Король-олень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Король-олень
рос. Король-олень
Жанр казка
Режисер Павло Арсенов
Сценарист Вадим Коростильов
У головних
ролях
Юрій Яковлєв
Валентина Малявіна
Оператор Інна Зараф'ян
Композитор Мікаел Тарівердієв
Художник Олександр Бойм
Кінокомпанія Кіностудія ім. М. Горького
Тривалість 72 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1969
IMDb ID 0064554

«Король-олень» — радянський художній фільм за однойменною п'єсою Карло Ґоцці, знятий на Кіностудії ім. М. Горького в 1969 році. Музична театралізована казка.

Сюжет[ред. | ред. код]

Дерамо, добрий, але простодушний король Серендіппа, бажає одружитися. Але ось проблема: як дізнатися, яка з претенденток дійсно любить Дерамо, а яка просто розраховує на королівський трон? Чарівник Дурандарте дарує королю статую — «бовдура», який сміється, якщо хтось говорить неправду. Зовні «бовдур», як дві краплі води, схожий на фаворита короля — першого міністра, хитрого і підступного Тарталью, який давно і безнадійно закоханий в Анджелу, дочку другого міністра Панталоне. Але вона сама любить Дерамо, хоч і не хоче йти на оглядини, вважаючи їх непотрібними і принизливими. Тарталья плете інтриги і всіляко заважає власній дочці Кларіче вийти заміж за молодого красеня-камергера Леандра, брата Анджели, розраховуючи видати дочку за короля. Незважаючи на всі витівки першого міністра, король, який на оглядинах під зухвалістю і різкістю Анджели зумів розгледіти любов до нього, сам закохується в неї і оголошує своєю дружиною. Якось на полюванні довірливий король розповідає Тартальї про чарівне заклинання Дурандарте, і коли Дерамо вирішує спробувати переселитися в тіло вбитого оленя, підлий міністр намагається вбити ожилого оленя, а потім переселяється в тіло короля…

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]