Корінь Григорій Ількович
| Григорій Ількович Корінь | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
22 лютого 1935 с. Криворіжжя Ростовська область, Росія | |||
| Смерть | 24 лютого 1998 (63 роки) | |||
| Київ | ||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Національність | українець | |||
| Країна | СРСР, Україна | |||
| Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
| Діяльність | художник | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Григо́рій І́лькович Ко́рінь[1] (22 лютого 1935, Ростовська область — 24 лютого 1998, Київ) — український художник-шістдесятник, заслужений діяч мистецтв України (1994)[2], лауреат Державної премії України в галузі архітектури (1991)[3].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 22 лютого 1935 року на території сучасної Ростовській області Росії в українській селянській родині. Ще з юнацьких років усвідомив свою етнічну приналежність, прагнув присвятити своє обдарування українському народові. По закінченню Луганського художнього училища в 1963–1968 роках студіював у Харківському художньо-промисловому інституті.
З 1968 року і до кінця життя мешкав у Києві. Спільно з іншими митцями був зачинателем і фундатором монументального цеху Спілки художників України.
Син — скульптор Володимир Корінь (нар. 1962)[4].
Помер після тяжкої хвороби через два дні після 63-го дня народження, 24 лютого 1998 в Києві[4]. Похований разом з дружиною в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°24′59″ пн. ш. 30°30′06″ сх. д. / 50.4165556° пн. ш. 30.5017778° сх. д.).
Творчість[ред. | ред. код]
Впродовж усього життя здійснив чимало монументальних праць, у яких присутні новітні побудови стінопису в українському національному стилі за формою і за змістом. Це, насамперед, мозаїка інтер'єрів станції метро «Золоті ворота» в Києві, виконані ним у співавторстві з В. П. Федьком, відзначені у 1991 році Державною премією України в галузі архітектури. На фризі у проміжному вестибюлі між двома «прольотами» ескалатора, прямо над виходом до ескалатора, який веде на поверхню, знаходиться мозаїчний напис «СЛАВА УКРАЇНІ». У 1989 році це гасло офіційно вважалось неприйнятним і його вживання (а тим більше пропаганда) могло призвести до переслідувань[5].
Григорій Корінь створив розпис «Казковий світ» у дитячій республіканській бібліотеці (1976), майоліковий рельєф «Історія Київської Русі» в інтер'єрі київського кінотеатру «Київська Русь» (1979). Багато втілено митцем в інших видах і жанрах образотворчості, зокрема в графіці, батику, малярстві.
Зображення[ред. | ред. код]
-
Станція метро «Золоті ворота» -
Мозаїка біля ескалаторного тунелю -
Мозаїка на склепінні проходу до платформи: Св. Феодосій, співзасновник Києво-Печерської лаври -
Мозаїка Петро Милоніг
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У деяких джерелах — Корінь Григорій Ілліч.
- ↑ Указ Президента України від 29 квітня 1994 року № 190/94 «Про присвоєння почесних звань України працівникам образотворчого мистецтва». [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1991 року № 394 «Про присудження Державних премій України по архітектурі 1991 року».
- ↑ а б Невмируще коріння архетипу Григорія Кореня
- ↑ «Найісторичніша» станція київського метро потрапила в топ-20 Європи. Фото. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 10 листопада 2013.
Джерела[ред. | ред. код]
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 318. — ISBN 5-88500-071-9.
- Стороженко М. Світло мистецького логосу у творчості Григорія Кореня / Микола Стороженко // Образотворче мистецтво. — 2009—2010. — № 4—1. — С. 51—53 : іл.
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Українці у світі» [Архівовано 22 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- «Найісторичніша» станція київського метро потрапила в топ-20 Європи. Фото [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]