Корюківський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Корюківський район
Korukivskiy rayon gerb.png Korukivskiy rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Чернігівська область
Код КОАТУУ: 7422400000
Утворений: 1923 р.
Населення: 27 108 (на 1.02.2016)
Площа: 1424 км²
Густота: 20 осіб/км²
Тел. код: +380-4657
Поштові індекси: 15300—15362
Населені пункти та ради
Районний центр: Корюківка
Міські ради: 1
Селищні ради: 1
Сільські ради: 20
Міста: 1
Смт: 1
Села: 74
Селища: 3
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 15300, Чернігівська обл., Корюківський р-н, м. Корюківка, вул. Шевченка, 60, 2-13-30
Веб-сторінка: Корюківська РДА
Голова РДА: Довгаль Олександр Васильович
Голова ради: Баклажко Михайло Іванович

Commons-logo.svg Корюківський район у Вікісховищі

Корюкі́вський райо́н — район Чернігівської області з центром у місті Корюківка.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Корюківський район розташований у на півночі Чернігівської області. Межує з Семенівським, Новгород-Сіверським, Сосницьким, Менським, Сновським районами Чернігівщини та Брянською областю Російської Федерації. Площа району становить 1,4 тис. км², населення 32,4 тис. осіб. Адміністративно—територіальний устрій: 79 населених пунктів, підпорядкованих міській, селищній та 20 сільським радам.

Історія[ред.ред. код]

Гетьманська Україна в другій половині XVII ст. знаходилася під владою Москви. В той час, за адміністративним поділом Корюківка належала до Киселівської сотні Чернігівського полку. Леонтій Полуботок з 1689 року заволодів Корюківщиною. У 1706 році новим хазяїном села став Іван Мазепа, а після укладення ним союзу з Швецією 1708 року, Петро І віддав Корюківку у вічне володіння полковнику Павлу Полуботку. З другої половини XVII ст. постійно посилювалося соціально-економічне гноблення селянства.

З утворенням Малоросійської (1796), а згодом Чернігівської (1802) губерній село входило до складу Олександрівської волості Сосницького повіту. Його жителі брали активну участь у Франко-російській війна 1812 року. Чимало їх пішло до ополчення, надавали для потреб російської армії продовольство, гроші, теплі речі.

Після Франко-російської війни ще більше посилилася експлуатація селян. За офіційною статистикою, у 1840 році лише 106 сімей могли забезпечити себе хлібом до майбутнього врожаю, 402 — голодували.

У 1858 році іноземний підприємець Карл Раух побудував на східній околиці села цукровий завод, де працювало 350 осіб (майже все доросле населення). Робітники працювали весь сезон (3-5 місяців) без вихідних по 12 годин на добу. Виснажені фізично, цукровики часто хворіли, а за кожен день хвороби вираховувався дводенний заробіток.

Не поліпшилося економічне становище селян Корюківки і після відміни кріпацтва у 1861 році. У 1866 році в Корюківці було 156 дворів, 1572 жителя.

Попри те, що тут здавна поширювалися різні ремесла, у селі нараховувалося лише 4 дрібні кузні та 2 столярні майстерні. Проте швидкими темпами зростав цукровий завод. У 1871 році на ньому вже працювало 600 робітників. Через п'ять років був збудований рафінадний завод, 1892 року — цегельний. Цукрова продукція Корюківки за високу якість одержала золоті медалі на Всеросійській виставці в Москві (1882 р.), а 1900 року — на всесвітній у Парижі.

У 1882 році в Корюківці зведена дерев'яна Вознесенська церква. 1884 року побудована залізниця. У 1880 р. відкрито однокласне училище, 1886 р. — церковнопарафіяльну школу, 1896 р. — земську школу. 1904 р. збудована лікарня.

Проте складні умови життя і праці, низькі заробітки спричиняли повстання на заводах.

12 січня 1918 року в місті було проголошено Радянську владу. Сотні робітників і селян взялися до зброї. Перший загін Червоної гвардії створив у Корюківці колишній балтійський матрос Олександр Гарнієр. Згодом він командував 1-м революційним полком, в 1919 році нагороджений орденом Червоного Прапора. В 1921 році загинув, похований в центрі Корюківки.

Вже в 1923 році Корюківка має статус селища, а в 1958 році — міста.

