Короста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Короста
Sarcoptes scabei 2.jpg
Збудник корости під мікроскопом
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 B86
DiseasesDB 11841
MedlinePlus 000830
eMedicine derm/382 emerg/517
ped/2047
MeSH D012532

Коро́ста — інфекційне паразитарне захворювання шкіри, яке супроводжується свербежем, розчухуванням на шкірі, папульозними висипаннями. Щороку у світі реєструють до 300 млн випадків корости.

Етіологія[ред.ред. код]

Збудник корости — кліщ (Sarcoptes scabiei), який паразитує у верхніх шарах шкіри, носієм є тільки людина. Життєвий цикл складається з двох періодів:

  • репродуктивного (від яйця до личинки)
  • метаморфічного (від личинки до молодого кліща).

Ходи в роговому шарі шкіри хворого на коросту прокладають запліднені самиці і личинки — німфи. Личинки виходять із ходів і занурюються у вічка волосяних фолікулів та під лусочки рогового шару епідермісу. Період розвитку кліща від личинки до дорослої особини відповідає появі на шкірі хворого дрібних фолікулярних папул, поодиноких везикул, ледве помітних ходів. У день запліднена самиця перебуває в ходах у спокої, а ввечері, переважно між 18 і 21-ю годинами, прогризає нові ходи. Таким чином, посилення свербежу ввечері та вночі пояснюють добовим біоритмом життєдіяльності коростяного кліща.

За межами організму людини коростяний кліщ живе 3-5 діб, цим пояснюють рідкість непрямого способу зараження. Кліщ гине за температури вище 50 °C, тому кип'ятіння білизни чи прасування її гарячою праскою вбиває його. Кліщі та їхні личинки практично відразу гинуть за температури нижче нуля, це можна використати в зимовий період для дезінфекції матраців, виставивши їх на мороз.

Епідеміологія[ред.ред. код]

Коростяні висипання на руці

Джерелом зараження є хвора на коросту людина. Основний механізм передачі — контактний. Шлях поширення хвороби — побутовий. Це може відбутися у разі безпосереднього контакту з хворою людиною (сон в одному ліжку, статеві контакти тощо) або через речі, якими користувався хворий (постільна і натільна білизна, одяг, рушники, рукавички, іграшки, гроші тощо). Трапляються нечисленні випадки зараження коростою в лазнях, душових, готелях, поїздах, на пляжах.

Зараження відбувається переважно у разі перенесення запліднених самиць на шкіру здорової людини. При цьому інкубаційний період хвороби вкрай короткий, оскільки паразити негайно починають прогризати ходи в роговому шарі епідермісу, що супроводжується свербежом. Заразитися можна також личинками, тоді клінічні прояви розвиваються приблизно через 2 тижні.

Чинники, що сприяють поширенню корости: утримання дітей у колективах (дошкільні дитячі заклади, інтернати, школи), міграція населення (туризм, сезонні роботи, відрядження), нехтування правилами особистої гігієни, несвоєчасне звертання по медичну допомогу, нераціональне самолікування, діагностичні помилки лікарів, відсутність огляду і лікування контактних осіб тощо.

Клінічна симптоматика[ред.ред. код]

Коростяний хід

Класична короста[ред.ред. код]

Класична форма корости має такі клінічні симптоми:

  • свербіж, який посилюється увечері та вночі;
  • характерні коростяні ходи на шкірі;
  • поява папул, окремих везикул, розчухувань, кров'янистих кірок, які часто розміщені попарно або ланцюжком;
  • характерне розташування висипань.

Свербіж турбує не тільки на тих ділянках тіла, де заглиблюються кліщі, а й рефлекторно на інших. Він посилюється з кожним днем і може набути поширеного характеру. Свербіж іноді може посилитися в процесі лікування корости або зберігатися після закінчення лікування внаслідок подразливої дії ліків. У такому разі його легко усунути шляхом застосування місцевих засобів. Коростяні ходи найчастіше можна побачити на бокових поверхнях кистей і пальців, на згинальних і бокових поверхнях променево-зап'ясткових суглобів, ліктів, тильних поверхнях ступень. Це білуваті або бурого кольору лінії, які злегка підвищуються над рівнем шкіри, вони прямі або звивисті, завдовжки 0,5-10 см.

Атипова короста[ред.ред. код]

Малосимптомна короста[ред.ред. код]

Це різновид корости (ще короста «охайних», короста «інкогніто») розвивається в осіб, які дотримуються правил особистої гігієни. У таких випадках коростяні ходи відсутні, а кількість висипань незначна. Це міліарні фолікулярні папули, ізольовані везикули, окремі уртикарні елементи, кров'янисті кірочки, подряпини в типових для корости місцях локалізації, помірний або слабкий свербіж тільки вночі.

Лікована короста[ред.ред. код]

Ліковану коросту спостерігають в осіб, яких неправильно чи недостатньо лікували протипаразитарними засобами, або в тих, яких лікували кортикостероїдними мазями, що зменшують вираженість запальних явищ і свербіж, але не виліковують коросту. При цьому клінічна симптоматика хвороби змінюється, і це утруднює діагностику. Тому під час оцінки об'єктивних даних необхідно враховувати сам факт неадекватного лікування корости в анамнезі.

Короста без ходів[ред.ред. код]

Рідкісна форма захворювання. Виявляють її у осіб, які протягом двох останніх тижнів контактували з хворими коростою. Спричинюють її личинки кліща. При огляді виявляють поодинокі папули в міжпальцевих проміжках (рідше на шкірі тулуба).

