Королівська родина Данії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Королівський герб Данії
Королівська родина Данії під час святкування 70-річного ювілею королеви Маргрете ІІ 16 квітня 2010 року, зліва направо: кронпринцеса Мері, принц Фелікс, кронпринц Фредерік, принц Крістіан, королева Маргрете ІІ, принц Ніколай, принц-консорт Хенрік, принц Йоакім та принцеса Ізабелла

Королівська родина Данії – офіційна назва династичної родини правлячого монарха країни[1] (королівського дому), а саме: членів родини, які входять до черги на данський престол згідно чинного порядку престолонаслідування, та їх чоловіків або жінок. У наш час це визначення нерідко об’єднує усіх членів королівської родини.

Члени королівського дому як правило мають титули та предикати згідно з їх відношенням до монарха або престолу. Всі члени дому, за винятком королеви Маргрете ІІ, мають титули Принців або Принцес Данських. Династичні діти монарха та спадкоємця престолу мають предикати (звернення) Його або Її Королівська Високість (Hans та Hendes Kongelige Højhed відповідно), у той час як інші члени династії – Його або Її Високість (Hans або Hendes Højhed відповідно). До королеви слід звертатися Її Величність (Hendes Majestæt).

Для членів королівського дому також діють інші, особливі правила, які відрізняються від звичайних законів. Наприклад, згідно з Конституцією Данії передбачено щорічні грошові виплати (апанажі), які надаються окремим членам королівської родини.[2]

Королівська родина Данії є представниками дому Глюксбургів, який є гілкою Ольденбурзької династії, – так само, як і королівська родина Норвегії. Діти королеви та нащадки по чоловічій лінії також належать до дому Лаборд де Монпеза[en] та мають паралельні титули графів або графинь де Монпеза згідно з королівським указом від 30 квітня 2008 року.[3]

Данці надзвичайно прихильно ставляться до королівської родини; за даними опитувань, підтримку їм висловлюють від 82% до 92% громадян країни.[4][5]

Друга найдавніша монархія світу[ред. | ред. код]

Данський королівський дім є однією з найдавніших існуючих монархій у світі, перелік яких виглядає приблизно так[6]:

  1. Японська Імперія з прибл. І ст. до н.е. (за легендами, з 660 р. до н.е.), більше 2050 років
  2. Королівство Данія з прибл. 700 р. або раніше,[7] більше 1300 років
  3. Султанат Оман з 751 р., 1267 років
  4. Королівство Марокко з 788 р., 1230 років
  5. Королівство Норвегія з 872 р., 1146 років
  6. Королівство Швеція з ? р.

Принци та принцеси[ред. | ред. код]

Данські королі одружувалися з монаршими особами Європи. Часто данський король був або сином, або близьким родичем попереднього. Римський історик Тацит у 98 р. н.е. писав, що "... часто на кожних виборах з'являлась людина з того ж роду, яка, як вважалося, мала божественне походження ... король германців мав ще одну важливу роль, оскільки він був правителем, проголошеним Богом". У Данії правили декілька королівських династій, останніми з яких є:

Члени королівської родини[ред. | ред. код]

Королева Маргрете ІІ з чоловіком, принцом Хенріком, 2010 рік
Кронпринц Фредерік з дружиною, кронпринцесою Мері, на весіллі шведської принцеси Мадлен, 2013 рік

До королівської родини Данії належать:[8]

Королівська родина Греції[ред. | ред. код]

Більшість членів звергнутої королівської родини Греції мають титули принців або принцес Грецьких та Данських з предикатами Його або Її Високість відповідно згідно з королівським указом 1774 року і є нащадками короля Георга І Грецького. Він, будучи сином майбутнього короля Кристіана ІХ, зберіг титул принца Данії незважаючи на те, що 1863 року був обраний на престол Греції. До 1953 року його династичні нащадки по чоловічій лінії мали місця у черзі на данський престол. Хоча жодна постанова уряду Данії не відкликала право використання титулів принців для нащадків Георга І: ані для тих, хто жив у 1953 році, ані для тих, хто народився пізніше або одружився з людьми, які згодом стали членами королівської родини.

