Коріуайрачина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Коріуайрачина (Quriwayrachina) — стародавнє місто в Андах часів інкської держави Тауантінсую. Час його заснування невідомий. Слугувало опорою для спротиву іспанським конкістадорам. Назва перекладається як «Місто, де золото оборобляється за допомогою вітру». Розшукано британським та перуанськими археологами на чолі із Пітером Фростом у 2001 році.

Опис[ред. | ред. код]

Місто розташовано горі Вероніка горного хребта Кордильєра-Вількабамба (на висоті 3900 м над рівнем морі) та 40 км на відстані від Мачу-Пікчу. Він знаходиться на 88-му км залізниці Куско — Мачу-Пікчу (точніше Отальамба), де починається туристичний маршрту відомий як Тропа Інків. Поруч проходить річка Урубамба, на іншому боці якої руїни іншого міста інків — Льяктапати.

Місто на сьогоднішній момент розкопок складається з більш ніж 200 будівель і структур, зокрема круглі будинки, склади, кладовища і похоронні вежі, дороги, водопровід, сільськогосподарські тераси, гребля, піраміда, восьмикілометровий канал. Серед знахідок — священна церемоніальна платформа, поруч — вироблена срібна копальня. Ймовірно тривалий час місто було металургійним центром інків, де обороблялися золото та срібло доволі своєрідним засобом: «робили декілька глиняних форм, на кшталт іспанського квіткового горщика, з численними отворами по сторонах або повітрявідводу. У них клали вугілля, зверху — метал, ставили на пагорбах чи схилах, де вітер дме з найбільшою силою, і так добували з нього срібло, який потім очищали і обробляли за допомогою маленьких надувних хутра, або трубок, через які вдувати повітря». Про цей засіб йдеться у хроніста Педро де Сьєса де Леон[1].

За часів Інків Вількабамби, тобто збройного спротиву іспанським загарбникам, Коріуайрачина внаслідок вигідного розташування перетворилося на військову та економічну базу інків.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сьєса де Леон, Педро. Хроніка Перу. Частина Перша. — Київ, 2008 (пер. А. Скромніцкій)

Джерела[ред. | ред. код]