Короткохвостий альбатрос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Короткохвостий альбатрос
Short tailed Albatross1.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Буревісникоподібні (Procellariiformes)
Родина: Альбатросові (Diomedeidae)
Рід: Phoebastria
Вид: Короткохвостий альбатрос
Біноміальна назва
Phoebastria albatrus
Pallas, 1769
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Phoebastria albatrus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Phoebastria albatrus
EOL logo.svg EOL: 1178534
ITIS logo.svg ITIS: 554377
IUCN logo.svg МСОП: 22698335
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 54023
Fossilworks: 83348

Короткохвостий або білоспинний альбатрос (Phoebastria albatrus) — рідкісний морський птах родини альбатросових (Diomedeidae).

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Короткохвостий альбатрос — кочівний тихоокеанський птах, раніше гніздився на вулканічних островах Тихого океану — Пескадорські острови, Рюкю, Дайто, Бонін. Сьогодні гніздів'я короткохвостих альбатросів зустрічаються на японських островах Торісіма і Сенкаку. У Росії гніздів'я відмічені не були, проте короткохвостя альбатроси з'являються восені і взимку в прибережних водах Примор'я, Сахаліну, Камчатки, Командорських і Курильських островів.

Розмноження[ред. | ред. код]

Птах гніздиться на островах вулканічного походження, з обривистими берегами, покритими травою. Статева зрілість наступає в 7-8 років. Як і всі альбатроси, короткоспинний альбатрос відкладає тільки одне яйце, яке протягом 64 днів насиджують поперемінно обидва батьки. Близько 5 місяців пташенята залишається в гнізді, батьки годують їх напівперевареною їжею — кальмарами, рибою, морськими ракоподібними, відходами із звіробійного і риболовецького промислів.

Зникаючий вид[ред. | ред. код]

Короткохвостий альбатрос вважається зникаючим видом. На сьогоднішній момент, ймовірно, налічується від 250 до 1000 особин. Основними причинами зникнення цього птаха вважаються пізнє настання статевої зрілості, велика смертність пташенят від щурів і здичавілих кішок, вулканічна діяльність, бракон'єрський відстріл птахів.

Література[ред. | ред. код]

  • «Красная книга Российской Федерации (животные)» М.: АСТ 2001