Королівська морська піхота Великої Британії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Королівська морська піхота
Royal Marines
Cap badge of the Royal Marines.png
Емблема Королівської морської піхоти Великої Британії
На службі 28 жовтня 1664 року
Країна  Велика Британія
Належність Міністерство оборони Великої Британії
Тип Морська піхота
Роль Експедиційні і амфібійні операції
Чисельність Бригада
Морський штаб Вайтхолл, Лондон, Англія
Прізвиська Royals
Bootnecks
The Commandos
Jollies
Гасло Per Mare Per Terram
лат. По морю, по землі
Кольори Синій
Золотий
Зелений
Червоний
Марш Швидкий: «A Life on the Ocean Wave[en]»
Повільний: «Preobrajensky»
Війни/битви Перша світова війна 1914—1918
Друга світова війна 1939—1945
Фолклендська війна 1982
Командування
Капітан-генерал Принц Філіп
Перший морський лорд Сер Філіп Джонс
Генерал-коммандант Роберт Магован
Авіація
Ударні гелікоптери Wildcat AH1
Транспортні гелікоптери Merlin HC4/4A

Commons-logo.svg Королівська морська піхота Великої Британії у Вікісховищі
Структура Королівської морської піхоти Великої Британії

Королівська морська піхота військово-морського флоту Збройних сил Великої Британії — формування військово-морського флоту Збройних сил Великої Британії.

Велика Британія — одна з перших країн, в якій офіційно був затверджений такий рід військ (сил), як морська піхота. Це сталося у 1664 році, коли король Карл II Стюарт наказав сформувати «полк морської служби».

Новий рід сил отримав в подальшому назву «легка морська піхота» («червона морська піхота»). Пізніше виник ще один її вид — артилерія морської піхоти («блакитна морська піхота»), яку становили артилеристи-інструктори, спрямовані на флот за вказівкою адмірала Нельсона для навчання корабельних гарматних розрахунків.

У 1923 ці два роди сил були зведені в один, який отримав назву Британська королівська морська піхота. У Другу світову війну з неї формували частини «командос», які діяли як ударні загони під час висадки десантів на берег. Морська піхота активно використовувалася під час війни за Фолклендські острови (1982) та війни в Іраку (20032010).

Історія[ред. | ред. код]

Датою створення Королівської морської піхоти можна вважати 28 жовтня 1664 коли на території Honourable Artillery Company було створено «піший морський полк герцога Йорку і Олбані».[2]

Початок[ред. | ред. код]

5 квітня 1755, Морські сили Його Величності, п'ятдесят рот у трьох дивізіях, розквартировані у Чатемі, Портсмуті та Плімуті, були сформовані за наказом Ради під контролем Адміралтейства.[2] Спочатку польовими офіцерами були виключно офіцери Королівських ВМС, тому що на флоті відчували, що звання офіцерів морської піхоти більш почесні. Це значило, що офіцер морської піхоти міг отримати лише звання підполковника. Це тривало до 1771 коли перший морпіх отримав звання полковник. Таке ставлення збереглося у 1800-ті. Протягом 18-го століття, морська піхота брала участь у чисельних висадках по всьому світу, найбільш відомою висадкою була у Бель-Іль на узбережжі Бретані у 1761.[2] Вони також брали участь у війні за незалежність США, особливо показавши себе у битві при Банкер-Гіллі на чолі з майором Джоном Піткерном.[3]

Рядовий морської піхоти, 1815.

