Кортизол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кортизол
Cortisol2.svg
Cortisol-3D-balls.png
Систематична назва (IUPAC)
(11β)-11,17,21-trihydroxypregn-4-ene-3,20-dione
Ідентифікатори
Номер CAS 50-23-7
Код ATC H02AB09
PubChem 5754
DrugBank DB00741
Хімічні дані
Формула C21H30O5 
Мол. маса 362,460 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність ~100%
Метаболізм гепатичний
Період напіврозпаду НД
Виділення нирковий
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

C(AU) C(США)

Лег. статус

?(AU) POM(UK) -only(US)

Використання перорально, в/в, в/суглобово, місцево(як гідрокортизон)

Кортизо́л — природний глюкокортикоїдний гормон, що виробляється корою наднирників. Кортизол синтезується організмом з холестерину, що надходить в організм у складі ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) або синтезується в клітинах з ацетил-коензимуА. Секреція кортизолу регулюється адренокортикотропним гормоном, виділення якого регулюється відповідно кортиколіберином, що виробляється в гіпоталамусі. Виділення в кров кортизолу підпорядковане циркадному ритму — найбільша кількість гормону вивільняється зранку і поступово знижується протягом дня.

Фармакодинаміка[ред.ред. код]

Після проходження через клітинну мембрану, кортизол зв'язується зі специфічним стероїдним рецептором у цитоплазмі клітини, і цей активований комплекс проникає у ядро клітини, з'єднується з ДНК та стимулює синтез іРНК, в результаті чого на рибосомах синтезуються різноманітні регуляторні білки. Однією із найважливіших сполук, що синтезується за участю кортизолу, є ліпокортин, що інгібує фермент фосфоліпазу А2, що приводить до пригнічення синтезу простагландинів та лейкотрієнів, що беруть участь у розвитку запальних реакцій. Максимальний ефект кортизолу досягається через декілька годин після досягнення його максимальної концентрації в крові.

Фермент 11-бета-гідроксистероїддегідрогеназа перетворює кортизол на кортизон в нирках, знижуючи його активність.

Біологічна дія[ред.ред. код]

Кортизол, як і інші глюкокортикоїдні гормони, прямо або опосередковано регулює практично усі фізіологічні та біохімічні процеси в організмі. Основним ефектом дії кортизолу є регуляція вуглеводного обміну. Кортизол стимулює синтез глюкози в печінці, зменшує проникність мембран для глюкози, гальмує використання глюкози в клітинах інших органів, стимулює вивільнення амінокислот із периферичних тканин (переважно м'язової та лімфоїдної), що призводить до катаболізму білків. Кортизол стимулює синтез ліпідів у печінці та розпад ліпідів у жировій тканині. Дія кортизолу на вуглеводний та ліпідний обмін урівноважується інсуліном, що має протилежний ефект та регулює нормальний рівень глюкози в крові. Кортизол стимулює синтез білків та нуклеїнових кислот у печінці та гальмує синтез білків та нуклеїнових кислот у м'язах, лімфоїдній та жировій тканинах та кістках. Кортизол пригнічує всмоктування кальцію в кишківнику, сприяє вивільненню кальцію з кісткової тканини та посилює виділення його з сечею. Кортизол, як і інші глюкокортикоїди, підвищує чутливість адренорецепторів до катехоламіну, підвищує пресорну дію ангіотензину ІІ, знижує проникність капілярів, підтримує нормальний тонус артеріол та скоротливість міокарду. Кортизол стабілізує мембрани лізосом, інгібує синтез гіалуронідази та знижує синтез лімфокінів. Гормон має антипроліферативний ефект, обумовлений зниженням міграції моноцитів у вогнище запалення та гальмуванням проліферації фібробластів. Кортизол пригнічує активність ферменту колагенази, що попереджує деструкцію кісткової тканини та хрящів при ревматоїдному артриті. Протиалергічна дія кортизолу обумовлена зменшенням кількості базофілів та прямим зменшенням синтезу і секреції медіаторів негайної алергічної реакції. Кортизол викликає інволюцію лімфоїдної тканини та розвиток лімфопенії, що приводить до імуносупресії.

Кортизол часто називають гормоном стресу, тому що концентрація цього гормону в крові значно підвищується при стресових ситуаціях[1], шоковому стані, травмах, важких інфекційних захворюваннях, інтоксикаціях, голодуванні, хірургічних операціях, а також при недостатності інсуліну.

Порушення секреції кортизолу[ред.ред. код]

При підвищенні секреції кортизолу, яке виникає внаслідок пухлини кори наднирників, пухлини гіпофізу або порушення утворення кортиколіберину в гіпоталамусі, виникає хвороба Іценка — Кушинга. Характерними симптомами цього захворювання є гіперглікемія, остеопороз, потоншення шкіри, утворення стрій на шкірі, зменшення м'язової маси, збільшення маси тіла, погане заживлення ран, пригнічення імунітету. При зниженні секреції кортизолу клітинами пучкової зони кори наднирників виникає Аддісонова хвороба, що характеризується гіпоглікемією, зменшується вміст глікогену в в тканинах, знижується опірність організму до різних ушкоджувальних факторів та емоційного стресу, супроводжується появою бронзового забарвлення шкіри та слизових.

Застосування[ред.ред. код]

Кортизол застосовується в медицині під міжнародною назвою «Гідрокортизон» у вигляді таблеток, ампул, суспензії для парентерального застосування[2] та мазі[3].

Застосовується гідрокортизон при гострих алергічних реакціях, астматичному статусі, гіпотензії та колапсі, геморагічному інсульті, гострій недостатності кори наднирників, гострій печінковій недостатності, отруєння кислотами, фторорганічними речовинами, хлором, хініном, укусах змій та скорпіонів, при кардіогенному, геморрагічному та анафілактичному шоці. Як замісна терапія гормон застосовується при аддісоновій хворобі. Для внутрішньосуглобового застосування препарат показаний при реактивному синовіїті, ревматоїдному артриті, постравматичному остеоартрозі, подагричному артриті, бурситі, тендовагініті. Внутрішньошкірно препарат застосовується при келоїдних рубцях шкіри, інфільтративних та запальних ушкодженнях шкіри, псоріатичних бляшках, нейродерміті, дискоїдному червоному вовчаку, діабетичному ліпоїдному некробіозі, гніздовій алопеції та кистозних пухлинах сухожиль і апоневрозів. Місцево у вигляді нашкірної мазі застосовується при різноманітних запальних та алергічних захворюваннях шкіри немікробної етіології. У вигляді очної мазі гідрокортизон застосовується при алергічних кон'юнктивітах, блефаритах, кератитах, після хімічних та терміних опіків для відновлення прозорості рогівки, іритах, іридоциклітах, увеїтах, хоріоїдитах, симпатичній офтальмії, а також після офтальмологічних операцій.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Фармацевтична хімія: Підручник/ Ред. П. О. Безуглий. — Вінниця: Нова Книга, 2008. — 560 с. ISBN 978-966-382-113-9
  • Фармакологія: підручник / І. В. Нековаль, Т. В. Казанюк. — 4-е вид., виправл. — К.: ВСВ «Медицина», 2011.— 520 с. ISBN 978-617-505-147-4

Посилання[ред.ред. код]