Корсиканська порода
| Корсиканська порода | |
|---|---|
 | |
| Країна |
 Франція, Корсика |
| Ріст |
бугаїв — 120 см, корів — 115 см |
| Маса |
бугаїв — 350-550 кг, корів — 280 кг |
Корсиканська порода (фр. Corse) — порода великої рогатої худоби м'ясного напрямку продуктивності, що поширена на острові Корсика у Франції. До корсиканської породи відносять близько 13 000 голів худоби з 40 000 тих, що утримуються на острові, однак чистопородної корсиканської худоби налічується значно менше і з 2013 року породу віднесено до категорії порід, що перебувають під загрозою зникнення.[1][2]
Історія[ред. | ред. код]
Найдавніші письмові згадки про корсиканську худобу відносяться до 18 століття.[3] В минулому корсиканська худоба використовувалася головно як тягло у господарствах, що спеціалізувалися на вирощуванні зернових. Крім того, корови давали молоко для домашнього споживання.[2]
Опис[ред. | ред. код]
Масть тварин має широкий діапазон варіантів, вона може бути чорна, червона, палева, майже біла (інколи димчаста), сіра, часто з білими плямами. Різномаїття забарвлення корсиканської худоби говорить скоріше про те, що вона не зазнала селекційного поліпшення свох природних якостей, аніж про якість якихось схрещувань.[1] Вважається, що порода належить до гілки бурої худоби, поширеної у Північній Африці.[2] Худоба невеликого розміру, середній зріст бугаїв становить 120 см, корів — 115 см, жива маса бугаїв — 350 кг (550 кг[2]), корів — 280 кг.[1][2] Припускається, що існує три підтипи породи: карликовий (тварини короткорогі, висота в холці 100 см, маса 150 кг), середнього розміру (зріст 110—115 см, маса 250—300 кг), нормального розміру, що мають зріст 125 см.[1]
Чистокровні корсиканські корови наразі трапляються переважно у гірській місцевості, в той час як на рівнинах корсиканських корів з 1950-х років[4] схрещували з бугаями порід лімузин, обрак, шароле.[2] До корсиканської породи відносять близько 13 000 голів худоби з 40 000 тих, що утримуються на острові Корсика. Однак, попереднє дослідження, проведене в 2013 році визначило, що тільки 700 корів є чистопородними, тому породу офіційно визнано як таку, що знаходяться під загрозою зникнення.[1] Кращі корсиканські корови, що їх розводять у горах, дозволяють відновити стада чистопородних корсиканських корів на рівнинах.[2]
Велика кількість досліджень генотипу корсиканської худоби у лабораторіях Національного інституту сільськогосподарських досліджень в Жуї-ан-Жозас і Корте показали велику оригінальність корсиканської породи порівняно з всіма іншими французькми породами великої рогатої худоби.[2]
Худоба має м'ясний напрям продуктивності. Корови використовуються для підсисного вирощування телят до 10-12 місяців.[2]
Поширення[ред. | ред. код]
Худоба корсиканської породи поширена переважно на острові Корсика, обмежено її розводять також у кількох інших департаментах на півдні Франції. У 2014 році корсиканських корів утримували щонайменше у 511 господарствах.[4]
Виноски[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Корсиканська порода |
- ↑ а б в г д Corse. // Valerie Porter, Lawrence Alderson, Stephen J.G. Hall, D. Phillip Sponenberg (2016). Mason's World Encyclopedia of Livestock Breeds and Breeding [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (sixth edition). Wallingford: CABI. — P. 159. ISBN 9781780647944. (англ.)
- ↑ а б в г д е ж и к Race bovine Corse. Сайт "AgroParisTech" http://www.agroparistech.fr. UFR Génétique, élevage et reproduction (AgroParisTech) - France UPRA Sélection. septembre 2007. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано січень 2017. (фр.)
- ↑ Sophie Bourgeois (12 mai 2015). La race Corse est reconnue. Сайт "Réussir Bovins Viande" http://bovins-viande.reussir.fr. Архів оригіналу за 24 травня 2017. Процитовано січень 2017. (фр.)
- ↑ а б Race bovine Corse. Сайт "Races de France" http://www.racesdefrance.fr. Maison Nationale des Éleveurs. Архів оригіналу за 4 травня 2016. Процитовано січень 2017. (фр.)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