У 1788 загін з чотирьох рот морської піхоти, під командування майора Роберта Росса, разом з Першим флотом захистили нову колонію у Ботанічній затоці (Колонія Новий Південний Уельс). Через помилку Флот покинув Портсмут без головних запасів боєприпасів і не був оснащений до докування Флоту в Ріо-де-Жанейро у середині походу.[4] Один автор стверджує, що морські піхотинці навмисно поширювали віспу серед корінного населення Австралії з метою зниження їх військової ефективності,[5] але ці дані не підтверджується кількома записами і більшість дослідників пов'язують спалах віспи з іншими причинами.[5][6]

У 1802, загалом за підтримки адмірала Ерла Ст. Вінсента, підрозділи отримали назву Royal Marines (англ. Королівські Морпіхи) Короля Георга III. Royal Marines Artillery (англ. Артилерія Королівської морської піхоти) (RMA) було створено як окремий підрозділ у 1804 для керування бомбардирським кораблем. Артилерією управляли каноніри полку Королівської армійської артилерії, але стрільбою керували морські офіцери, оскільки армійські офіцери не розумілися на веденні вогню з корабля. Через те, що форма артилеристів була синього кольору, тому вони мали прізвисько «Blue Marines», у той час як піхота носила червоні мундири британської піхоти, через, що була відома як «Red Marines», матроси часто давали їм напівзневажливе прізвисько «Lobsters».[7]

Під час наполеонівських війн Королівські Морські піхотинці брали участь у майже у всіх визначних морських битвах на борту кораблів Королівського флоту і брали участь багатьох десантних операціях. Морпіхи на борту корабля мали дві задачі; перша — вони забезпечували безпеку і підтримували дисципліну на борту і друга — обстрілювати екіпажі ворожих кораблів у бою або воювати у абордажних боях.[8] На Карибському театрі волонтери з визволених французьких рабів на острові Марі-Галант вступили до Першого корпусу Колоніальної морської піхоти. Ці люди зміцнили ряди морської піхоти і допомогли британцям втримати острів до приходу підкріплення. Таку практику повторили під час війни 1812 року, коли біглі американські раби утворили Другий корпус Колоніальної морської піхоти. Цими людьми командували офіцери Королівської морської піхоти. Цей корпус воював разом з підрозділами регулярної Морської піхоти у битві при Бладенсберзі.[9] Під час війни підрозділи Королівських морпіхів здійснювали рейди на східне узбережжя Америки, зокрема на річку Пенобскот та у Чесапікську затоку. Вони брали участь у битві при Новому Орлеані і пізніше допомогли у захопленні Форту Бауер у затоці Мобіл, що стало останньою операцією тієї війни.[10]

Королівська Морська піхота на параді на вулицях Ханьї на весні 1897, після британської окупації.

У 1855 піхота отримала назву Royal Marines Light Infantry (англ. Королівська морська легка піхота). Під час Кримської війни у 1854 та 1855, Королівські морські піхотинці отримали Хрест Вікторії, два у Криму і один на Балтиці.[11] У 1862 назву було злегка змінено на Royal Marine Light Infantry. Королівський флот після 1850 не воював з іншими кораблями і виявив зацікавленість у висадках морських бригад. У цих морських бригадах, Королівські морські піхотинці повинні були висаджуватися першими і зачищати плацдарм для матроської піхоти і артилерії. Такі зачистки були традиційними для легкої піхоти.[12] Більшу частину своєї історії британські морські піхотинці виступали у ролі фузілерів. Останню половину 19 ст. морські піхотинці брали участь у багатьох висадках по всьому світу, особливо під час Першої та Другої опіумних воєн (1839—1842 і 1856—1860) проти китайців. Вони всі були вдалими, окрім висадки у гирлі Пейхо у 1859, де адмірал сер Джеймс Хоуп наказав висаджуватися на замулених берегах.[13]

Королівська морська піхота зіграла значну роль у боксерському повстанні у Китаї (1900), де морські піхотинці отримали Хрест Вікторії.[11]

Будування кар'єри у морській піхоті протягом 18 та 19 ст. виглядало як соціальне самогубство, через те, що офіцери морської піхоти мали нижчий статус ніж офіцери Королівського флоту. Першу спробу зрівняти у правах офіцерів морської піхоти і флоту було зроблено у 1907 році з впровадження загальної системи несення служби, після вступу на службу шляхом виконання однакових завдань обома групами і проходженням однакових тренувань.[14]