Троє членів королівської родини Греції не носять титулів принцес Данських із предикатом Її Високість:[9][10][11]

Наступні члени родини, які зараз є консортами правлячих монархів, були уродженими принцом та принцесою Грецькими та Данськими, хоча вони і не є нащадками короля Костянтина та королеви Анни-Марії:

Королівська родина Норвегії[ред. | ред. код]

Члени королівського дому Норвегії по чоловічій лінії є нащадками короля Данії Фредеріка VIII, прадіда королеви Маргрете ІІ. Гокона VII (уродженого принца Карла Данського) як молодшого сина Фредеріка VIII було запрошено правити іншою країною; майже як і його дядька, Георга І Грецького. Так само, як і нащадки грецької гілки, члени норвезької більше не мають права на данську корону, проте, на відміну від грецької королівської родини, вони відмовились від використання данських титулів після вступу на престол Норвегії у 1905 році.

Герцоги Шлезвіг-Гольштейнські[ред. | ред. код]

Докладніше: Глюксбурги

Герцоги Шлезвіг-Гольштейнські по чоловічій лінії є нащадками короля Крістіана ІІІ. Як і грецькі нащадки данської королівської родини, члени шлезвіг-гольштейнської гілки не мають прав на престол Данії. Вони також відмовились від використання данських королівських титулів при вступі на свій престол у 1564 році.

Графи та графині Розенборзькі[ред. | ред. код]

Данські принци, які одружувалися без згоди монарха, втрачали свої права на престол та королівські титули.[12] Згодом колишнім членам династії зазвичай надавався титул графів Розенборзьких та предикат Його Світлість. Графи разом зі своїми дружинами та нащадками по чоловічій лінії представлені у наступному списку:[13]

  • Граф Інґольф Розенборзький та графиня Суссі Розенборзька (старший син принца Кнуда Данського та його дружина)
  • Графині Жозефіна, Камілла та Феодора Розенборзькі (доньки принца молодшого сина принца Кнуда Данського, графа Кристіана Розенборзького, та його дружини графині Анни Дорте Розенборзької)
  • Граф Ульрік Розенборзький та графиня Джуді Розенборзька (син молодшого сина принца Гаральда Данського, графа Олуфа Розенборзького, та його дружина)
    • Граф Філіп Розенборзький (син графа Ульріка)
    • Графиня Катаріна Розенборзька (донька графа Ульріка)
  • Графиня Шарлотта Розенборзька (донька молодшого сина принца Гаральда Данського, графа Олуфа Розенборзького)
  • Граф Аксель Розенборзький та графиня Ютта Розенборзька (старший син молодшого сина принца Акселя Данського, графа Флеммінга Вальдемара Розенборзького, та його дружина)
    • Графи Карл Йохан та Александр Розенборзькі (сини графа Акселя)
    • Графині Юлія та Дезіре Розенборзькі (доньки графа Акселя)
  • Граф Біргер Розенборзький та графиня Лінне Розенборзька (другий син молодшого сина принца Акселя Данського, графа Флеммінга Вальдемара Розенборзького, та його дружина)
    • Графиня Бенедикта Розенборзька (донька графа Біргера)
  • Граф Карл Йохан Розенборзький та графиня Ліза Жанна Розенборзька (третій син молодшого сина принца Акселя Данського, графа Флеммінга Вольдемара Розенборзького, та його дружина)
    • Графині Кароліна та Жозефіна Розенборзькі (доньки графа Карла Йохана)
  • Графиня Дезіре Розенборзька (донька молодшого сина принца Акселя Данського, графа Флеммінга Вальдемара Розенборзького)
  • Графиня Карін Розенборзька (вдова графа Кристіана Розенборзького, сина третього сина принца Вальдемара Данського, графа Еріка Розенборзького)
    • Граф Вальдемар Розенборзький (син графа Кристіана)
      • Граф Ніколай Розенборзький (син графа Вальдемара)
      • Графиня Марія Розенборзька (донька графа Вальдемара)
    • Графиня Марина Розенборзька (донька графа Кристіана)

Генеалогічне дерево королівської родини Данії[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Король Кристіан Х
 
Королева Александріна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Король Фредерік ІХ
 
Королева Інгрід
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кронпринц Кнуд Данський
 
Кронпринцеса Кароліна-Матильда
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Хенрік, принц-консорт
 
Королева
 
Принцеса-вдова Зайн-Вітгенштейн-Берлебурзька
 
Костянтин ІІ, король Греції*
 
Анна-Марія, королева Греції
 
 
 
 
 
 
 
принцеса Єлизавета Данська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Королівська родина Греції*
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кронпринц
 
Кронпринцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Александра, графиня Фредеріксборзька
(розл. 2005)
 
