Корсак Костянтин Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю статтю написано переважно за джерелами, які тісно пов'язані з предметом статті. Це може призвести до порушень нейтральності та недостатньої перевірності вмісту. Будь ласка, допоможіть, додавши надійні, незалежні авторитетні джерела та змінивши на їхній основі цю статтю. (вересень 2017)
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (вересень 2017)
Корсак Костянтин Віталійович
Народився 23 квітня 1942(1942-04-23) (81 рік)
Волинь, Україна
Країна Україна
Національність Українець
Alma mater Київський державний університет імені Тараса Шевченка
Галузь Фізика, освіта, філософія
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Кандидат фізико-математичних наук, доктор філософських наук

Корсак Костянтин Віталійович (23.04.1942, Волинь, Україна) — кандидат фізико-математичних наук, доктор філософських наук. Професор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 квітня 1942 року у селі Владинопіль (Ладинь) Любомльського району Волинської області в українській родині сільських ремісників.

В 1958 закінчив середню школу села Овадне Володимир-Волинського району Волинської області зі срібною медаллю). Успішно склав іспити у Львівський політехнічний інститут, але не був зарахований через правило «80 % місць для стажників», тому витратив два роки для трудового вдосконалення до рівня 5-го розряду з токарної справи (трудовий стаж — з 1958 р.).

В 1960 році вступив на фізичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка

В 1965).Отримав диплом фізика-теоретика з відзнакою Р № 992 321 від 19. 07.1965 р.

З 1965 по 1968 роки Аспірант фізичного факультету КДУ. З 1970 p.Кандидат фізико-математичних наук. В 1970 р.захистив дисертацію у спеціалізованій раді в Київському університеті імені Т. Г. Шевченка [1].

Ще під час навчання в аспірантурі розпочав викладання фізики у Республіканській фізико-математичній школі при КДУ, сьогодні — Український фізико-математичний ліцей КНУ ім. Т. Шевченка, успішно готуючи наукову зміну у цій та інших фізико-математичних школах (зокрема, у СШ № 145 м. Києва, у заочній ФМШ України та ін.). В КДУ ім. Т. Г. Шевченка був призначений деканом фізичного факультету Народного університету і розробив багато оригінального навчального матеріалу для цієї громадської навчальної установи. Входив у склад Республіканської методичної комісії з фізики.

З 1979 по 1983 р. був у відрядженні і викладав точні науки (фізику, опір матеріалів, деталі машин та ін.) у вищих навчальних закладах Алжирської народно-демократичної республіки.

В 1991 році Після відновлення незалежності України на громадських засадах допомагав інформацією про світову освітню сферу міністру Петру Таланчуку.З 1992 по 1994 р. за його дорученням був неофіційним представником України в Комітеті з освіти Ради Європи.

1968—1995 — викладач фізики і науковий працівник Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.

У 1993—1997 роках брав участь у становленні Національного університету «Києво-Могилянська Академія». Вчене звання доцента кафедри екології цього закладу присвоєно рішенням Атестаційної колегії від 26. 07. 1997 p., протокол № 9(99) ; атестат ДЦ АР № 000 917).

З 1993 по 1999 р. співпрацював з Міжрегіональною академією управління персоналом, виконуючи функції наукового консультанта, виконавчого директора і директора Нострифікаційного комітету Міжнародної кадрової академії при МАУП, отримав диплом професора МАУП.[джерело?]

З 2000 р. — завідувач відділу теорії та методології природничої та інженерної освіти Інституту вищої освіти НАПН України (наказ № 13-К від 6 січня 2000 р.).

З 2006 р. Доктор філософських наук. Захистив дисертацію у спеціалізованій раді Д 26. 456. 01 в Інституті вищої освіти НАПН України за спеціальністю 09.00.10 «філософія освіти»[2]. Професор (науковий), спеціальність 13.00.01 — загальна педагогіка та історія педагогіки), рішення Вченої ради ІВО НАПН України.

За період 2000—2014 років підготував 10 кандидатів педагогічних наук, мав понад 550наукових публікацій з багатьох наук і секторів досліджень. Відкрив ноотехнології [3] і започаткував сферу виникнення і розвитку ноонаук.

У даний момент співробітник Кафедри гуманітарних дисциплін, мов та фізичного виховання Київського медичного університету УАНМ

Наукова робота[ред. | ред. код]

Стаж наукової і викладацької роботи — понад 45 років у кількох ВНЗ України та Алжиру. Викладав дисципліни з багатьох наук: фізика теоретична і загальна, екологія, безпека життєдіяльності, порівняльна педагогіка, філософські проблеми сучасності та ін. Автор понад 800 наукових та навчально-методичних праць - книги, брошури і статті  з багатьох наук в Україні і за кордоном. Чимало винаходів (головний — поняття « ноотехнології»[4] та інші подібні)