Світові війни[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни, окрім базування на кораблях, Королівські морпіхи були частиною королівської військово-морської дивізії, яка висадилася у Бельгії у 1914 щоб допомогти у обороні Антверпена і пізніше брали участь у Дарданельській операції у 1915. Вони також брали участь у боях на західному фронті. Першими двома командувачами дивізії були артилерійські генерали Королівської морської піхоти. Інших морпіхів використовували як десантних під час кампанії ВМС проти турецьких фортифікаційних укріплень у Дарданеллах перед висадкою у Галіополі. Їх висадили на турецьке узбережжя після бомбардування британськими і французькими кораблями фортифікаційних споруд і, якщо потрібно, щоб закінчити їхнє руйнування. Королівські морпіхи останніми покинули Галіополі, замінивши британські і французькі війська у запланованому і успішному виведенні військ з пляжів.[15]

Королівські морпіхи також брали участь у рейді на Зеєбрюгге у 1918. П'ять морпіхів отримали Хрест Вікторії під час Першої світової війни, два у Зеєбрюгге, один у Галіополі, один у Ютландській битві і один на Західному фронті.[11]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Після війни Королівські морські піхотинці брали участь у інтервенції у Росії. У 1919 6-го батальйону морпіхи збунтувалися і були розформовані у Мурманську. Королівська артилерія морської піхоти (RMA) та Королівська морська легка піхота (RMLI) були об'єднані 22 червня 1923.[16] Через післявоєнну демобілізацію кількість Королівської морської було зменшено з 55 000 (1918) до 15 000 у 1922, а з боку Скарбниці відбувався тиск на зменшення корпусу до 6000 або навіть і до розформування. Дійшли до компромісу у кількості у 9500, але без існування двох окремих підрозділів. Скасування артилерії морської піхоти призвело до того, що при висадці десанту для вогневої підтримки використовували Королівську артилерію, тепер назва Королівська морська піхота відносилася до всього Корпусу і лише кілька спеціалістів проходили артилерійське навчання. Кольори уніформи артилерії, темно-синій і червоний, стали загальними для всього Корпусу. Але досі офіцери Королівської морської піхоти як парадну форму продовжують носити червону форму. Чини рядовий, використовувався у RMLI, і канонір (Gunner), використовувався у RMA, були скасовані і замінені на Marine (морпіх).[17]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Британські командос під час операції «Стрільба з лука», Норвегія.

Під час Другої світової війни, невелика частина Королівської морської піхоти першою висадилася у Намсосі у квітні 1940, захопивши плацдарми біля міста для висадки британської армії через два дні. З Королівських морпіхів сформували підрозділ амфібійної тренувальної дивізії, частина якої несла службу у Дакарі і брала участь у захваті Мадагаскару. Після штурму французької військово-морської бази у Анцирабе на Мадагаскарі, 50 морпіхів з HMS Ramilles під командуванням капітана Мартіна Прайса були висаджені на мол бази есмінцем HMS Anthony після прориву через французькі берегові батареї, які захищали затоку Дієго-Суарес. Вони захопили дві батареї, через що французи швидко здалися.[18]

До того ж Королівська морська піхота сформувала Мобільну організацію для захисту військово-морських баз (МОЗВМБ), яка була схожа на захисні батальйони КМП США. Один з підрозділів брав участь у обороні Криту. Королівські морпіхи також брали участь у Малайській операції і у Сингапурській операції, після втрат вони були об'єднані з 2-им батальйоном лінійної піхоти Argyll and Sutherland Highlanders для формування підрозділу «Plymouth Argylls». Королівські морпіхи утворили один підрозділ Командос (A Commando), який брав участь у Дьєпській операції. Через місяць після Дьєпу, більша частина 11-го батальйону Королівської морської піхоти загинула або потрапила у полон через ступеневі висадки у Тобруку під час операції «Егрімент», морпіхів було знову об'єднано з підрозділом Argyll and Sutherland Highlanders, цього разу з 1-м батальйоном. У 1942 піхотні батальйоні Королівської дивізії морської піхоти були реорганізовані у Командос, приєднавшись до британських армійських командос. Командування дивізії було реорганізовано у командування бригадою спеціального призначення. Війська підтримки були реорганізовані в екіпажі десантних кораблів і брали участь у дні D у червні 1944.[19]

Бійці підрозділу Командос № 4 (Армія) ведуть вуличні бої з німцями у Ріва-Белла, поблизу Уїстреам.

