Косарчин Ярослав Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ярослав-Василь Косарчин
УПА погон 09 - Сотник.svg Сотник
Косарчин Я.jpg
Загальна інформація
Народження 15 серпня 1919(1919-08-15)
с. Нагірянка (нині м. Бучач), Тернопільська область
Смерть 13 грудня 1951(1951-12-13) (32 роки)
с. Сваричів, Рожнятівський район, Івано-Франківська область
Псевдо «Байрак», «Козак», «7-7», «Вівчар»
Військова служба
Роки служби 19441951
Приналежність Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Вид ЗС UPA-Zaslugy1.png УПА
OUN-r Flag 1941.svg
Командування
Командир ТВ-23 «Магура»
квітень 1945 — осінь 1949

Крайовий провідник ОУН «Карпати»
осінь 1949 — 13 грудня 1951

Нагороди та відзнаки

Срібний Хрест Бойової Заслуги 2 класу — 15.08.1946

Яросла́в-Василь Григо́рович Коса́рчин (псевдо.: «Байрак», «Козак», «7-7», «Вівчар»; 15 серпня 1919, с. Нагірянка (нині Бучач, Тернопільська область) — 13 грудня 1951, с. Сваричів, Рожнятівський район, Івано-Франківська область) — український військовик, сотник УПА, командир ТВ-23 «Магура» (квітень 1945 — осінь 1949), крайовий провідник ОУН «Карпати» (1949—1951).

Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 2-го класу (1946).

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство. Юність[ред. | ред. код]

Ярослав-Василь Косарчин народився 15 серпня 1919 року в селі Нагірянці (нині в межах м. Бучача Тернопільської області).

Середню освіту здобув у державній польськомовній гімназії Бучачa, яку закінчив у 1937 році.[1] З 1940 по 1944 рік навчався у Львівському ветеринарному інституті.

Працював на посаді організатора-люстратора Бучацького відділення «Українського кооперативного банку» (або «Українбанку») перед Другою світовою війною.[2]

У лавах ОУН та УПА[ред. | ред. код]

Символічна могила Ярослава Косарчина на меморіалі Українських січових стрільців та УГА на Нагірянському цвинтарі

У 1939 році вступив до ОУН, у 1940—1942 роках очолював студентську референтуру ОУН.

З 1944 року в лавах УПА, до середини липня пройшов вишкіл у старшинській школі «Олені-Г», закінчив навчання зі ступенем старшого булавного. Після навчання працював наставником у старшинській школі.

У вересні 1944 року призначений ад'ютантом командира 5-ї Дрогобицької військової округи ВО-5 «Маківка»[3]. З весни 1945 року по 1949 рік — командир ТВ-23 «Магура».

Влітку 1946 року, за мужність і героїзм, проявлені у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу, УГВР нагородила Ярослава Косарчина Срібним Хрестом бойової заслуги УПА 2-го класу й підвищила до звання сотника.

З 1949 по 1951 рік крайовий провідник ОУН «Карпати».

Загинув Ярослав Косарчин 13 грудня 1951 року поблизу с. Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області.

Місце поховання невідоме. 4 вересня 1996 р.відкрита й освячена символічна могила на Нагірянському цвинтарі Бучача поряд з могилами інших учасників визвольних змагань.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений 15 серпня 1946 року Срібним Хрестом Бойової Заслуги 2 класу.[4]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь Ярослава Косарчина названа вулиця в Калуші, на школі № 3 встановлена меморіальна дошка (скульптор — Ігор Семак)[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1936. — S. 52. (пол.)
  2. Качалуба Теодор, Шипилявий Степан. Кредитова кооперація в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 313.
  3. Мизак Н. Гибель командира 23 Калуського тактичного відтинку «Магура» — Ярослава Косарчина, пс. «Козак», «Байрак» // За тебе, свята Україно. Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА: Книга четверта. — Чернівці : Букрек, 2004. — іл. — С. 302.
  4. ЛИЦАРІ СРІБНОГО ХРЕСТА БОЙОВОЇ ЗАСЛУГИ 1-го та 2-го класів
  5. Когут Микола. Повстанська доля Байрака. — Дрогобич : ВФ «Відродження», 1999. — 48 с.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]