Має Свідоцтво на реєстрацію авторського права на твір Корсак К. В., Корсак Ю. К. «Нооглоссарій (Нооенциклопедія)»[5]. № 55840. 30.07.2014 р. — К.: Державна служба інтелектуальної власності України, 2014

Основні публікації[ред. | ред. код]

Підручники[ред. | ред. код]

  • Корсак К. В. «Електростатика». — К.: Вища шк., 1972.
  • Корсак К. В. Методичні вказівки до розділу «Механіка неінерціальних систем відліку» у курсі фізики вузів і до самостійної роботи студентів над ними. — К.: НМК ВО, 1990.
  • Корсак К. В. «Фізика. Письмовий екзамен» [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] (навч. пос. для підг. відділень ВНЗ України). — К.: Либідь, (три видання 1993—1994).
  • Корсак К. В. «ФІЗИКА. 25 повторювальних лекцій»[недоступне посилання з серпня 2019] (навч. посібник для підготовчих відділень закладів вищої освіти і для самоосвіти). — К.:Вища школа, 1994.
  • Korsak K. «Ukraine: Systeme of Higher Education» (for «Student Handbook. A directory of courses and institutions in higher education for countries not members of the European Union», Council of Europe Press) — Council of Europe, 1996.
  • «Стан освітньої системи України» / Корсак К. В. — К.: Міжн. фонд «Відродж.», 1999.
  • «Основи сучасної екології [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.]»: Навч. посіб. (шість видань 1998—2009 рр.)
  • Корсак К. В. «Вчимо механіку на уроках і вдома»: Збірник текстових і графічних задач. — Харків: Вид.-во «Ранок»: Веста, 2003.
  • Аналітична доповідь — «UKRAINE. Education for All. 2000. Assessment. National Report». — Ministry of Education of Ukraine, 1990—1999.

Монографії[ред. | ред. код]

Статті[ред. | ред. код]

  • «Система освіти Франції: цілі, структура, досягнення і проблеми» // Вища освіта України. — 2001. — № 2
  • «Приватний сектор світової вищої освіти у вирі суперечливих тенденцій» // Вища освіта України. — 2003. — № 1
  • «Інтегрований курс „Основи сучасного природознавства“ як засіб формування синергетичного світобачення студентів» // Вища освіта України. — 2003. — № 2
  • «Межі використання ідей постмодернізму в реформуванні освіти України» // Вища освіта України. — 2004. — № 4 Усього в цьому виданні, що є органом Інституту вищої освіти НАПН України Корсак К. В. опублікував 56 праць.
  • «Форсайт — забуте старе чи винахід ХХІ ст.?» // Науковий світ. — 2009. — № 8
  • «Чи кожна закоханість смертельна?» // Науковий світ. — 2009. — № 10
  • «Люди і мамонти. Люди не винні. Мамонти — теж…» // Науковий світ. — 2009. — № 11
  • «Жіночі мрії про ідеальних чоловіків здійснені у…» // Науковий світ. — 2010. — № 4
  • «Яку науково-технологічну революцію отримає початок ХХІ століття?» // Науковий світ. — 2010. — № 6
  • «Ставлення до геніїв: учора, сьогодні і завтра» // Науковий світ. — 2011. — № 1. Усього за 1998—2011 роки в цьому часописі Корсак К. В. опублікував 113 різноманітних наукових статей.
  • «Ноосфера, ноотехнології і вища освіта у ХХІ ст.» // Вища освіта України. — 2010. — № 3
  • «Ноопрогрес людства» // Віче. — 2012. — № 6
  • «Іммігрантські бомби: загрози і знешкодження» // Персонал. — 2014. — № 1(163
  • «„Українська ідея — XXI“ — духовна основа Вітчизни»// Світогляд. — 2015. — № 2
  • «Ноофутурология XXI века: условия спасения популяции Homo Sapiens Sapiens» // RELGA[недоступне посилання з липня 2019] (http://www.relga.ru) [Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.]. — 2015. — № 1 [289]
  • «Происхождение надежных знаний человека о себе любимом и мотивах своего поведения» // RELGA ([недоступне посилання з липня 2019]http://www.relga.ru) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]. — 2013. — № 15(271)
  • «Средства спасения человечества: мудрость или ноомышление?» // RELGA[недоступне посилання з липня 2019] (http://www.relga.ru) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]. — 2014. — № 5(278)
  • «Особенности мозга подростков и персонажей Большой Истории» // RELGA[недоступне посилання з липня 2019] (http://www.relga.ru) [Архівовано 17 лютого 2013 у Wayback Machine.]. — 2014. — № 10(283)
  • «Прогноз развития науки и практики образования на ближайшие десятилетия» / RELGA[недоступне посилання з липня 2019] (http://www.relga.ru) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]. — 2015. — № 12 [300] 
  • «Про перспективи відвернення цивілізаційних колапсів» // Вища школа. — 2015. — № 7-8(133)
  • «Потенціал нооісторії у підтримці української національної ідеї — ХХІ» // Практична філософія. — 2016. — № 3 (61)

Газетні публікації:

  • «С украинским дипломом — за рубеж (качество нац. дипломов, их мировой рейтинг)» // Зеркало недели. — 1998. — № 46, 14 ноября
  • «Так чье же это дело — образование?»// Зеркало недели. — 1999. — № 9, 3 марта
  • «Образование: от первичного до пожизненного» // Зеркало недели. — 2002. -№ 32, 24 августаУсього в цьому найвпливовішому тижневику України Корсак К. В. опублікував понад 50 статей.