Принц Йоакім
 
Принцеса Марі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Принц Крістіан
 
Принцеса Ізабелла
 
Принц Вінсент
 
Принцеса Жозефіна
 
Принц Ніколай
 
Принц Фелікс
 
Принц Хенрік
 
Принцеса Афіна
 
 


Примітка

* Члени королівської родини Греції не включені до списку

Порядок престолонаслідування[ред. | ред. код]

Кронпринц Данії Фредерік

Першим законом, що регулював порядок наслідування данського престолу, був Королівський закон (Kongeloven, Lex Regia), прийнятий 14 листопада 1665 року та опублікований у 1709 році.[14][15] Згідно з ним данський престол мали успадкувати законні нащадки короля Фредеріка ІІІ, а порядок наслідування мав відповідати напівсалічній (агнатично-когнатичній) системі (примогенітурі),[14] за якою корону отримує спадкоємець престолу; серед дітей монарха переважне право мають чоловіки над жінками, серед братів та сестер – старші над молодшими, а серед далеких нащадків Фредеріка ІІІ шляхом заміщення більші гілки мають переважне право над меншими. Нащадки-жінки мали право успадкувати престол у випадку, якщо по чоловічій лінії не було законних спадкоємців. Що стосується герцогств Гольштейна та Лауенбурга, де король правив як герцог, то тут діяла салічна система (тобто лише нащадки по чоловічій лінії могли отримати престол герцога); згодом за взаємозгодою вони об'єдналися. Герцогства Шлезвіг (данський лен) Гольштейн та Лауенбург (німецькі лени) об'єдналися персональною унією з данською короною.

Ця система спричинила проблеми, коли Фредерік VII не лишив по собі дітей, тим самим унеможлививши продовження династії, через що лінії наслідування престолів герцогств та королівства розійшлися. Це означало, що новий король Данії уже не буде герцогом Шлезвіга та Гольштейна. Щоб утвердити право герцогів Ельби на данську корону, у 1852 році було укладено Лондонський протокол, підписаний принцом Кристіаном Шлезвіг-Гольштейнським-Зондербурзьким-Глюксбурзьким як новим спадкоємцем престолу, хоча він згідно примогенітури не був спадкоємцем ані данської корони, ані герцогств Шлезвіг, Гольштейн та Лауенбург. Спочатку прем'єр-міністр Данії Кристіан Альбрехт Блюме прагнув зберегти окремі принципи успадкування, проте врешті-решт керівництво країни затвердило агнатичне наслідування, яке підтримав парламент.

Такий порядок престолонаслудівання діяв близько століття. У 1953 році салічна система змінилась системою з переважним правом спадкоємців-чоловіків, тобто жінки-спадкоємиці також мали право на престол, але лише якщо у них не було братів. У 2009 році порядок наслідування престолу знову змінився, але цього разу на абсолютну примогенітуру (тобто і чоловіки, і жінки мали однакові права на престол). Проте ця зміна не вплинула на чинний порядок престолонаслідування, оскільки це було тоді, коли принц Вінсент ще не народився.

Поточна черга на данський престол виглядає так:

  1. Кронпринц Фредерік
  2. Принц Кристіан
  3. Принцеса Ізабелла
  4. Принц Вінсент
  5. Принцеса Жозефіна
  6. Принц Йоакім
  7. Принц Ніколай
  8. Принц Фелікс
  9. Принц Хенрік
  10. Принцеса Афіна
  11. Принцеса Бенедикта
  12. Принцеса Єлизавета

Привілеї та обмеження[ред. | ред. код]

Після того, як 1660 року у Данії відбувся перехід від виборної (принаймні теоретично, хоча зазвичай з 1448 року трон переходив до старшого сина-нащадка Ольденбурзької династії) до спадкової монархії, т.зв. Королівський закон (Kongelov) затвердив правління "Божою милістю" короля Фредеріка ІІІ та його нащадків.[14] Всі статті цього закону (окрім статей 21 та 25) згодом були скасовані. У статті 21 зазначено, що "жоден принц по крові, який проживає у нашому королівстві та на його територіях, не може одружуватися, від'їжджати з країни, або служити іншим державам, поки не отримає дозволу короля".[14] Згідно цього положення принци Данії, які постійно проживають на інших територіях за письмовим дозволом данського монарха (тобто. члени королівських династій Греції, Норвегії та Великої Британії), не втрачають свого королівського статусу у Данії та не мають отримувати постійних дозволів на виїзд за кордон або одруження, хоча з 1950 року ті, хто по чоловічій лінії не є спадкоємцями короля Кристіана IX, більше не мають прав на данський престол.[14] Втім, принци, які проживають у Данії та на її територіях, все ж таки мають отримувати дозвіл монарха на виїзди та одруження.[14]