Під час війни було створено чотири бригади спеціального призначення (пізніше бригади Командос) і до складу усіх бригад входили Королівські морпіхи. Під час війни було створено 9 батальйонів Командос морської піхоти, нумерація від 40 до 48. Перша бригада командос мала лише один батальйон морпіхів, Командос № 45. Друга бригада мала два батальйони, № 40 та 43. Третя бригада мала також два батальйони, № 42 та 44. Четверта складалася повністю з Морської піхоти після березня 1944, № 41]], 46, 47 та 48. Перша бригада брала участь у битві за Туніс, а потім у штурмі союзниками Сицилії та Норвегії, у боях за Рейн та у Рейнській операції. Друга бригада брала участь у висадці у Салерно, Анціо, Комаччіо та у боях на Готській лінії. Третя бригада служила на Сицилії і брала участь у Бірманській операції 19441—1945. Четверта брала участь у битві за Нормандію і у битві на Шельді на острові Валхерен під час визволення Антверпена.[20]

Командос Королівської морської піхоти 3-ої дивізії на марші від точки висадки на пляжі Меч, 6 червня 1944.

У січні 1945, було сформовано ще дві бригади, 116-та та 117-та. Обидві були чисто піхотними, без завдань для Командос. 116-та воювала у Нідерландах, а 117-та практично не використовувалася у боях. Крім того, у Австралії базувався підрозділ Штурмових десантних кораблів (ШДК) як навчальний. У 1946 армійських командос було розформовано, роль Командос перейшла до Королівської морської піхоти (з армійськими підрозділами підтримки). Декілька морпіхів служили пілотами під час війни. Саме офіцер морської піхоти командував атакою літаків Blackburn Skua на німецький крейсер Königsberg. 18 морпіхів командували підрозділами повітряних сил флоту, а також підрозділами які входили до складу британського тихоокеанського флоту і брали участь у атаках на Японію. Загалом ескадрильями командували капітани і майори.[21]

Під час війни, окрім десантних операцій, Королівські морські піхотинці й далі виконували свої обов'язки з обслуговування гарматних башт крейсерів і лінкорів. Вони також були екіпажами малих десантних кораблів і входили до складу Групи броньованої підтримки Королівської морської піхоти керуючи танками Centaur IV під час Дня Д, один з цих танків можна побачити поряд з мостом Пегасус через Канський канал.[22]

Лише один морпіх (Капрал Томас Пек Хантре з 43 Командос) був нагороджений хрестом Вікторії під час Другої світової війни на озері Комаччіо у Італії. Хантер став останнім Командос морської піхоти, який отримав медаль.[11] Підрозділ Boom Patrol Королівської морської піхоти під командуванням Блонді Гаслара провів операцію Франктон, яка стала основою для створення повоєнної Спеціальної човнової служби.[23]

Постколоніальний період[ред. | ред. код]

Найбільших змін Корпус зазнав змін після 1945, коли Королівська морська піхота отримала роль і пройшла навчання британських командос. Королівська морська піхота має яскраву історію, з початку створення у 1942 Командос морської піхоти вони брали участь у багатьох операціях по всьому світу, кожного року, окрім 1968.[24] Вони стали першим підрозділом, який провів десантування з вертольотів, під час Суецької кризи у 1956.[25] Вони також були частиною десантних підрозділів у 1982 у Фолклендській війні.[26]

Сучасність[ред. | ред. код]

Особовий склад[ред. | ред. код]

Королівські морські піхотинці у Сангіні, Афганістан, 2010

Королівські морські піхотинці є частиною військово-морської служби і підпорядковуються командувачу флотом. Структура чинів корпусу схожа на структуру в [Британська армія|британській армії]], офіцери і інші чини набираються і навчаються окремо від особового складу військово-морських сил, жінок приймають лише на службу до Оркестру Королівської морської піхоти. В середньому кожного року набираються 1200 рекрутів і 2000 потенційних рекрутів, а також 400 потенційних офіцерів проходять навчання.