Відкриття[ред. | ред. код]

  1. Відкриття групи ноотехнологій [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] (екобезпечних і мудрих виробництв). Заміна сучасних технологій на ноотехнології ліквідує всі загрози для людства і надасть можливість поєднати збільшення його чисельності з підвищенням стандартів життя та усуненням пошкоджень біосфери.
  2. Створення і легитимізація (у співавторстві з сином Ю.Корсаком) Нооглоссарію [Архівовано 23 листопада 2016 у Wayback Machine.] — словника з переліком і визначеннями понад 70 нових понять «з 21 століття». Серед них є пропозиція багатьох нових наук і секторів ноознань.
  3. Створення нової Української національної ідеї — ХХІ [Архівовано 14 листопада 2016 у Wayback Machine.] на основі винайдення нооісторії і пропозиції застосування найновіших відкриттів точних наук.
  4. Пропозиція нооісторії як нової науки, що спирається на точні ізотопні датування археологічних та інших знахідок і дешифрування ДНК.
  5. Пропозиція поняття «Велике Трипілля» як економічної зони, де за 2000 років пращури-трипільці здійснили багато винаходів (протоіндоєвропейську мову й ін.)
  6. Інтегральна дисципліна «Нооприродознавство-ХХІ» для старшої СШ і частини ВНЗ, в якій для майбутніх гуманітаріїв викладено досягнення точних наук і закони появи і розвитку неживої і живої матерії.
  7. Ноопедагогіка як засіб виховання і навчання дітей і молоді у ХХІ столітті
  8. Концепція, програми і навчальні посібники для викладання фізики-ХХІ у майбутній 12-річній середній школі України нооєвропейського зразка.
  9. 21.01.2017 створив хмарнотегову (cloudtags) теорію виникнення і поширення більше 400 мов індоєвропейської сім'ї. Ключові слова теорії: нооісторія, Велике Трипілля, хмара тегів. Співавтор по філології ХІХ-ХХ ст.- к.п.н. Л. М. Ляшенко («Гипотеза феномена происхождения и распространения на планете индоевропейской семьи языков» // RELGA[недоступне посилання з липня 2019] (http://www.relga.ru [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.]) — 2017- № 3)
  10. Разом з Ю. К. Корсаком створив і розповсюджує «хмару ноотегів» — десятки нових термінів з початку ХХІ століття. Ключові терміни: ноотехнології, ноорозвиток, ноосуспільство, нооекологія та інші. Розпочався процес нооодуховлення людства.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Кількість офіційних нагород Корсака К. В. мінімальна:

2007 р. — Почесна Грамота Кабінету Міністрів України;

1989 р. — Знак «Відмінника освіти» від МОН України;

2012 р. — Відомча медаль «Григорій Сковорода» НАПН України

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ протокол № 6/47, рішення президії Вищої атестаційної комісії СРСР від 11 листопада 1970 року; ДК МФМ № 013 125
  2. ↑ протокол № 12 — 06/9 від 12 жовтня 2006 p.; диплом ДД № 005241
  3. ↑ [1]
  4. ↑ [2]
  5. ↑ К., Корсак,; Ю., Корсак, (1 січня 2014). Нооглосарій як засіб позитивізації майбутнього й нових цілей вищої освіти. Вища освіта України. № 2. ISSN 2078-1016. Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 22 листопада 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

GOOGL Scholar [Архівовано 20 вересня 2017 у Wayback Machine.]

Енциклопедія сучасної України [Архівовано 14 листопада 2016 у Wayback Machine.]

Google Академия

 — Relga [Архівовано 20 вересня 2017 у Wayback Machine.]

Офіційний сайт Кафедри гуманітарних дисциплін, мов та фізичного виховання Київський медичний університет УАНМ

Электронный каталог: Справочник авторов [Архівовано 14 листопада 2016 у Wayback Machine.]

Корсак, Костянтин Віталійович — Каталоги — НБУВ Національна .. [Архівовано 17 березня 2022 у Wayback Machine.].

Дзеркало тижня. Україна. — 2014. — № 35 http://gazeta.dt.ua/science/ne-strilyayte-u-bilih-voron-chomu-lyudi-inkoli-povodyatsya-tak-nache-v-nih-vidklyuchayetsya-mozok-_.html [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.]

Зведений електронний каталог[недоступне посилання з серпня 2019]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Корсак_Костянтин_Віталійович&oldid=38131895