Корольова Гуля
| Корольова Гуля | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Пам'ятник у Рівному (демонтований) | ||||
| Народилася |
9 вересня 1922 Москва, Російська СФРР | |||
| Померла |
24 листопада 1942[1] (20 років) Городищенський район, Сталінградська область, РРФСР, СРСР | |||
| Поховання | Волгоградська область | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} СРСР | |||
| Діяльність | акторка, кіноакторка, медична сестра, nurse scientist | |||
| IMDb | nm0466553 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
 Корольова Гуля у Вікісховищі | ||||
Корольо́ва Гу́ля, справжнє ім'я — Маріонела Володимирівна Корольова (нар. 9 вересня 1922, Москва — пом. 23 листопада 1942, Волгоградська область) — українська радянська акторка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 9 вересня 1922 року в Москві, у родині режисера та сценографа Володимира Даниловича Корольова та акторки Зої Михайлівни Метліної. З 1932 року мати разом з Гулєю переїхала до України, яка стала для них другою батьківщиною. Гуля мешкала в Києві, в родині відомого українського композитора Пилипа Козицького.
У 12-літньому віці за головну роль Василинки у фільмі «Донька партизана» отримала путівку до піонерського табору «Артек». В 1940 році вступила до Київського гідромеліоративного інституту.
У 1941 році разом з матір'ю та вітчимом евакуювалась до Уфи, де народила сина Олександра. У 1942 році, залишивши сина під опіку матері, добровільно пішла на фронт. Учасниця німецько-радянської війни з липня 1942 року.
23 листопада 1942 року санінструктор 780-го стрілецького полку 214-ї стрілецької дивізії Донського фронту М. В. Корольова під час бою за висоту 56.8 біля хутора Паньшино в районі Сталінграда протягом дня під вогнем супротивника надала медичну допомогу і винесла з поля бою 50 важко поранених бійців і командирів разом з їх особистою зброєю. Надвечір, коли лави радянських бійців значно порідшали, разом із бійцями вона пішла в атаку на висоту й, увірвавшись до ворожих окопів, влучними кидками гранат знищила 15 ворожих солдатів. Загинула в цьому бою.[2]
Похована в одиночній могилі на хуторі Сакарка Паньшинського сільського поселення Городищенського району Волгоградської області Росії.[3]
Нагороди[ред. | ред. код]
Наказом по військам Донського фронту № 93/н від 9 січня 1943 року Маріонела Володимирівна Корольова була нагороджена орденом Червоного Прапора (посмертно).[4]
Родина[ред. | ред. код]
Чоловік — Пятаков Олексій Олександрович (1918–1972).[5]
Фільмографія[ред. | ред. код]
- «Каштанка» (1926)
- «Баби рязанські» (1927)
- «Донька партизана» (1935, Василинка)
- «Сонячний маскарад» (1936)
- «Я люблю» (1936, Варка).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Нагородний лист на нагородження орденом Червоного Прапора. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 26 лютого 2016.
- ↑ ОБД «Мемориал»: Облікова картка військового поховання № 34-149/2014. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Наказ по військами Донського фронту № 93/н від 09.01.1943 року. (рос.). Архів оригіналу за 13.03.2012. Процитовано 26.02.2016.
- ↑ А. Б. Островская. Отрывок из статьи «Неспешные прогулки по Киеву» (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Ильина Е. Четвертая высота. — М., 1945.
- Олена Ільїна. Четверта висота / переклав з російської В. Гутянський. Київ, видавництво «Веселка», 1974, 262 сторінки, тираж 200 000.
|
- Народились 9 вересня
- Народились 1922
- Уродженці Москви
- Померли 24 листопада
- Померли 1942
- Померли у Волгоградській області
- Поховані у Волгоградській області
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Радянські діти-актори
- Українські акторки німого кіно
- Радянські акторки німого кіно
- Навчалися в Києві
- Українські акторки
- Радянські військові санітари Другої світової війни
- Жінки в Другій світовій війні
- Загинули в боях Німецько-радянської війни