Королево

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Королево
Герб Королево.gif
Герб Королева
Korolevo polit ptaha.jpg
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Виноградівський
Рада Королівська селищна рада
Код КОАТУУ: 2121255600
Основні дані
Засноване 1262
Статус з 1947 року
Площа 9,06 км²
Населення 9896 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 90332
Телефонний код +380 3143
Географічні координати 48°09′14″ пн. ш. 23°07′59″ сх. д. / 48.15389° пн. ш. 23.13306° сх. д. / 48.15389; 23.13306Координати: 48°09′14″ пн. ш. 23°07′59″ сх. д. / 48.15389° пн. ш. 23.13306° сх. д. / 48.15389; 23.13306
Висота над рівнем моря 178 м
Водойма р. Тиса
Відстань
Найближча залізнична станція: Королево
До райцентру:
 - залізницею: 10 км
 - автошляхами: 10 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 104 км
Селищна влада
Адреса 90332, смт Королево, вул. Злагоди, 13
Голова селищної ради Фабріці Павло Теодорович
Карта
Королево. Карта розташування: Україна
Королево
Королево
Королево. Карта розташування: Закарпатська область
Королево
Королево

Commons-logo.svg Королево у Вікісховищі

Королево (угорська назва Кірайгаза або Кірагаза (Királyháza)) — селище міського типу у Виноградівському районі Закарпатської області України. Розташоване на річці Тиса.

Назва[ред. | ред. код]

Назва Королево (угорською Киральгаза — Дім Короля), походить від мисливського королівського будинку, куди на полювання приїжджав угорський король Стефан V Арпад.

У різні часи село називалося: Фелсас, Кірайгазо, Кралово-над-Тісой, Королево.

Географія[ред. | ред. код]

Королево лежить на висоті 146 метрів над рівнем моря. Королево з усіх боків оточують гори: Чорна гора на північному заході (висота її 568 м.) гора Саргедь — на сході (393 м.) південніше — гора Камінь (347 м.) Криживський верх, а на півдні видніється гора Фрасин — 821 м, східніше бачимо гору Кобола — 615 м, прямо на схід — гора Іросла 598 м. За умов хорошої сонячної погоди далеко на півночі видно гору Тупий. Її висота 878 м. На північному сході видніється гора Товста, на вершині якої встановлено телевежу. На північ зразу за рікою Тиса, простягаються не високі гори Копанський Верх.

Археологічні розкопки[ред. | ред. код]

Археологічні розкопки у Королево в 2016 році

У Королеві розташована найдавніша людська стоянка в Центральній та Східній Європі — Королевська стоянка, яка на сьогоднішній день зруйнована місцевим щебеневим заводом.

В урочищі Круті Лани, що на південній околиці села, відкрито поселення раннього залізного віку (VII – VI століть до нашої ери). З околиць села походять розрізнені знахідки бронзових предметів.

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка про Королево датується 1262 роком, коли папа Орбаном IV у одному зі своїх листів, в якому він пише про поселення QUARELIAZA (хоча є інші версії, за якими про Королево згадують на два роки раніше, тобто в 1262 році), а про Королівський замок Ньолаб — у 1279 році. В одній із грамот, датованій 1272 роком, Карой Роберт дозволив угорській знаті полювання на ведмедів, кабанів, оленів у навколишніх лісах, однак простому люду це було заборонено. Про існування замку у цій грамоті не згадується. Як свідчать угорські літописці, замок Ньолаб зводив (Кун) Ласло IV. Споруда мала не правильну форму, була двоярусною, схожою на пшеничний сніп (звідси замок і отримав свою назву). Спочатку замок був власністю Боршо Бенедека, а потім в 1312 році, Карой Роберт видав указ, згідно з яким бастіон отримав нового хазяїна. В IX—X ст. на місці замку існувало поселення слов'ян, а в кінці XII ст. на городищі був побудований дерев'яний королівський мисливський будинок, від котрого Королево і отримало свою назву.

Руїни залізничного клубу (колишня Нова Синагога).

У Королеві було переписане Королівське Євангеліє.

У XIV ст. будують кам'яний замок, який отримав назву Замок Нялаб. Розташований на двох високих терасах скелястого пагорба, що височіє над р. Тиса, у пн.-зах. частині селища. В 1672 р. замок був зруйнований після придушення змови магнатів.

До наших днів збереглися лише деякі фрагменти стін замку.

У XIX столітті Королево — містечко Затисянського повіту (округу) Уґочанського комітату. 16 червня 1872 було відкрито ділянку Сату-Маре-Буштино Угорської Північно-східної залізниці, що пройшла через Королево. 24 жовтня 1872 відкрили ділянку залізниці з Королево до Чопа. Міська громада користувалася гербом із складною символікою: на срібному тлі — церква, над якою летить голуб (парафіяльна церква Святого Духа), гора, на якій стоїть вежа (руїни замку Нялаб) і риба (річка Тиса).