У 1944 під час війни у Королівській морській піхоті проходило службу найбільша кількість людей — більше 70 000. Після перемоги чисельність Королівської морської піхоти було скорочено до довоєнної — 13 000. Коли у 1960 закінчилася Національна служба, чисельність морпхів було скорочено до 9000 осіб, але усі вони пройшли навчання на рівні Командос.[27] На жовтень 2014 чисельність Королівської морської піхоти складала 7760[28] і 750 резервістів, тому загальна кількість становить 8510. Королівські морські піхотинці — єдиний європейський підрозділ морської піхоти, який може діяти амфібійними силами рівня бригади.[29]

Техніка і озброєння[ред. | ред. код]

Піхота Основною зброєю Королівських морпіхів є штурмова гвинтівка L85A2,[30] інколи з підствольним гранатометом L123A3.[31] Вогонь підтримки можна вести з легких кулеметів L110A1,[31] L7A2 General Purpose Machine Gun (GPMG)[32] і важкого кулемета L111A1[33] (який зазвичай встановлено на бронетехніці); непрямий вогонь можна вести з 81 мм міномета L16A2.[33] Снайперська гвинтівка — L115A3,[32] розроблена Accuracy International. Нещодавно взято на озброєння L129A1 як марксманська гвинтівка.[31] Іншим озброєнням є ПТКР Javelin,[34] пістолети L107A1,[30] L131A1[30] та бойовий кинджал Фейрберна-Сайкса.

БроняКоролівська морська піхота не має танкового озброєння, проте, вони використовують легкі броньовані і високомобільні транспортні засоби для висадки на сушу або швидкого розгортання. Основною бронетехнікою Броньованої групи підтримки є броньований всюдихід BvS 10 Viking.[35] Іншою, легкою технікою є броньована патрульна машина Land Rover Wolf, бойова броньована машина Jackal (MWMIK) і всюдихід Pinzgauer.[36]

Артилерія Підтримку польовою артилерією здійснює 29-й Королівський артилерійський полк Командос британської армії за допомогою буксирної 105 мм гаубиці L118 Light Gun. Полк підготовлений за програмою Командос.

Авіація Вертолітні сили Командос військової авіації надають вертолітну підтримку Королівської морської піхоти. На озброєнні стоять середні транспортні вертольоти Merlin HC4/4A і ударні вертольоти Wildcat AH1. Крім того, повітряні сили Великої Британії надають важкі вертольоти Chinook і середні Puma HC2.

Флот Королівські морпіхи мають транспортні судна для перевезення військ і матеріалів з корабля на узбережжя або для форсування ріки або для патрулювання. До них відносяться десантний корабель на повітряній подушці 2000TDX, десантний катер Mk10, десантний судно Mk5 і SDV Mk8 Mod 1 підводний апарат для бойових плавців. Також у великій кількості використовуються малі десантні судна, такі як морський патрульний катер, Rigid Raider і гумовий надувний човен.


Призначення[ред. | ред. код]

Королівська Морська піхота являє собою високомобільні амфібійні сили постійної готовності, здатні діяти в будь-якій точці земної кулі та у будь-яких кліматичних зонах. Королівська морська піхота Великої Британії входить до складу військово-морських сил Великої Британії.

Організація[ред. | ред. код]

3-я диверсійно-десантна бригада (англ. 3 Commando Brigade)