У статті 25 йдеться про членів королівської династії: "Вони не мають відповідати перед суддями, але їхнім першим та останнім суддею буде король або особа, яку він призначить.".[14] Дія цієї статті не розповсюджується на членів родини, які не є родичами монарха країни (напр. чинна кронпринцеса Данії).

Хоча всі інші статті Королівського закону були скасовані змінами до Конституції, внесеними у 1849, 1853, 1953 та 2009 роках, ці дві статті дотепер зберігають свою силу.

Фінанси[ред. | ред. код]

Королівський дім Данії щорічно отримує від держави бл. 98 млн крон. Королева Маргрете ІІ отримує 76 млн крон завдяки апанажу; 10% з них отримував принц Хенрік, а 1,5% – принцеса Бенедикта.

Окрім того, кронпринц Фредерік та принц Йоакім щорічно отримують 18,7 та 3,3 млн крон відповідно. Кронпринцеса Мері отримує 10% від суми, яка передбачена для кронпринца.

Королева Маргрете, її чоловік, принцеса Бенедикта, кронпринц Фредерік та кронпринцеса Мері, а також принц Йоакім разом з принцесою Мері не сплачують ані за реєстрацію транспортних засобів та податки на них, ані податків на дохід або ПДВ. На них розповсюджуються загальні правила сплати податку на дохід та дарування, так само як і податків на майно.[16]

Релігійні події королівської родини[ред. | ред. код]

1935-1999 рр.[ред. | ред. код]

Рік Дата День тижня Подія Королівська особа Церква Примітка
1935 24 травня Субота Весілля Король Фредерік ІХ та королева Інгрід Церква святого Миколая, Стокгольм
1940 14 травня Субота Хрестини Королева Маргрете Церква Гольменс, Копенгаген
1955 1 квітня П'ятниця Конфірмація Королева Маргрете Церква палацу Фреденсборг
1967 10 червня Субота Весілля Королева Маргрете та принц Хенрік Церква Гольменс
1968 24 червня Понеділок Хрестини Кронпринц Фредерік Церква Гольменс
1969 15 липня Вівторок Хрестини Принц Йоакім Орхуський собор
1972 24 січня Понеділок Похорон Фредерік ІХ Каплиця палацу Крістіансборґ/Собор Роскілле Роки життя: 1899-1972
1981 28 травня Четвер Конфірмація Кронпринц Фредерік Церква палацу Фреденсборг
1982 10 червня Четвер Конфірмація Принц Йоакім Церква палацу Фреденсборг
1995 18 листопада Субота Весілля Принц Йоакім та принцеса Александра Церква палацу Фреденсборг Розлучилися 8 квітня 2005 року
1999 6 листопада Субота Хрестини Принц Ніколай Церква палацу Фреденсборг

2000 р. – наш час[ред. | ред. код]

Рік Дата День тижня Подія Королівська особа Церква Примітка
2000 14 листопада Вівторок Похорон Королева Інгрід Каплиця палацу Крістіансборґ/Собор Роскілле Роки життя: 1910-2000
2002 4 жовтня П'ятниця Хрестини Принц Фелікс Мьоґельтьоннерська церква, м. Мьоґельтьоннер
2004 14 травня П'ятниця Весілля Кронпринц Фредерік та кронпринцеса Мері Церква Вор Фруе (Копенгагенський собор)
2006 21 січня Субота Хрестини Принц Кристіан Каплиця палацу Крістіансборґ
2007 1 липня Неділя Хрестини Принцеса Ізабелла Церква палацу Фреденсборг
2008 24 травня Субота Весілля Принц Йоакім та принцеса Марі Мьоґельтьоннерська церква
2009 26 липня Неділя Хрестини Принц Хенрік Мьоґельтьоннерська церква
2011 14 квітня Четвер Хрестини Принц Вінсент Церква Гольмен
2011 14 квітня Четвер Хрестини Принцеса Жозефіна Церква Гольмен
2012 20 травня Неділя Хрестини Принцеса Афіна Мьоґельтьоннерська церква
2013 18 травня Субота Конфірмація Принц Ніколай Церква палацу Фреденсборг
2017 1 квітня Субота Конфірмація Принц Фелікс Церква палацу Фреденсборг
2018 20 лютого Вівторок Похорон Принц Хенрік Каплиця палацу Крістіансборґ Роки життя: 1934-2018

