Корін Нарассіґен
| Корін Нарассіґен | |
|---|---|
| фр. Corinne Narassiguin | |
 | |
|
Нині на посаді | |
| Народився |
7 березня 1975[1] (49 років) Ле-Пор |
| Відомий як | політична діячка, інженерка |
| Країна | Франція |
| Alma mater | Telecom & Management SudParisd |
| Політична партія | Соціалістична партія |
| corinnenarassiguin.com | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Корін Нарассіґен (7 березня 1975, Ле-Пор) — французький політик Соціалістичної партії та Екологія Європи-Зелені, колишній депутат Національних зборів Франції, обрана на парламентських виборах 2012 року в північноамериканському виборчому окрузі французів, які проживають за кордоном.[2][3]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Корін Нарассіґен народилася 1975 року в Сен-Полі, у французькому заморському департаменті Реюньйон[4] в сім'ї вчителів лівого ухилу.[5] Вона закінчила Telecom SudParis і здобула ступінь магістра телекомунікацій в Університетському коледжі Лондона.[6] З 1999 року проживає в США. Заявила, що її інтерес до політики зріс під час виборів у США 2000 року. До свого обрання Корінн працювала у U.S. Bancorp США.[7]
Політичне життя[ред. | ред. код]
Нарассіґен приєдналася до нью-йоркського відділення Соціалістичної партії і була її секретарем з 2003 по 2009 рік[8] У 2005 році була обрана до облвиконкому, де займалася міжнародними справами після співавторства роботи про модернізацію життя партії.[9]
2009 та 2010 вибори до Асамблеї громадян Франції за кордоном[ред. | ред. код]
Вона була кандидатом на виборах 2009 року до Асамблеї громадян Франції за кордоном замість Крістіани Чікконе. Вона була обрана другим кандидатом від Соціалістичної партії. Однак інший кандидат, який не був обраний, подав до суду, щоб вибори було визнано недійсними. Крістіан Чікконе та Корін Нарассіґен були переобрані в 2010 році[10] . Її вкотре обрали під час наступного повторного голосування. Пізніше вона стала одним із двох віце-президентів Комітету з питань законів і правил Асамблеї французьких громадян за кордоном.
Вибори до парламенту 2012 року[ред. | ред. код]
Корін Нарассіґен стала першим оголошеним кандидатом,[11] розпочавши агітацію у грудні 2010 року[12]. У березні 2012 року вона оголосила, що деякі з її цілей полягали в тому, щоб заохочувати міжнародну мобільність[13] та сприяти дискусії щодо змін до законодавства про працю.[14] Того ж місяця вона сказала, що її дві основні «теми» були освіта та соціальні питання, виступаючи за встановлення консульської соціальної допомоги на основі активної та універсальної медичної допомоги.[15] Її обрали у другому турі, з підтримкою 54 % голосів.[16] 15 лютого 2013 року її обрання було визнано недійсним вищим конституційним судом Франції через порушення обліку, і їй було заборонено обіймати державні посади на 12 місяців.[17]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Sycomore / Assemblée nationale
- ↑ Elections legislatives francaises au Canada: vers le chaos a Montreal. The America's Intelligence Wire (French) . 9 травня 2012.
- ↑ Kuitenbrouwer, Peter (28 січня 2012). France, Canada at odds over 'extraterritorial' election. Vancouver Sun. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 9 травня 2011.
- ↑ Corinne Narassiguin, candidate socialiste à l’élection législative 2012 (Amérique du Nord) (French) . Le journal réunionnais du monde. May 2011. Архів оригіналу за 10 липня 2012. Процитовано 9 травня 2012.
- ↑ Saint-Martin, Emmanuel (17 січня 2012). Corinne Narassiguin: une socialiste chez les banquiers (French) . French Morning. Архів оригіналу за 23 квітня 2012. Процитовано 9 травня 2012.
- ↑ Corinne Narassiguin, spécialiste de la gestion du risque technologique New-York (French) . Le journal réunionnais du monde. May 2011. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 9 травня 2012.
- ↑ Colchester, Max; Schechner, Sam (23 березня 2012). French Cross Oceans for a Vote. Wall Street Journal. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 9 травня 2012.
- ↑ Parti socialiste : les voix des militants d'Amérique (French) . France Amérique. 19 листопада 2008. Архів оригіналу за 14 січня 2012. Процитовано 10 травня 2012.
- ↑ Tabous et langue de bois : pour une libéralisation du langage au Parti Socialiste (French) . Parti Socialiste. Архів оригіналу за 19 грудня 2016. Процитовано 28 квітня 2022.
- ↑ Elections partielles à l’AFE (French) . Français du monde. 2010. Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 11 травня 2012.
- ↑ Safar, Johanna (5 лютого 2011). Législatives 2012 : Guy Wildenstein renonce, Christine Lagarde " tâte le terrain " (French) . France-Amérique. Архів оригіналу за 11 вересня 2011. Процитовано 15 травня 2012.
- ↑ Buisson, Alexis (14 травня 2012). Législatives : Frédéric Lefebvre à la conquête de l'Amérique (French) . Le Point. Архів оригіналу за 17 травня 2012. Процитовано 16 травня 2012.
- ↑ Digonnet, Anaïs (9 лютого 2012). Corinne Narassiguin : "Je m’étais préparée à faire campagne contre quelqu'un du gouvernement" (French) . France Amérique. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 16 травня 2012.
- ↑ Schilis-Gallego, Cécile (30 березня 2012). Le 17 juin, débarquement à l'Assemblée nationale (French) . Libération. Архів оригіналу за 2 травня 2012. Процитовано 10 травня 2012.
- ↑ Lopoukhine, Raphael (28 березня 2012). Les législatives françaises en Amérique du Nord. le Régional (French) . Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 10 травня 2012.
- ↑ Buisson, Alexis (17 червня 2012). Corinne Narassiguin, députée des Français d’Amérique du Nord. France Amérique (French) . Архів оригіналу за 20 червня 2012. Процитовано 18 червня 2012.
- ↑ Court decision: http://www.conseil-constitutionnel.fr/conseil-constitutionnel/francais/les-decisions/acces-par-date/decisions-depuis-1959/2013/2012-4551-an/decision-n-2012-4551-an-du-15-fevrier-2013.136029.html [Архівовано 31 березня 2017 у Wayback Machine.] ; http://www.assemblee-nationale.fr/14/tribun/fiches_id/610850.asp [Архівовано 5 квітня 2015 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт
- Корін Нарассіґен [Архівовано 28 листопада 2017 у Wayback Machine.] на сайті Charlie Rose
- (in French) Corinne Narassiguin on French Morning
|