Період Німецько-радянської війни з 5 вересня 1941 по 19 березня 1943 стали для корюківчан суворим випробуванням. Корюківка була центром партизанського руху на Чернігівщині. Звідси почав свій шлях Чернігівський партизанський загін, партизанське з'єднання О. Федорова, постійно діяло партійне та комсомольське підпілля. У результаті масового вбивства здійсненого в березні 1943 року загонами угорської військової жандармерії в Корюківці було знищено 6700 мирних жителів, спалено 1390 будівель. Корюківська трагедія за кількістю жертв майже в 45 разів перебільшує білоруську Хатинь, в 41 — чехословацьку Лідіце, в 12 — французький Орадур.

Промисловість[ред.ред. код]

Корюківщина має промислово—аграрну структуру господарства.

Сьогодні в районі працює 8 промислових підприємств, якими за 4 місяці поточного року вироблено промислової продукції на 108,3 млн грн[джерело?]. Підприємствами району виробляються шпалери, образотворча (поліграфічна) продукція, паркет, масло тваринне, молоко, спирт етиловий, пиломатеріали, лляне волокно, безалкогольні напої, ковбаса, макаронні вироби. Лідером серед промислових підприємств Корюківщини є відкрите акціонерне товариство «Корюківська фабрика технічних паперів», яким за рік виробляється близько 50 млн рулонів шпалер. Більше 80 % продукції паперовиків експортується за межі України.

В агропромисловому комплексі працюють 30 сільськогосподарських формувань та 19 фермерських господарств. В землеробстві переважає вирощування зернових, льону, кормових культур, у тваринництві — м'ясо-молочне скотарство.

Розвивається соціальна сфера району, в якій також є і здобутки, і перспективи, і проблеми. У 2004—2005 навчальному році в районі функціонувало 25 загальноосвітніх закладів, в яких навчалося 4083 учні, працює 442 вчителі. Дитячих дошкільних закладів — 7, у них виховується 469 дітей.

Транспорт[ред.ред. код]

Територією Корюківського району проходять п'ять доріг загального користування місцевого значення, всі з яких мають тверде покриття (Т 2512, Т 2519, Т 2532, Т 2534, Т 2536).

Через територію району проходить неелектрифікована залізниця БахмачГомель з відгалуженням до Корюківки. Магістральною залізницею щоденно курсують кілька пасажирських поїздів далекого сполучення та два дизель-поїзда Сновськ—Бахмач. Здійснюється регулярне вантажне сполучення. До електрифікації ділянки КонотопВорожба, дизель-поїзди курсували зі станції Сновськ через Бахмач та Конотоп до Ворожби. Пасажирське сполучення зі станцією Корюківка відсутнє, раніше курсували дизель-поїзди Корюківка—Сновськ.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У сфері культурного обслуговування населення в районі діють 25 будинків культури і клубів, 24 бібліотеки, 3 музеї (Корюківський історичний, Холминський бойової слави, Савинківський історико-краєзнавчий).

Медичну допомогу населенню району надають 33 лікувально-профілактичні заклади. Три сільські лікарські амбулаторії працюють на засадах загальної практики — сімейної медицини.

Персоналії[ред.ред. код]

  • Віленський Зіновій — скульптор, лауреат Державної премії СРСР
  • Довгопол В. — учений в галузі чорної металургії, лауреат Державної премії СРСР
  • Ткаченко Валентина — поетеса
  • Савич Іван — поет
  • Розстальний Віталій — народний артист України
  • Корнієвський Олександр — кобзар-лірник, майстер з виготовлення народних музичних інструментів
  • Шут Андрій — кобзар-лірник

Герої Радянського Союзу[ред.ред. код]

Політика[ред.ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Корюківського району була створена 31 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 61,84 % (проголосували 13 644 із 22 062 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 35,52 % (4 846 виборців); Юлія Тимошенко — 21,84 % (2 980 виборців), Олег Ляшко — 17,37 % (2 370 виборців), Анатолій Гриценко — 11,34 % (1 547 виборців), Сергій Тігіпко — 4,06 % (554 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,10 %.[1]

Заповідні території[ред.ред. код]

На території району розташована комплексна пам'ятка природи державного значення урочище Гулине.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 2016-03-18. 

Посилання[ред.ред. код]

Росія Росія Семенівський район Новгород-Сіверський район
Сновський район Gray compass rose.svg
Менський район Сосницький район