Корпоратизм
| Ця стаття є частиною серії статей про |
| Форми державної влади й політичні системи |
|---|
 |
| Політичні режими |
| Форми правління |
| Соціально-економічні ідеології |
| Ідеології громадських свобод |
| Гео-культурні ідеології |
| Структура влади |
 Портал •  Категорія |
Корпорат́изм (від пізньолат. corporatio — об'єднання, співтовариство) — система прийняття рішень та представництва інтересів через обмежену кількість жорстко визначених, ієрархічно ранжованих і функціонально диференційованих груп інтересів, що монополізують представництво відповідних сфер суспільного життя за згоди держави в обмін на її участь у підборі лідерів та призначенні керівного складу цих груп, а також у формуванні їхніх вимог.
Зміст
Державний корпоратизм[ред. | ред. код]
Механізми[ред. | ред. код]
У контексті досліджень авторитаризму і сучасної автократії поняття корпоратизм використовується для позначення процесу використання офіційно дозволених та підконтрольних владі громадських організацій для обмеження участі народу в політичному процесі і придушення впливу на владу громадянського суспільства. Перелік таких організацій може включати об'єднання підприємців, профспілки, релігійні громади, правозахисні організації і т. д. Як правило, держава встановлює жорсткі умови на видачу ліцензій цим організаціям, що зменшує їх кількість, дозволяє державі контролювати їх діяльність і стимулює нагляд організацій над своїми членами.
Фашистська Італія[ред. | ред. код]
Уряд Муссоліні одним з елементів офіційної доктрини фашизму зробив одне з трактувань корпоративізму, що після закінчення Другої світової війни призвело до дискредитації терміну. У повоєнні роки християни-демократи воліли замість «корпоративізму» використовувати більш загальний термін «солідаризм»[1]. Характерним прикладом такої зміни термінів в офіційних гаслах у повоєнний час є Народно-трудовий союз російських солідаристів.
Путінська Росія[ред. | ред. код]
Термін «корпоративна держава» іноді застосовується як характеристика Росії часів президента В. В. Путіна, як в позитивному[2], так і в негативному сенсі[3].
Література[ред. | ред. код]
- Ю. Мацієвський. Корпоративізм// Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.368 ISBN 978-966-611-818-2
- Казакевич А. Идеология христианской демократии // Ровдо В., Чернов В., Казакевич А. Мировые политические идеологии: классика и современность. Минск: Тонпик, 2007. Гл. 6. ISBN 985-6730-84-8 [1]
- Нойхауз Н. Ценности христианской демократии. М.: Республика, 2005. ISBN 5-250-01916-1
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Почему Путин не Муссолини Архівовано 14 грудень 2007 у Wayback Machine. (рос.)
- ↑ «Нельзя допустить, чтобы воины превратились в торговцев». Архів оригіналу за 11 лютий 2011. Процитовано 6 квітень 2016.
- ↑ FT: союзники Путіна перетворюють Росію в корпоративну державу
Посилання[ред. | ред. код]
- Корпоративна держава // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — С. 366. — ISBN 966-7492-03-6.
- КОРПОРАТИЗМ // Фармацевтична енциклопедія
