Королевський Костянтин Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Королевський Костянтин Юрійович
Народився 16 жовтня 1965(1965-10-16) (58 років)
Красний Луч, Луганська область, Українська РСР
Країна  Росія
 СРСР
Діяльність викладач університету, політик, гірничий інженер
Alma mater Донбаський державний технічний університет
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Знання мов російська
Заклад Московський державний будівельний університетd, Уряд Москви і Донбасантрацит
Брати, сестри Королевська Наталія Юріївна
Нагороди
медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви»
Заслужений будівельник Російської Федерації

Костянтин Юрійович Королевський (16 жовтня, 1965, Красний Луч, Луганська область, УРСР) — російський державний діяч. З 2016 року до січня 2018 віце-президент ФК «Кримтеплиця», що виступає у Прем'єр-лізі КФС[1]. Брат українського політика Наталії Королевської.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 16 жовтня 1965 року в місті Красний Луч, Луганська область УРСР.

Освіта[ред. | ред. код]

У 1982 році вступив в Комунарський гірничо-металургійний інститут.

З 1984 до 1986 року служив в Радянській армії. У 1989 році закінчив з червоним дипломом (Ленінський стипендіат) гірничий факультет, за фахом гірничий інженер. Під час навчання в інституті став займатися науковою діяльністю.

Доктор економічних наук. Автор понад 40 наукових статей, трьох монографій, учасник багатьох наукових симпозіумів та конференцій.

Комерційна діяльність[ред. | ред. код]

З 1987 року працював в об'єднанні «Донбасантрацит» на шахті «Кришталева» підземним прохідником. Але, пропрацювавши недовго, вже в 1989 році Костянтин Юрійович стає головним інженером і директором інженерно-економічної фірми «Новотроніка» (Україна)[2]. У 1990—1993 роках працює в галузі торгівлі вугіллям і металом в іспансько-українському підприємстві «Етко», співзасновником якого був. В цей же час з ним спільно працювала сестра Наталія Королевська.

Державна діяльність[ред. | ред. код]

1997—1998 головний спеціаліст, очільник відділу Управління позабюджетного планування розвитку міста Уряду Москви.

1998—1998 керівник Фінансового департаменту Міністерства Російської Федерації з земельної політики, будівництва і житлово-комунального господарства.

1999—2002 перший заступник генерального директора державного унітарного підприємства «Управління експериментальної забудови мікрорайонів».

2002—2009 очільник Управління, в період з 2004 по 2008 виконує обов'язки першого заступника керівника Департаменту містобудівної політики міста Москва. З 2008 року поєднує керівництво з роботою на кафедрі «Технічне регулювання» в Московському Державному Будівельному Університет (МГСУ).

2009—2010 заступник директора Департаменту промисловості та інфраструктури Уряду Російської Федерації.

З червня 2010 року до червня 2011 — Заступник Міністра регіонального розвитку Російської Федерації[3]

Фігурант кримінальної справи про розтрату і привласнення понад 90 мільйонів рублів з бюджету міста Москви, в рамках реалізації програми «Народний гараж».

На відміну від своєї сестри підтримує окупацію Криму Росією.

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько, Юрій Васильович Королевський — директор шахти.
  • Мати, Лариса Петрівна Королевська — вчителька в школі.
  • Сестра — Наталія Юріївна Королевська — український державний і політичний діяч.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня, медаллю «В пам'ять 850-річчя Москви», почесним званням «Заслужений будівельник Російської Федерації».

Роботи[ред. | ред. код]

  • Брошура «Правові основи державного кредиту, регулювання державних витрат, валютного законодавства та страхування» — М. МГСУ. 2001 Королівський К. Ю.

Захоплення[ред. | ред. код]

Захоплюється кінним спортом, фотографією. Багато подорожує.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Руководство | ФК Крымтеплица. Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
  2. Кто Есть Кто. Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
  3. Российская Газета Столичный выпуск № 5211 (132) «Плюс Два». Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]