Неподалік від села Мала Копаня знаходиться знамените Городище, де археологи, очолювані професором історії В'ячеславом Григоровичем Котигорошком, розкопали багато історичних знахідок. На північному заході від Королева можна побачити знамениті «хустські ворота» — унікальний природний феномен. Їх ширина близько 3 кілометрів. Саме звідси починається рівнина, яка через 80-100 км переходить у Велику Угорську низовину. Завдяки цим «воротам» холодні північно-східні вітри не сягають Королева, і температура тут на кілька градусів вища, ніж, наприклад, у тому ж Хусті. Тут, на вершині гори, яка і є частиною «Хустських воріт», знайдено залишки поселення неандертальців — рубаючі знаряддя, скребла, ножі, наконечники списів з андезиту та кременю. Всі ці знахідки (а їх понад 60 000) є важливим інструментом у дослідженні особливостей розвитку первісного виробництва, вивченні способи життя первісних людей, їх взаємодію з довкіллям тощо. Це поселення є пам'яткою світового значення і згадується у підручниках з історії нашого[якого?] краю та Європи як найважливіше та найдревніше на території Старого Світу.[джерело?]

Вченим вдалося дослідити 15 культурних шарів, останньому з яких 25 тисяч років. Ця ранньопалеолітична стоянка досліджувалась чехословацькими вченими, однак найуспішнішими та найпродуктивнішими все-таки були розкопки професора Гладиліна В. М., який протягом десяти років очолював групу археологів Академії Наук УРСР, що працювала тут щоліта. Професор Гладилін вважав, що сотні тисяч років тому схили гори, на якій знаходиться первісна стоянка людей, був берегом річки Тиса. Однак з часом вода вирила собі русло, поглибивши його на 100—120 метрів. А на вершині гори можна і сьогодні знайти річкову гальку, тобто ця вершина колись справді була берегом. Значну допомогу в проведенні розкопок вченим надавав директор щебеневого заводу Карпенко В. О. Працювали тут і наші[які?] колишні учні, зокрема Вікторія Токач, Мирослава Багорик, Любов Перинець та багато інших.

Хто ж вони, племена, які заселяли територію нашого краю більш ніж 2000 років тому назад? Як пише у своїй знаменитій «Географії» римський громадянин, давньогрецький математик, астроном, географ Клавдій Птолемей, це були карпи (звідси гори Карпати). На початку V століття н. е., у період великого переселення народів почався масовий рух гунів з Азії (похід Аттіли), який в 409 році, тобто 1600 років тому, подолавши Венецький перевал, почали витісняти слов'янські племена. Корінні жителі на той час займались землеробством, скотарством, полюванням. Трупи загиблих спалювали. Тобто їх обрядовість майже ідентичне обрядовості інших слов'янських племен того часу. Чехословацькі історики вважають, що в 450 р. до н. е. територію як Словаків, так Закарпаття заселили кельти, а їх потім витіснили германські племена, що воювали з римським імператором Марком Аврелієм та Коммодієм.

Племена східних слов'ян прийшли сюди лише в кінці V — на початку VI століття. Закарпаття мало тісні зв'язки та спільне історичне минуле з Моравією (830—908 р.р.).

В кінці IX та на початку X століття (Нестор — літописець пише про 898 рік, окремі вчені, в тому числі професор історії І. М. Гранчак називає 872 рік, чеські історики — 896 рік) мало місце масове вторгнення угрів (угорців) на територію центральної Європи. Угри осідали у Придунайській низовині, в тому числі і у Закарпатті. У IX столітті відбулася ще одна важлива історична подія, що торкнулась Королева. Сюди проникає християнство. Язичницькі культові традиції поступаються греко-слов'янському християнському обрядові. Королево, тогочасні його жителі мали багато спільного з іншим населенням Велико моравської держави, зокрема лужицькими сербами, Моравією. (Так, наприклад, південна вежа Королівського замку називалась «Не бойса», що відповідає українському «Не бійся». Є багато свідчень про те, що її будували саме серби). Окремі історики припускають, що Кирило та Мефодій побували і на території Закарпаття, однак прямих та незаперечних фактів, які б підтверджували це припущення, нема.

Русини та угри асимілювались досить — таки мирно. Історичні аннали не зафіксували якихось великих ексцесів, які б призвели до кровопролитних воєн та масового знищення представників тієї чи іншої етнічної групи.

Населення[ред. | ред. код]

1910 2004[2] 2011
3167 8100 9896
Розподіл населення за рідною мовою (2001)
українська угорська російська инші
93.61% 5,15% 1.15% 0,04%

Відомі персоналії[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Інститут історії України
  3. Василь Івегеш: «Сподіваюся, що внуки стануть відомими футболістами» // Сайт ФК «Тернопіль», 3 березня 2015.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]