Корости

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Корости
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Косівський район
Рада/громада Трацька сільська рада
Код КОАТУУ 2623687604
Основні дані
Засноване В 1933 р.було виділено з складу с.Трійця Снятинського повіту
Населення 350 чол. на 1.01.2012 р.
Площа 4,17 км²
Густота населення 83,93 осіб/км²
Поштовий індекс 78631
Телефонний код +380 03478
Географічні дані
Географічні координати 48°25′18″ пн. ш. 25°10′20″ сх. д. / 48.42167° пн. ш. 25.17222° сх. д. / 48.42167; 25.17222Координати: 48°25′18″ пн. ш. 25°10′20″ сх. д. / 48.42167° пн. ш. 25.17222° сх. д. / 48.42167; 25.17222
Середня висота
над рівнем моря
298 м над рівнем моря м
Водойми р.Цуцулинок та кілька безіменних потічків
Найближча залізнична станція станція Заболотів Львівської залізниці
Відстань до
залізничної станції
12 км км
Місцева влада
Адреса ради 78631 Івано-Франківська область, Косівський район, с.Трач , тел. 2-72-16
Карта
Корости. Карта розташування: Україна
Корости
Корости
Корости. Карта розташування: Івано-Франківська область
Корости
Корости
Розташування села Корости

Коро́сти — село Косівського району Івано-Франківської області. Це наймолодше село на Гуцульщині, яке заселялося вихідцями з Косівщини та Верховинщини.

Розміщене в передгір'ї Карпат на Покутсько-Черемошській височині.

Місцевість горбиста, покрита лісами. Межує з селами Трач, Цуцулин, Кривоброди, Химчин Косівського району та Трійця Снятинського.

Відстань до Косова 24 км. На окраїні села протікає річка Цуцулинок, є потічок Гнилий Потік і ряд безіменних струмків.

Лісові масиви: Гряда, Сапчі. Урочища: Косівцево, Тирсина, Павлюково, Матієво, Криворівське, Кунцівка, Гуральня, Горбова Дорога, Грицьків Беріг, Гнилий Потік, Кам'янець. В селі є такі кутки: Центр, Долина, Ями, Тратинів, Кубаня, Жовтий Беріг, Довговець. Село Корости виникло в середині 19 ст. на території с. Трійця Снятинського повіту, як присілок. Це були колишні панські землі, їх купували жителі навколишніх сіл і користувалися ними. Очевидно, за переказами, звідси походить назва села.

Мешканці називають своє село Користи. Скоріше всього від слова «користуватися».

В 1933 році Корости стали окремим селом, тут було закладено цвинтар.

В 1933 році зусиллями місцевих жителів і за допомоги мешканців сусідніх сіл було побудовано невеличку церкву, яку обслуговував греко-католицький священик з села Трійця. В радянські часи церква не діяла, але ключі від неї зберігалися у селян.

В дорадянський період в селі існувала панська економія, працювала гуральня, був шинок, яким володів єврей Кунцьо.

Через село проходила добротна ґрунтова дорога, яка в заболочених місцях була викладена дерев'яними колодами. Панський двір було якісно меліоровано. На початку 80-х років проводилися меліораційні роботи, під час яких було виявлено колоди і давня меліорація, було знайдено кремінне знаряддя, що може свідчити про перебування тут людини ще в кам'яній добі.

В 20-30-х роках 20 століття жителі Коростів брали активну участь у революційній боротьбі під проводом КПЗУ, в селі діяла підпільна піонерська організація, селяни брали участь у першотравневих демостраціях в Заболотові. В 1940 році на базі панської економії було створено перший в околиці колгосп, між іншим без будь-якого тиску, незаможними селянами.

В роки війни та після неї панська економія, ґуральня та шинок були зруйновані та розграбовані. Жителі села брали участь у Другій світовій війні та національно-визвольному русі, багато загинуло під час цих подій.

На початку 50-х років почалася масова колективізація. В результаті проведення землевпорядкувальних робіт значна територія села перейшла до складу с. Химчин Косівського району. Жителі цієї території до сьогодні асоціюють себе з Коростами, беруть активну участь у діяльності церковної громади, хоронять своїх родичів на сільському цвинтарі.

В часи Радянського Союзу до початку 70-х років в селі діяла початкова школа, був невеличкий клуб. Потім село визнали неперспективним, школу закрили, клуб поступово зруйнувався, навіть нормальної дороги не було. Докорінні зміни почалися на початку 90-х років. В село проклали асфальтову дорогу, почалося будівництво клубу, навіть став курсувати рейсовий автобус.

З 1987 року в селі діяв ФАП. З розвалом СРСР та з розграбуванням колгоспного господарства все завмерло.

В 2005 році вдалося завершити будівництво сільського клубу.

У селі є магазин, працює пилорама та виробництво будівельних шлакоблоків. Жителі працюють в особистих селянських господарствах, займаються народними промислами.

Релігія[ред.ред. код]

Наприкінці 80-х на початку 90-х років жителями села була побудова нова цегляна церква, яка була освячена в 1993 році на свято Вознесіння Христового. Громада належить до УПЦ КП. Настоятель о. Василь Онищук.

Діє також громада п'ятидесятників, яка має свій молитовний дім. В селі уже другий рік поспіль, в серпні-місяці, проводиться міжнародний християнський фестиваль «Джерело» .

Посилання[ред.ред. код]