Корпоратизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Корпорат́изм (від пізньолат. corporatio — об'єднання, співтовариство) — система прийняття рішень та представництва інтересів через обмежену кількість жорстко визначених, ієрархічно ранжованих і функціонально диференційованих груп інтересів, що монополізують представництво відповідних сфер суспільного життя за згоди держави в обмін на її участь у підборі лідерів та призначенні керівного складу цих груп, а також у формуванні їхніх вимог.

Державний корпоратизм[ред. • ред. код]

Механізми[ред. • ред. код]

У контексті досліджень авторитаризму і сучасної автократії поняття корпоратизм використовується для позначення процесу використання офіційно дозволених та підконтрольних владі громадських організацій для обмеження участі народу в політичному процесі і придушення впливу на владу громадянського суспільства. Перелік таких організацій може включати об'єднання підприємців, профспілки, релігійні громади, правозахисні організації і т.д. Як правило, держава встановлює жорсткі умови на видачу ліцензій цим організаціям, що зменшує їх кількість, дозволяє державі контролювати їх діяльність і стимулює нагляд організацій над своїми членами.

Фашистська Італія[ред. • ред. код]

Уряд Муссоліні одним з елементів офіційної доктрини фашизму зробив одне з трактувань корпоративізму, що після закінчення Другої світової війни призвело до дискредитації терміну. У повоєнні роки християни-демократи воліли замість «корпоративізму» використовувати більш загальний термін «солідаризм»[1].

Путінська Росія[ред. • ред. код]

Термін «корпоративна держава» іноді застосовується як характеристика Росії часів президента В.В. Путіна, як в позитивному[2], так і в негативному сенсі[3].

Література[ред. • ред. код]

  • Ю. Мацієвський. Корпоративізм// Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.368 ISBN 978-966-611-818-2
  • Казакевич А. Идеология христианской демократии // Ровдо В., Чернов В., Казакевич А. Мировые политические идеологии: классика и современность. Минск: Тонпик, 2007. Гл. 6. ISBN 985-6730-84-8 [1]
  • Нойхауз Н. Ценности христианской демократии. М.: Республика, 2005. ISBN 5-250-01916-1

Примітки[ред. • ред. код]

  1. ↑ Почему Путин не Муссолини (рос.)
  2. ↑ "Нельзя допустить, чтобы воины превратились в торговцев"
  3. ↑ FT: союзники Путіна перетворюють Росію в корпоративну державу

Посилання[ред. • ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Корпоратизм&oldid=21945477