Корпоратизм

Корпорат́изм — (пізньолат. corporatio — об'єднання, співтовариство) — система прийняття рішень та представництва інтересів через обмежену кількість жорстко визначених, ієрархічно ранжованих і функціонально диференційованих груп інтересів, що монополізують представництво відповідних сфер суспільного життя за згоди держави в обмін на її участь у підборі лідерів та призначенні керівного складу цих груп, а також у формуванні їхніх вимог.

Державний корпоратизм

Механізми

У контексті досліджень авторитаризму і сучасної автократії поняття корпоратизм використовується для позначення процесу використання офіційно дозволених та підконтрольних владі громадських організацій для обмеження участі народу в політичному процесі і придушення впливу на владу громадянського суспільства. Перелік таких організацій може включати об'єднання підприємців, профспілки, релігійні громади, правозахисні організації і т.д. Як правило, держава встановлює жорсткі умови на видачу ліцензій цим організаціям, що зменшує їх кількість, дозволяє державі контролювати їх діяльність і стимулює нагляд організацій над своїми членами.

Фашистська Італія

Уряд Муссоліні одним з елементів офіційної доктрини фашизму зробив одне з трактувань корпоративізму, що після закінчення Другої світової війни призвело до дискредитації терміну. У повоєнні роки християни-демократи воліли замість «корпоративізму» використовувати більш загальний термін «солідаризм».

Путінська Росія

Термін «корпоративна держава» іноді застосовується як характеристика Росії часів президента В.В. Путіна, як в позитивному, так і в негативному сенсі.

Література

• Казакевич А. Идеология христианской демократии // Ровдо В., Чернов В., Казакевич А. Мировые политические идеологии: классика и современность. Минск: Тонпик, 2007. Гл. 6. ISBN 985-6730-84-8 [1]
• Нойхауз Н. Ценности христианской демократии. М.: Республика, 2005. ISBN 5-250-01916-1

Посилання

• КОРПОРАТИЗМ // Фармацевтична енциклопедія