  • 40-й диверсійно-десантний батальйон морської піхоти — (англ. 40 Commando Royal Marines)
  • 42-й диверсійно-десантний батальйон морської піхоти — (англ. 42 Commando Royal Marines)
  • 45-й диверсійно-десантний батальйон морської піхоти — (англ. 45 Commando Royal Marines)
  • 43-й диверсійно-десантний батальйон морської піхоти — Група захисту Флоту — (англ. 43 CDO FPGPRM — 43 Commando Fleet Protection Group Royal Marines)
  • Гарнізон Королівської Морської піхоти Стоунхаус — (англ. Royal Marines Stonehouse)
  • Група підтримки командування десантних сил Великої Британії — (англ. UK Landing Force Command Support Group)
  • 539-й штурмовий загін морської піхоти — (англ. 539 Assault Squadron Royal Marines)
  • Диверсійно-десантний полк матеріально-технічного забезпечення — (англ. Commando Logistics Regiment)
  • Надані армійські підрозділи:
    • 29-й диверсійно-десантний полк Королівської артилерії — (англ. 29 Commando Regiment Royal Artillery)
    • 59-й окремий диверсійно-десантний загін Королівських інженерних військ — (англ. 59 Independent Commando Squadron Royal Engineers)
    • 131-й окремий диверсійно-десантний загін Королівських інженерних військ — (англ. 131 Independent Commando Squadron Royal Engineers)
  • Навчальний центр (англ. Commando Training Centre)
  • Загін інструкторів по гірській підготовці (Mountain Leader Training Cadre), навчальний центр морської піхоти в Лімпстоні, Девон[37]

Інші підрозділи морської піхоти:

  • 1-а штурмова група морської піхоти — (англ. 1 Assault Group Royal Marines)

Оркестрова служба морської піхоти (англ. Royal Marines Band Service)

  • Музична школа морської піхоти — (англ. Royal Marines School of Music)

Резерви морської піхоти (англ. Royal Marines Reserves)

  • Резерв морської піхоти Лондона (англ. RMR London)
    • CHATHAM
    • PORTSMOUTH
    • HENLEY
  • Резерв морської піхоти Шотландії (англ. RMR Scotland)
    • GREENOCK
    • DUNDEE
    • EDINBURGH
    • INVERNESS
  • Резерв морської піхоти Брістоля (англ. RMR Bristol)
    • POLE
    • PLYMOUTH
    • LYMPSTONE
    • CARDIFF
  • Резерв морської піхоти Мерсисайда (англ. RMR Merseyside)
    • BIRMINGHAM
    • MANCHESTER
  • Резерв морської піхоти Таємниць (англ. RMR Tyne)

Знаки розрізнення[ред. | ред. код]

Генерали та офіцери[ред. | ред. код]

Категорії[38] Генерали Старші офіцери Молодші офіцери
Погон Генерал Генерал-лейтенант Генерал-майор Бригадир Полковник Підполковник Майор Капітан Лейтенант Другий лейтенант Кадет
Англійське звання General Lieutenant-General Major General Brigadier Colonel Lieutenant Colonel Major Captain First Lieutenant Second Lieutenant Officer Cadet
Українська

відповідність

Генерал Генерал-лейтенант Генерал-майор Немає Полковник Підполковник Майор Капітан Старший лейтенант Лейтенант немає

Унтер-офіцери і солдати[ред. | ред. код]

Категорії Унтер-офіцери Сержанти Солдати
Нарукавний знак British Royal Marines OR-9.svg British Royal Marines OR-8.svg British Royal Marines OR-7.svg British Royal Marines OR-6.svg British Royal Marines OR-4.svg British Royal Marines OR-3.svg немає
Англійське звання Warrant Officer 1 Warrant Officer 2 Colour Sergeant Sergeant Corporal Lance Corporal Marine
Українська

відповідність

Старший прапорщик Прапорщик Старший сержант Сержант Молодший сержант Єфрейтор Рядовий

Уніформа[ред. | ред. код]

