Косенко Олександр Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олександр Косенко
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Петрович Косенко
Народження 18 січня 1970(1970-01-18) (50 років)
  Дніпропетровськ, УРСР, СССР
Зріст 176 см[1]
Вага 71 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція Захисник
Юнацькі клуби
СРСР ДЮСШ «Дніпро-75»
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб Ігри (голи)
1993—1996 Україна «Механізатор» 74 (87)
1996—1998 Україна «Локомотив» (Одеса) 52 (64)
1998—2000 Україна «Запоріжкокс» 65 (68)
2000—2002 Росія «Фінпромко-Альфа» 59 (34)
2002—2005 Україна «Шахтар» ? (?)
2004  Україна «Київська Русь-2» 2 (1)
2005—2008 Україна «Будівел» ? (?)
2008—2009 Україна «Планета-Міст» ? (3)
2013—2014 Україна «Енергія-2» 7 (1)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1996—1998 Україна Україна (студ.) ? (12)
1995—2004 Україна Україна ? (39)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2009—2013 Україна «Вибір»
2013—2014 Україна «Енергія» (Львів)
2014— Україна Україна
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту України

** Тільки на посаді головного тренера.

Олекса́ндр Петро́вич Косе́нко (нар. 18 січня 1970, Дніпропетровськ[2], Українська РСР, СРСР) — колишній український футзаліст. Головний тренер збірної України з футзалу. У минулому — захисник низки українських клубів, гравець національної збірної України. Дворазовий віцечемпіон Європи, заслужений майстер спорту України.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Закінчив школу зі срібною медаллю. Після завершення навчання у школі і ДЮСШ «Дніпро-75»[3], де він займався футболом разом з братами Олександром і Сергієм Москалюками, Сергієм Момоновим, Костянтином Єременко і Валерієм Воробйовим, на два роки пішов в армію[4]. Після дембеля вступив в Дніпропетровський металургійний інститут, де навчався і одночасно грав у футбол у чемпіонаті серед колективів фізкультури та студентській першості. Пізніше разом з Сергієм Ярошенком і Євгеном Хлівнюком був запрошений у футзальний клуб «Механізатор»[5].

2000 року Валерій Водян очолив російський клуб «Фінпромко-Альфа» і запросив в команду 6 українських гравців, серед яких був і Косенко[5].

Невдовзі після розформування «Будівела» 3 грудня 2008 року підписав на 2,5 роки контракт з «Планетою-Міст»[6].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Дебютував у головній українській команді 23 жовтня 1995 року в матчі проти збірної Югославії, в якому відкрив свій рахунок голам за збірну[7].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Кар'єра клубного тренера[ред. | ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри очолив аматорський клуб «Вибір»[8], який виступав у чемпіонаті України з пляжного футболу і футзальних змаганнях місцевого рівня. За 4 роки з цим клубом Косенко зумів по одному разу виграти чемпіонат України з пляжного футболу і чемпіонат Дніпропетровська з футзалу.

11 квітня 2013 року було оголошено, що Олександр Косенко очолить львівську «Енергію»[9], але через зайнятість у Дніпропетровську він приїхав до Львова і приступив до своїх обов'язків тільки у травні[10].

Кар'єра тренера збірної України[ред. | ред. код]

Замість Євгена Ривкіна, який пішов зі збірної України після чемпіонату Європи в Бельгії, головним тренером «жовто-блакитних» 27 червня 2014 року був призначений Олександр Косенко. Контракт було укладено на 2,5 роки[11]. Після призначення Косенко говорив: «Я не витаю в хмарах і усвідомлюю всю відповідальність цієї роботи, тому, перш за все, я уявляв все навантаження, яке на мене ляже. Я, звичайно, радий, що мені довірили працювати зі збірною».

21 червня 2017 року підписав новий контракт терміном до 31 грудня 2020 року[12].

Нагороди і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравець[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

«Механізатор»
«Локомотив» (Одеса)
«Запоріжкокс»
«Фінпромко-Альфа»
«Шахтар»

Особисті[ред. | ред. код]

Як тренер[ред. | ред. код]

«Вибір»
  • Україна Чемпіонат Дніпропетровська з футзалу
    • Gold medal icon.svg Чемпіон (1): 2011/12
«Енергія»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Профіль на сайті sport.ua
  2. Украина на словенском ЧЕ-2018: визитная карточка (рос.)
  3. Оводов Юрий. Александр Косенко: «От Югорска до Андорры» // Газета «Футбол Review». — 2000. — Вип. 38 (309) (19-25 сентября). — С. 21. (рос.)
  4. Бабій, Олег (15 лютого 2018). "А забий Корідзе – ми б стали чемпіонами Європи". Чому футзальна збірна України зупинилася у чвертьфіналі Євро-2018 і як усе розпочиналось. football24.ua. Процитовано 30 січня 2020. 
  5. а б Чайка, Сергей (19 січня 2010). АЛЕКСАНДР КОСЕНКО : При правильной постановке дела можно играть с грандами.. futsalukrain.at.ua. Процитовано 30 січня 2020.  (рос.)
  6. Александр Косенко - игрок Планеты-Мост (рос.)
  7. Yugoslavia 5 - 9 Ucraina (італ.)
  8. Александр КОСЕНКО: «Москвичеву нужно дать время поработать» (рос.)
  9. В «Енергії» зміни на тренерському містку
  10. КОСЕНКО: «Вчити енергетиків грати в футбол не потрібно»
    «Енергія» - «Локомотив». Прев’ю
  11. Александр Косенко утвержден главным тренером сборной Украины (рос.)
  12. Виконком АФУ призначив головних тренерів збірних України
  13. World Futsal Player 2000 (англ.)
  14. World Futsal Player 2002 (англ.)
  15. Futsalplanet Awards: World Futsal Player of the Year 2003 (англ.)
    Міні-футбольна спільнота визначила найкращого гравця світу 2003 року
  16. Futsalplanet Awards 2004 (англ.)
  17. Герасименко Евгений. Конгломерат финалистов // Газета «Футбол Review». — 2002. — Вип. 1-4 (376-379) (17-20 января). — С. 15. (рос.)
  18. Новости мини-футбола №21 (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]