Косарики болотні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Косарики болотні
Gladiolus palustris 001.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Півникові (Iridaceae)
Рід: Косарики (Gladiolus)
Вид: Косарики болотні
Біноміальна назва
Gladiolus tenuis
Gaudin, 1828
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Gladiolus palustris
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Gladiolus palustris
EOL logo.svg EOL: 5868161
IPNI: 437708-1
IUCN logo.svg МСОП: 162188
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1533086

Коса́рики боло́тні (Gladiolus palustris)[2 1] — рідкісна багаторічна рослина родини Півникових. Вид занесений до Червоної книги України у статусі «Зникаючий», також має охоронний статус в багатьох європейських країнах та Євросоюзі загалом. Декоративна культура.

Опис[ред.ред. код]

Трав'яниста рослина 30-60 (рідко до 90) см заввишки. Бульбоцибулина куляста, у верхній частині обгорнута сіткою густих волокон. Стебло прямостояче, тонке, голе, нерозгалужене. Листків 2-3 штуки, вони лінійні, тонкозагострені, 8-15 мм завширшки, коротші за стебла. Суцвіття — однобічний негустий колос, що складається з 2-5 квіток. Пелюстки пурпурово-фіолетові, нижні мають білу смугу з темною облямівкою. Оцвітина формує вигнуту воронку. Квітки, що розташовані на кінці суцвіття, розкриваються не повністю і насіння не дають. Плід — оберненояйцеподібна, довгаста, зверху округла коробочка.

Число хромосом 2n = 60.[2 2]

Екологія[ред.ред. код]

Вигляд суцвіття збоку
Вигляд квіток спереду

Рослина світло- і вологолюбна, проте добре переносить тимчасову літню посуху. Трапляється на вологих луках, болотах, лісових галявинах, рідше — у соснових і ялинових лісах з вересом у трав'яному покрові. На півдні ареалу зростає в лучних степах, на пісках зі степовою рослинністю, у дубових лісах. Віддає перевагу помірно гумусованим, багатим на вапно ґрунтам. Максимальна висота, на якій поширені косарики болотні в Альпах, — 1200–1500 м над рівнем моря, в передгір'ях Карпат — 100–300 м.

Квітне у травні-липні. Плодоносить у серпні-вересні. Розмножується бульбоцибулинами і насінням. Квіти запилюються джмелями.

Поширення[ред.ред. код]

Батьківщина косариків болотних — Центральна Європа, де вони поширені на сході Франції, на півдні і сході Німеччини, в Швейцарії, Чехії, Словаччині, Угорщині, Румунії, Австрії, балканських країнах, материковій частині Греції та на півночі Італії. Окремі популяції трапляються в Польщі і Болгарії.[2 3] Стан раніше описаних популяцій в Литві, Білорусі,[1 1] Росії невідомий, ймовірно, в цих країнах вид зник.[2 4]

В Україні зростають в таких регіонах як Закарпаття, Передкарпаття і Полісся.[1 2] Через ці місцевості проходить східна межа ареалу.

Значення і статус виду[ред.ред. код]

Німецька поштова марка з зображенням косариків болотних

По всьому ареалу спостерігається скорочення чисельності через збирання квітів, сінокоси, меліоративні роботи, що призводять до осушення боліт і заплавних луків. В минулому знищенню рослин сприяло збирання бульбоцибулин, які вважалися талісманом.[2 5] Внаслідок цього косарики болотні стали рідкісними у багатьох країнах, зокрема вони занесені до Червоних книг Литви, Німеччини, Росії, Австрії,[2 6] Швейцарії,[2 7] Червоних списків Польщі[2 8][2 9] і Міжнародного союзу охорони природи.[2 5] Крім того, рослина занесена до додатку Оселищної директиви[2 10] — документу Євросоюзу, спрямованого на захист особливо уразливих видів та їх природних осередків. У більшості країн стан популяцій характеризується як загрозливий, повільне зростання чисельності спостерігається в Німеччині, Угорщині і Польщі.[1 3]

В Україні усі описані популяції знаходяться поза межами природоохоронних територій. Цим зумовлене і скорочення чисельності, і погана дослідженність виду загалом. Для збереження цієї рослини потрібно виявити усі місця зростання і взяти їх під охорону, також дієві стандартні охоронні засоби: заборона на зміну середовища, збирання квітів, перенесення до приватних колекцій, регламентація меліоративних робіт, регулювання часу сінокосу.[1 4]

Косарики болотні цінуються за яскраві і витончені квіти, їх зрідка культивують аматори декоративного садівництва.

Синоніми[ред.ред. код]

  • Gladiolus boucheanus Schltdl.
  • Gladiolus felicis Z.Mirek
  • Gladiolus imbricatus subsp. parviflorus K.Richt.
  • Gladiolus parviflorus Berdau
  • Gladiolus pratensis A.Dietr.
  • Gladiolus triphyllus Bertol.[2 1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Популяція біля с. Дуровєси (Могильовської обл.) описана в XIX сторіччі.
  2. Осередок біля с. Дмитрівка (Новгород-Сіверський район Чернігівської обл.), виявлений в 1912 році, ймовірно, знищений.
  3. Відтворенням виду займається Польське Товариство Охорони Природи «Саламандра».
  4. Оскільки міграція поживних речовин до бульбоцибулини відбувається протягом 4-6 тижнів після плодоношення, важливо не скошувати до цього часу наземну частину рослини.

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б The Plant List.(англ.)
  2. Erich Oberdorfer: Pflanzensoziologische Exkursionsflora. 7 Auflage. Ulmer, Stuttgart 1994, S. 143.(нім.)
  3. G. Riegel: Merkblatt Artenschutz 7 — Sumpf-Gladiole Gladiolus palustris Gaudin, Bayerisches Landesamt für Umwelt, 2010, 4 Seiten.(нім.)
  4. Косарики болотні на сайті Інституту проблем екології та еволюції ім. О. М. Сєвєрцова РАН.(рос.)
  5. а б Gladiolus palustris на сайті МСОП.(англ.)
  6. Die Sumpfgladiole (Gladiolus palustris), Datenblatt beim Österreichischen Bundesministerium für Land- und Forstwirtschaft, Umwelt und Wasserwirtschaft, abgerufen am 7. Juni 2014.(нім.)
  7. C. Käsermann: Gladiolus palustris GAUDIN — Sumpf-Gladiole — Iridaceae. In: Merkblätter Artenschutz — Blütenpflanzen und Farne, BUWAL/SKEW/ZDSF/PRONATURA, Oktober 1999, S. 152–153.(нім.)
  8. Red list of plants and fungi in Poland. Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki, Władysław Wojewoda, Zbigniew Szeląg (red.). Kraków: Instytut Botaniki im. W. Szafera, Polska Akademia Nauk, 2006.(пол.)
  9. J. Baryła, A. Czylok 2001. Mieczyk błotny. s. 431–432. W: Polska Czerwona Księga Roślin, Kraków 2001.(пол.)
  10. Додаток до Оселищної директиви.(нім.)

Література[ред.ред. код]

  • Steingen, S. (1988): Die Sumpf-Siegwurz (Gladiolus palustris) am Moosanger bei Füssen. — Ber. Bayer. Bot. Ges. 59: 65-74.(нім.)

Посилання[ред.ред. код]

Косарики болотні в Червоній книзі України. — Переглянуто 11 вересня 2016.