Королівські герби та монограми[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Нотатки[ред. | ред. код]

1Діти принцеси Бенедикти не мають прав на престол. Це пов'язано з тим, що виданий їй дозвіл на шлюб має особливі положення: якщо Бенедикта колись стане спадкоємицею престолу, то вона разом з чоловіком має постійно оселитись у Данії. Їх діти будуть мати право престолонаслідування лише у випадку, якщо вони заявлять про бажання натуралізуватися в країні до повноліття та оселяться тут: (a) під час становлення безпосереднім спадкоємцем престолу та (b) не пізніше, аніж вони досягнуть віку обов'язкової шкільної освіти згідно з данським законодавством. Оскільки діти Бенедикти продовжували освіту в Німеччині довгий час після досягнення цього віку, вони втратили свої можливі права на престол Данії.[17]

2Королева Анна-Марія не має прав на престол так само як і її нащадки; отриманий нею дозвіл на весілля передбачав її відмову від претензій на данський престол на користь того, що вона стане королевою-консортом Греції.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kongehuset.dk Архівовано 2010-02-14 у Wayback Machine. Retrieved July 11, 2011.
  2. Danmarks Riges Grundlov, § 11. Retsinformation.dk. Процитовано 2015-04-07. 
  3. House of Monpezat. Архівовано 2011-06-03 у Wayback Machine. Press Release, Danish Monarchy, 30 April 2008 (in Danish). Retrieved April 16, 2011.
  4. Danish-Style Royal Fairy Tale - Novinite.com - Sofia News Agency
  5. Once upon a time. The Age (Melbourne). 2004-05-10. 
  6. Королівство Камбоджа тимчасово відходило від монархії у 1960-1993 рр., тому Камбоджа не може вважатися країною з неперервною монархічною традицією. Початком камбоджійської держави вважається заснування Кхмерської імперії у 802 році, проте і до цього на території Камбоджі існувало кілька менших країн, як, наприклад, Фунан, появу якої відносять приблизно до 69 р. н.е. Монархи у Камбоджі правили з 802 до 1960 років та з 1993 року до сьогодні. Отже, камбоджійська монархія існує вже близько 1183 років.
  7. Етапи побудови Даневирке та свідчення іноземних джерел (як-от Равеннської космографії[ru]) дозволяють припустити, що данська держава почала своє існування вже у другій половині VII століття.
  8. Kongehuset.dk – den kongelige familie. Архів оригіналу за 30 вересень 2013. Процитовано 29 березень 2018. 
  9. Willis, Daniel (1999). The Descendants of Louis XIII. Baltimore, MD: Clearfield Co. с. 94, 762. ISBN 0-8063-4942-5. «The daughters of Prince and Princess Michael [of Greece and Denmark] are titled Princess of Greece without the style of Royal Highness» 
  10. Huberty, Michel; Alain Giraud; F. and B. Magdelaine (1994). L'Allemagne Dynastique Tome VII Oldenbourg (French). France: Giraud. с. 329, 357. ISBN 2-901138-07-1. 
  11. Willis, Daniel (2002). The Descendants of King George I of Great Britain. Baltimore, MD: Clearfield Co. с. 419. ISBN 0-8063-5172-1. 
  12. Kurrild-Klitgaard, Peter (1999-02-02). Conditional Consent, Dynastic Rights and the Danish Law of Succession. Hoelseth's Royal Corner. Dag Trygsland Hoelseth. Архів оригіналу за August 7, 2009. Процитовано 2008-08-03. 
  13. Søgeresultat: - Skeel-Holbek, Schaffalitzky de Muckadell
  14. а б в г д е ж Gråsten Palace
  15. Kongeloven. Statsministeriet. Statsministeriet. 4 September 1709. Архів оригіналу за October 3, 2013. Процитовано November 21, 2012. 
  16. Kongehusets økonomi
  17. Kurrild-Klitgaard, Peter (1999-02-02). Conditional Consent, Dynastic Rights and the Danish Law of Succession. Hoelseth's Royal Corner. Dag Trygsland Hoelseth. Процитовано 2009-11-05. 

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]