Королева бензоколонки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Королева бензоколонкиPicto infobox cinema.png
рос. Королева бензоколонки
Королева бензоколонки.jpg
Жанр Кінокомедія
Режисер Олексій Мішурін
Микола Літус
Сценарист Петро Лубенський
У головних
ролях
Надія Рум'янцева
Андрій Сова
Нонна Копержинська
Олексій Кожевников
Юрій Бєлов
Оператор Михайло Іванов
Олександр Пищиков
Композитор Євген Зубцов
Кінокомпанія Київська кіностудія імені Олександра Довженка
Тривалість 78 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1962
IMDb ID 0057232
Q: Королева бензоколонки у Вікіцитатах

«Королева бензоколонки» (рос. Королева бензоколонки) — український радянський художній комедійний фільм за участю українських та російських акторів, знятий на студії ім. О. Довженка в 1962 році. Фільм знято на справжній автозаправці, що й нині працює в Пирятині, що в Полтавській області, на трасі Київ-Харків.

Історія створення[ред. | ред. код]

Місце де знімався фільм

Знімати стрічку почав молодий режисер Микола Літус. 16 липня 1961 року на кіностудії ім. О. Довженка розпочалися кінопроби акторів на виконання ролей у фільмі[1]. Без кінороб затвердили Андрія Сову, Нонну Копержинську та Олександра Хвилю. На роль Людмили худрада та більшість членів знімальної групи пропонували російську акторку Надію Рум'янцеву, однак режисер прагнув запобігти штампів і наполіг на кандидатурі маловідомої естонської акторки Тер'є Луйк. З нею було відзнято чимало матеріалу, але на робочому перегляді дирекція кіностудії вирішила зняти Луйк з ролі, оскільки та «занадто інтеліґентна, холодна та інтроверт» і комедії не виходить. Настала осінь, натурні зйомки внеможливилися й фільм законсервували. Наступного року зйомки відновилися заново з раніше затвердженою Рум'янцевою. На час зйомок Надії, що грала роль сімнадцятирічної дівчини, було тридцять два роки. Режисуру цього разу доручили досвідченому Олексієві Мішурину, котрий наполіг, аби Літуса залишили в стрічці як другого режисера.

Фільм знімався на території діючої АЗС, проте через пожежонебезпечну освітлювальну апаратуру на заправці групі знімати заборонили. Довелося поряд побудувати «знімальну» АЗС, несправжню. Справжня АЗС знаходилася за бутафорською конторкою. Микола Літус розповідав, що макетна заправка була так схожа на справжню, що одного разу на знімальний майданчик заїхала вантажівка, водій якої зажадав її заправити. Акторська трійця Рум'янцева — Сова — Вінник розіграла чоловіка: його відмовилися заправляти й до того ж ще хотіли оштрафувати за грубість, але потім вибачилися та пояснили, що тут знімається кіно. В результаті водій не образився на акторів, а сам епізод згодом включили до фільму.[2]

Прізвище головної героїні Добривечір, можливо, взято в українського боксера 1920-х років — про нього згадував актор Борис Січкин у книзі «Я із Одєси! Здрастє!»: «Я не пропускав змагань з боксу. Був боксер на прізвище Добривечір. Коли оголошували його прізвище, зал зі сміхом відповідав: „Здрастє“. У Добривечора була незвичайна стійка, руки додолу, жодного захисту, весь одкритий, танцював по рингові, маневрував і в нього важко було влучити. Добре захищався та добре контратакував. Робив добре. Усі його знали та любили як боксера».[3]

Епізод з осами знімали в Білій Церкві, на площі Шевченка. У вересні 2010 року на честь цієї події на будівлі, навпроти якої знімали, встановлено меморіальну табличку з зображенням виконавиці головної ролі — Надії Рум'янцевої.

Оскільки основне місце дії біля АЗС, у фільмі задіяли чимало автомобілів 1950-х — початку 1960-х років. Персонажі фільму Славко та Ведмідь їздять на дослідних машинах: автобусах ЛАЗ-697 «Турист» і ЛАЗ-Україна-1 (1961) та вантажівці БєлАЗ-540 (1962), а в епізоді з іноземцями є навіть справжній Cadillac Series 62[4]

Сюжет[ред. | ред. код]

Фільм починається з невеличкої екскурсії по Києві з вікна автобуса «Київ — Ялта». Маршрут руху проходить по Хрещатику, камера затримується на вулиці Свєрдлова, готелі «Москва» на площі Каліліна, по вулицях з квітучими каштанами, Дніпровській набережній, повз будівництво нових мікрорайонів, парк ім. Пушкіна (у кадрі мами з візочками, що прогулюються на фоні пам'ятника Олександрові Сергійовичу).

Полтав'янка Людмила Добривечір (Надія Рум'янцева) пробувалася диктором на телебаченні — не пройшла за конкурсом через проблеми з дикцією. Мріяла стати бортпровідницею на літаку Ту-104 — не вийшло. Тепер Людмила вкотре готується до вступу в ансамбль «Балет на льоду». Відсутність льоду вона компенсує тренуваннями на роликових ковзанах і тимчасово влаштовується працювати заправницею на автозаправку. Не все виходить у новоявленої робітниці, але весела вдача й спритність допомагають їй не тільки опанувати нову спеціальність, а й докорінно змінити роботу всієї бензоколонки. В цьому їй «допомагає» директор заправки Панас Петрович (Андрій Сова) та ревнива буфетниця Рогніда Карпівна (Нонна Копержинська).

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Інститут історії України: цей день в історії
  2. Художественный фильм «Королева бензоколонки», СССР, 1963 : [арх. 6 вересня 2013] // Россия-1.
  3. Сичкин, Б. М. Я из Одессы, здрасьте. — СПб. : СМИО Пресс, 1996. — 239 с. — ISBN 5-87461-013-8.
  4. Koroleva benzokolonki, Movie, 1963 // Internet Movie Cars Database.

Посилання[ред. | ред. код]