Корона Російської імперії, або Знову невловимі
Корона Російської імперії, або Знову невловимі | |
|---|---|
| рос. Корона Российской империи, или Снова неуловимые | |
 | |
| Жанр | пригодницький фільм |
| Режисер | Едмонд Кеосаян |
| Сценарист |
Едмонд Кеосаян Олександр Червінський |
| У головних ролях |
Михайло Метьолкін Віктор Косих Василь Васильєв Валентина Курдюкова Іван Переверзєв Армен Джигарханян Володимир Івашов Владислав Стржельчик Аркадій Толбузін Юхим Копелян |
| Оператор | Михайло Ардаб'євський |
| Композитор | Ян Френкель |
| Художник |
Леван Шенгелія Савет Агоян |
| Кінокомпанія | «Мосфільм» |
| Тривалість | 134 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1971 |
| IMDb | ID 0067313 |
| Попередній | Нові пригоди невловимих |
«Корона Російської імперії, або Знову невловимі» (рос. «Корона Российской империи, или Снова неуловимые») — радянський двосерійний пригодницький художній фільм, поставлений на кіностудії «Мосфільм» у 1971 році режисером Едмондом Кеосаяном. Останній фільм трилогії про «невловимих месників».
Сюжет[ред. | ред. код]
Дія відбувається в 1924 році. Головні герої після громадянської війни служать в ОГПУ. Незважаючи на те, що беззастережно перемогла радянська влада, у нового режиму ще є непримиренні вороги. Серед них «старі знайомі» головних героїв — отаман Бурнаш, штабс-капітан Овечкін, полковник Кудасов і поручик Перов, які знаходяться в еміграції в Парижі і розробляють план крадіжки з радянського музею Великої Імператорської корони. За основною легендою змовників, корона необхідна для коронації нового царя, на трон якого претендують двоє кузенів.
Глава викрадачів, розумний і розважливий політик і авантюрист, француз месьє Дюк, вступає у змову з білогвардійцями. Їх мета — викрасти корону, але замість коронації продати її в Америку. Цим месьє Дюк планує вбити двох зайців. У його плани входить звинувачення режиму більшовиків в розграбуванні народного надбання з метою дискредитації радянської влади на міжнародній арені.
Щоб приховати свої наміри, Овечкін наймає князя Наришкіна — відомого афериста і злодія, що спеціалізується на крадіжці палацових коштовностей. Овєчкіну вдається, поки Бурнаш і Наришкін знаходилися під пильним наглядом чекістів, непомітно викрасти корону і, сховавшись в Одеських катакомбах, дочекатися пароплава, на якому знаходяться його спільники. У самий розпал операції з продуманого плану випадає колишній глава контррозвідки полковник Кудасов, що розгадав задум Дюка. Він вирішує одноосібно продати корону і отримати всі дивіденди, але збирається зробити це за допомогою двох дурнуватих спадкоємців, не здогадуючись про те, що Дюк з Перовим і Овечкіним вже мають зовсім інші плани. Незважаючи на всі інтриги білої еміграції, «невловимі» руйнують хитрі плани месьє Дюка і повертають корону в музей.
У ролях[ред. | ред. код]
- Михайло Метьолкін — Валерка Мещеряков
- Віктор Косих — Данька Щусь
- Василь Васильєв — Яшка Циганков
- Валентина Курдюкова — Ксанка Щусь
- Іван Переверзєв — Смирнов, начальник ЧК
- Армен Джигарханян — штабс-капітан Овечкін
- Володимир Івашов — поручик Перов, ад'ютант Кудасова
- Владислав Стржельчик — князь Наришкін
- Аркадій Толбузін — полковник Кудасов
- Юхим Копелян — отаман Бурнаш
- Володимир Бєлокуров — кошлатий «імператор»
- Ролан Биков — лисий «імператор»
- Ян Френкель — гарсон Луї-Леонід, колишній скрипаль з ресторану «Палас» ( роль озвучив — Артем Карапетян)
- Людмила Гурченко — Горпина Заволжська, шансонетка з ресторану
- Андрій Файт — месьє Дюк
- Едмонд Кеосаян — спритний брюнет
- Григорій Шпігель — фотограф
- Ніна Агапова — американка з папугою
- Яків Ленц — старий, який все знав (роль озвучив — Георгій Мілляр)
- Віктор Файнлейб — годинникар Борис Борисович
- Артем Карапетян — індус
- Яків Бєлєнький — шотландець
- Лаура Геворкян (в титрах Л. Кеосаян) — сестра милосердя госпіталю «Каяття Магдалени»
- Анатолій Гарагуля — капітан «Глорії» ( роль озвучив — Фелікс Яворський)
- Зоя Ісаєва — дама в траурі
- Людмила Карауш — Зізі, колишня фрейліна
- Лариса Пашкова — Франсуаза, дружина Луї Леоніда
- Данута Столярська — дама в зеленому
- Давид Кеосаян — безпритульний
- Алла Будницька — дама на коронації і на пароплаві «Глорія»
- Іраклій Хізанішвілі — емігрант
- Зана Заноні — індіанка
- Лаврентій Масоха — емігрант
- Галина Мікеладзе — дама
- Юрій Мартинов — офіцер в черкесці
- Зоя Земнухова — «імператриця»
- Лев Поляков — одноокий офіцер
- Микола Граббе — Боря «Лінивий»
- Георгій Тусузов — екскурсовод
- Михайло Селютін — помічник Смирнова
- Георгій Мілляр — пасажир на кораблі
- Єлизавета Ауербах — дама в притулку
- Ліліта Берзіня — літня дама
- Іван Бичков — чоловік у вітрини з короною
- Євген Гуров — відвідувач ресторану
- Вадим Гусєв — білогвардієць
- Людмила Давидова — дама
- Кюнна Ігнатова — грузинська княжна в ресторані
- Любов Колюжна — жінка біля вітрини з короною
- Віктор Колпаков — провідник в поїзді
- Валентин Кулик — сутенер
- Микола Мисаїл — немолодий музикант в картатому костюмі і капелюсі
- Гліб Плаксін — відвідувач ресторану
- Михайло Розанов — хлопець у вітрини з короною
- Борис Руднєв — чекіст
- Іван Савкін — відвідувач ресторану
- Олег Савосін — член свити
- Галина Самохіна
- Світлана Світлична — дама, відвідувачка ресторану
- Станіслав Чекан — людина з почти одного з «імператорів»
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Сценарій — Едмонд Кеосаян, Олександр Червінський
- Постановка — Едмонд Кеосаян
- Оператор-постановник — Михайло Ардаб'євський
- Художники-постановники — Леван Шенгелія, Савет Агоян
- Композитор — Ян Френкель
Посилання[ред. | ред. код]
|
