Коріння надземне

Надземне коріння - коріння, яке є в надземній частині рослин, кущів, дерев. Його мають різні види рослин, скажімо, епіфіти, такі як орхідеї (Orchidaceae), тропічні прибережні болотні дерева, такі як мангрові зарості, баньяна (Ficus subg. Urostigma), теплі тропічні ліси північної рати (Metrosideros robusta), ендемік Нової Зеландії похутукава (Metrosideros excelsa). Ліани, такі як звичайний плющ (Hedera helix) і отруйний плющ (Toxicodendron radicans), також мають надземні корені.

Типи надземних коренів[ред. | ред. код]

Опорне коріння фікуса бенгальського (Ficus benghalensis), національного дерева Індії. З коренів проростають стовбури нових дерев

Цей орган рослини має різне призначення, що відповідає середовищу існування. У загальній формі росту технічно їх можна класифікувати як негативно гравітропні (ростуть угору та від землі) або позитивно гравітропні (ростуть униз до землі). [1]

Корені-причіпки[ред. | ред. код]

закріплюють рослину на опорі. Вони наявні у ліан.

Чіпкі корінці плюща

Розмножувальні корені[ред. | ред. код]

Додаткові корені зазвичай розвиваються з вузлів рослини, утворених за допомогою горизонтальних надземних стебел, які називаються столонами, наприклад, пагони полуниці та хлорофітума (Chlorophytum).

Вусики полуниці, з яких появляться корінці нової рослини

корінці молодих рослин на пагонах хлорофітума

Деякі листки розвивають придаткові бруньки, які потім формують придаткові корені, наприклад, каланхое (Kalanchoe daigremontiana)

Корінці каланхое на листках

. Потім додаткові рослини відпадають від батьківської рослини та розвиваються як окремі клони батьківської рослини.

"Душителі"[ред. | ред. код]

Фікус ваткінзіанський (Ficus watkinsiana) на Syzygium hemilampra, Австралія

Баньян є прикладом душителя, який починає життя як епіфіт у кроні іншого дерева. Їхні корені ростуть вниз і обвивають стебла хазяїна, їх ріст прискорюється, коли досягається землі. З часом коріння об’єднується, утворюючи псевдостовбур, який може створювати враження, що він душить господаря.

Вигляд знизу: порожнина - зогнилий стовбур господаря

Інший "душитель", який починає своє життя як епіфіт, це - баньян австралійський (Ficus macrophylla) з тропічної та субтропічної східної Австралії, який має потужне низхідне надземне коріння. У субтропічних і помірно теплих тропічних лісах на півночі Нової Зеландії північна рата (Metrosideros robusta), пускає надземне коріння з кількох боків стовбура. Від цих низхідних коренів виростають горизонтальні корені, які оперізують стовбур і зливаються з низхідними коренями. У деяких випадках "душитель" переживає дерево-господаря, утворюється порожниста середина.

Пневматофори, "повітряне коріння"[ред. | ред. код]

Рослини-епіфіти розрослися на лініях електропередач на південному схилі Серранія-дель-Інтеріор у Венесуелі

Мангрові пневматофори

Ці спеціалізовані надземні корені дозволяють рослинам дихати повітрям у місцях існування - у заболоченому ґрунті. Поверхневе коріння може рости вниз від стебла або вгору від підземних коренів. Деякі ботаніки класифікують їх як аераційні корені, якщо вони виростають із ґрунту. Поверхня цих коренів вкрита маленькими порами, які вбирають повітря в губчасту тканину, яка, у свою чергу, використовує осмотичні шляхи для поширення кисню рослиною. Мангрові дерева використовують надземне коріння для аерації. У сорті кукурудзи Sierra Mixe (названому на честь географічного району) [2] надземні корені виробляють солодкий слиз, який підтримує азотофіксуючі бактерії, які забезпечують 30–80 відсотків потреби рослини в азоті.

Гаусторіальні корені[ред. | ред. код]

Гаусторій омели

Ці корені, гаусторії, трапляються в паразитичних рослинах, у яких надземні корені прикріплюються до рослини-господаря за допомогою липкого прикріплювального диска перед тим, як проникнути в тканини хазяїна. Прикладом цього є омела, повитиця. Повитиця – рослина-паразит, тому в неї формуються корені-присмоки.

Корінь для збирання вологи[ред. | ред. код]

Надземні корені можуть отримувати воду (і - поживні речовини) з повітря. Існує багато типів надземних коренів. Більшість надземних коренів вбирають вологу з туману, вологого повітря.

Надземне коріння орхідеї

Результати досліджень надземних коренів орхідей показують, що веламен (біла губчаста оболонка повітряних коренів) насправді повністю водонепроникний, запобігає втраті води, не пропускає воду з рослини, але поглинає воду, як надземне коріння.

Багато епіфітів, непаразитичних або напівпаразитичних рослин, що живуть на поверхні інших рослин, мають лусочки, які збирають дощову воду або росу. Такі органи діють як звичайні поверхневі корені.

Посилання[ред. | ред. код]