Значок на береті Королівської морської піхоти

Сучасна Королівська морська піхота зберігає ряд традиційних предметів у обмундируванні. Сюди входить повсякденна зелена форма «Lovat» з зеленим беретом, темно-синя парадна форма з шоломом Wolseley Pattern (загальновідомим як «корковий шолом») або біло-червоний картуз, червоно-синій парадний форма для офіцерів і старших сержантів при несенні служби у тропіках.[39]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Commandant General RM
  2. а б в Royal Marines History and Traditional Facts. Marine Society & Sea Cadet. Процитовано 22 May 2016. 
  3. Major John Pitcairn. Silverwhistle. Процитовано 30 January 2015. 
  4. Moore 1987, p.41
  5. а б Warren Christopher (2013). Smallpox at Sydney Cove – Who, When, Why. Journal of Australian Studies. doi:10.1080/14443058.2013.849750. 
  6. Warren, Christopher. Could First Fleet smallpox infect Aborigines? – a note. «several authors – including Josephine Flood, Alan Frost, Charles Wilson and Judy Campbell – maintain that First Fleet smallpox did not cause the outbreak» 
  7. The crest, colours, beret, nicknames and prayers of the Royal Marines. Royal Marines Museum. Архів оригіналу за 24 March 2012. Процитовано 30 January 2015. 
  8. Per Mare Per Terram – the Royal Marines 1793–1815. Napoleon Series. Процитовано 30 January 2015. 
  9. The Royal Marines in the War of 1812. Процитовано 30 January 2015. 
  10. The Battle of Fort Bowyer, Alabama. Explore Southern History. Процитовано 30 January 2015. 
  11. а б в г The Victoria Cross and the Royal Marines. Royal Marines Museum. Архів оригіналу за 15 January 2014. Процитовано 30 January 2015. 
  12. Chappell, pp. 14–15
  13. Second Anglo-Chinese War ("Opium war") of 1856 – 1860 (part 2). William Loney. Архів оригіналу за 3 May 2012. Процитовано 30 January 2015. 
  14. Class Warfare and the Selborne Scheme: The Royal Navy’s battle over technology and social hierarchy. The Mariner's Mirror. Процитовано 30 January 2015. 
  15. The RMLI move to, and deployment at, Gallipoli. The Long, Long Trail. Процитовано 30 January 2015. 
  16. London Gazette, 20 July 1923
  17. London Gazette, 16 October 1923
  18. Mountbatten, p. 107
  19. D-Day: Heroic battle in Port-en-Bessin. The Telegraph. 20 May 2009. Процитовано 30 January 2015. 
  20. Operation Infatuate. Combined Operations. Процитовано 30 January 2015. 
  21. Obituary:Colonel Ronnie Hay. The Telegraph. 24 December 2001. Процитовано 30 January 2015. 
  22. D-Day tanks found on seabed. The Telegraph. 5 August 2008. Процитовано 30 January 2015. 
  23. Remembering the secret mission of Cockleshell Heroes. BBC. 31 March 2011. Процитовано 30 January 2015. 
  24. History of RM deployments
  25. Royal Marines Museum — Suez deployment (PDF)
  26. The 22 Royal Marines who took on Argentine Falklands invasion force. The Telegraph. 14 April 2009. Процитовано 30 January 2015. 
  27. Nicholas van der Bijl and Nick Bijl, The Royal Marines 1939–93, Osprey Publishing, 1995
  28. gov.uk MoD — Royal Navy & Royal Marines quarterly pocket brief, October 2014. See table 1.
  29. Securing Britain in an Age of Uncertainty: The Strategic Defence and Security Review. HM Government. 19 October 2010. Процитовано 19 October 2010. 
  30. а б в Royal Air Force Aircraft and Weapons page 44. Royal Air Force. 2013. 
  31. а б в Royal Air Force Aircraft and Weapons page 45. Royal Air Force. 2013. 
  32. а б Royal Air Force Aircraft and Weapons page 46. Royal Air Force. 2013. 
  33. а б Royal Air Force Aircraft and Weapons page 48. Royal Air Force. 2013. 
  34. Royal Air Force Aircraft and Weapons page 49. Royal Air Force. 2013. 
  35. IISS 2010, pp. 168
  36. Joint Committees On Transportation Holds Public Hearing Re: Trans 123 www.wisconsin-pinzgauers.org
  37. COMMANDO TRAINING CENTRE ROYAL MARINES LYMPSTONE
  38. RM Officers & Other Ranks Badges of Rank
  39. Helmet, Wolseley pattern (Tropical) S/P 1912 Royal Marines. Imperial War Museum. Процитовано 17 December 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]