Норвезька короста[ред.ред. код]

Ще цей різновид називають ще корковою коростою. Дуже рідкісна і дуже контагіозна форма захворювання. На 1 см2 шкіри можна знайти до 200 кліщів. Розвивається, як правило, на тлі зниження імунітету. Є СНІД-асоційованою хворобою. На шкірі утворюються масивні кірки, множинні коростяні ходи, з'являються поліморфні висипання (пустули, папули, везикули). Приєднання стафілококової інфекції супроводжується піодермією.

Короста у дітей[ред.ред. код]

У дітей грудного і раннього дитячого віку спостерігають низку особливостей, не властивих перебігу корости у дорослих. Висипання локалізуються на будь-якій ділянці тіла, в тому числі на обличчі, шиї, волосистій частині голови і особливо на долонях та підошвах. Значна частина висипань зосереджується на шкірі нижніх кінцівок (стегна, гомілки, кісточки, внутрішні поверхні ступень). Можлива наявність бульозних елементів у типових місцях локалізації корости, особливо на долонях і підошвах. У разі корости в дітей грудного і раннього дитячого віку наявні уртикарні елементи, висипання більш соковиті з ексудативним характером. У ділянці міжпальцевих складок кистей, на бокових поверхнях пальців висипань може й не бути. У хворої дитини дуже виражений свербіж, що порушує сон. У грудних дітей коростяний кліщ може уражати нігті, вони потовщуються, стають крихкими, на поверхні їх утворюються поздовжні та поперечні тріщини. У дітей дошкільного віку клінічні прояви корости можуть бути мінімальними, коростяних ходів мало або вони незначно виражені.

Ускладнення[ред.ред. код]

Внаслідок розчухувань шкіри можуть виникати гноячкові хвороби — стрептококове та змішане імпетиго, ектима, фолікуліти, фурункули, іноді з явищем екзематизації, дерматити. У хворого може розвинутися постскабіозна лімфоплазія шкіри; постскабіозні вузлики виникають після або під час основної хвороби. Вузлики круглі або овальні з гладенькою поверхнею, щільної консистенції, поодинокі або множинні, за розміром від горошини до квасолини, мають синюшно-рожеве або буро-червоне забарвлення. Вони часто локалізуються на жіночих статевих органах, внутрішніх поверхнях стегон, животі, в ділянці пупка, пахвових ямках, довкола сосків, рідко — на внутрішніх вушних раковинах, повіках. Характерним є інтенсивний свербіж. Перебіг хвороби тривалий — упродовж місяців та років, але доброякісний. Для неї характерні спонтанний регрес і рецидиви на тих самих місцях, можливий розвиток вузликів і на інших ділянках. У крові можливий лімфоцитоз (до 45%). Вузлики резистентні до місцевої терапії, в тому числі й протикоростяної. Ускладненнями перебігу корости також можуть бути дерматити, іноді з явищами екзематизації, які зумовлені лікуванням хвороби.

Можуть розвиватися ускладнення і з боку внутрішніх органів та крові. Так, коростяну нефропатію розглядають або як вияв імунологічного феномена, або як таку, що спричинює бактерійний чинник, зокрема нефритогенний бета-гемолітичним стрептокок. Можлива еозинофілія на тлі ускладнення гноячковими хворобами — лейкоцитоз, пришвидшена ШОЕ.

Діагностика[ред.ред. код]

Діагноз корости може встановити дерматолог при фізикальному огляді та підтвердити при мікроскопічному лабораторному дослідженні. Щоб взяти зіскріб, на уражену ділянку наносять гліцерин, потім скальпелем зіскрібають матеріал для аналізу. Оскільки тільки в кожному третьому випадку виявляють екскременти, яйця або самих кліщів, в інших клінічних випадках діагноз встановлює лікар на підставі клінічних проявів і скарг пацієнта.

Лікування[ред.ред. код]

Як протипаразитарний засіб застосовують суспензію бензилбензоату або 33% сірчану мазь. Лікування доцільно проводити у вечірній час, між 18 і 24-ю годинами, враховуючи біоритм життєдіяльності коростяного кліща. При цьому протикоростяні препарати діють безпосередньо на кліщів і личинок, а також потрапляють в організм кліща у разі прогризання ним ходів, що трапляється переважно увечері. Перед кожним втиранням препаратів рекомендують прийняти ванну чи душ. Цим досягається змивання личинок з поверхні шкіри, а також розм'якшення епідермісу, що сприяє проникненню препаратів у коростяні ходи чи елементи висипання. Також використовують судокрем. що містить бензилбензоат.

У дітей до 4 років застосовують 10% суспензію бензилбензоату. Втирання проводять також у шкіру шиї, обличчя, волосистої частини голови, оскільки короста у малолітніх дітей уражає і ці ділянки. Під час лікування дітей треба остерігатися потрапляння суспензії в очі, щоб запобігти розвитку кон'юнктивіту.

Профілактика[ред.ред. код]

  • Контактним особам, не ураженим коростою, проводять одноразове лікування. У разі виявлення корости у дітей, які відвідують дитячі заклади, проводять огляд персоналу.
  • Диспансерне спостереження за особами, що перехворіли на коросту, з повторним оглядом через 3-4 тижні.
  • Білизну кип'ятять, прасують гарячою праскою, матраци виставляють на мороз.
  • Активно виявляють джерело інфікування коростою.
  • Забезпечують 100% профілактичне лікування осіб, які контактували з хворими на коросту.
  • Проводять повну дезобробку і дезінфекцію протягом першої доби.
  • Проводять просвітницьку роботу серед населення.

Джерела[ред.ред. код]

  • Кожные и венерические болезни. Руководство для врачей / Скрипкин Ю. К. — М.: Медицина, 2002 год. — Т. 1. — 576 с. — ISBN 5-225-02856-x.

Посилання[ред.ред. код]