Космічна промисловість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Космічна промисловість — це сукупність підприємств, зайнятих конструюванням, виробництвом і випробуваннями ракет, космічних апаратів і кораблів, а також їхніх двигунів і бортового обладнання (електричної та електронної апаратури). Ці підприємства належать державі або приватним власникам. Космічна промисловість має важливе політичне й економічне значення. Нею значною мірою визначаються промисловий потенціал і престиж держави: її підприємства постачають свою продукцію на внутрішній та зовнішні ринки, забезпечують замовленнями інші галузі господарства, надають велику кількість робочих місць.

Значення[ред.ред. код]

Значення космічної промисловості вкрай велике. Вона вимагає наявності в країні високого технологічного та інтелектуального потенціалу. Для якісного зростання вона мусить бути на вершині науково-технічного прогресу. З часом найсучасніші технології застарівають, стають крім того більш масовими й міцно входять в побут наслення. Прикладом є комп'ютери, тефлонові покриття, розвиток сонячної енергетики, утворення нових жаротривких матеріалів, сплавів.

Ринки збуту[ред.ред. код]

Замовлення на космічну техніку надходять, як правило, від урядів і їх агенцій.

У США цими проблемами відає НАСА (NASA — National Aeronautics and Space Administration) — Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору, в Росії — Російське космічне агентство. В Україні Національне космічне агентство України. Космічний літальний апарат може бути пілотованим або безпілотним. Що повертаються на Землю апарати при вході в щільні шари атмосфери рухаються спочатку по балістичної траєкторії, а в щільних шарах атмосфери і перед посадкою використовують парашути або крила. Прикладом крилатого апарату є американський повітряно-космічний корабель «Шаттл». Космічні апарати виводяться в космос ракетами-носіями. Як ракети-носіїв часто використовуються модифіковані балістичні ракети. Для проведення наукових досліджень в космосі застосовуються і спеціальні дослідницькі ракети, розміри яких відносно невеликі.

Космос може бути використаний у різних цілях — комерційних, наукових і військових. В останні десятиліття активізувалися військові програми, тому для захисту країни від нападу з космосу були створені ЦУКОС МО РФ (рос. Центральное управление космических средств) та Управління космічних систем ВПС США із завданням використання і обслуговування штучних супутників Землі. Створення повітряно-космічної транспортної системи «Шаттл» повинно було здешевити це обслуговування.

Особливості авіаційної та космічної промисловостей[ред.ред. код]

Збирання Зеніт-3SLBФ

Авіаційна та космічна промисловості в силу їх високотехнологічностей та високого рівня технічних вимог тісно пов'язані.

Виробниче обладнання авіаційно-космічної промисловості відповідає складності її продукції. У них широко застосовуються і новітні верстати, і ручна праця майстрів. Багатьом вузлам ракет і взагалі космічної техніки, необхідна прецизійна обробка, вони повинні функціонувати навіть більш надійно, ніж авіаційні вироби; виробничі площі таких підприємств схожі скоріше на лабораторії, ніж на заводські цехи. Навпаки, виробництва особистих літаків досі притаманні ті ж способи роботи з листовим металом, що застосовувалися в літакобудуванні 1930-х років. Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи передують випуску всіх нових типів продукції авіаційно-космічної промисловості, крім малих літаків цивільної авіації (їх виробництво часто запозичує результати вишукувань з інших областей техніки).

Для успіху фірми на ринку авіаційно-космічної техніки необхідні певні умови, а саме:

  • технічна компетенція і сталість кадрового складу;
  • достатній досвід випуску продукції за своїми конструкторських розробок;
  • вміла організація збуту готових виробів;
  • диверсифікація виробництва;
  • ефективність витрат;
  • стабільність фінансового становища.

Перспективними для довгострокового розвитку промисловості надаються авіалайнери і космічна техніка. Скорочення ринку озброєнь, схоже, може бути скомпенсовані об'ємом продажів на інших секторах ринку, достатніх для одержання прийнятних прибутків. За темпами розвитку авіаційно-космічна промисловість перевершила інші галузі і придбала визначальне значення для сучасної цивілізації.

Космічна галузь України[ред.ред. код]

Україна успадкувала третину промислово-космічного потенціалу колишнього Радянського Союзу. Для подальшого розвитку цієї галузі (її влада держави розглядає як ключову) Україна утворила Національне космічне агентство України, завдання якого полягає у контролі і спостереженні за більш ніж за 30 установами, безпосередньо пов'язаними з космічною діяльністю і які включають в себе промислові підприємства, конструкторські бюро, військові об'єкти, дослідницькі інститути та інші організації, включені в цю галузь.

Серед згаданих утворень найвідомішими на міжнародній арені є — дніпропетровські підприємства ДП "КБ «Південне» і ВО «Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова», харківські — «Комунар», «Хартрон», НДІ радіовимірювань, київські — ЦКБ і завод «Арсенал», «Київприлад» і Київський радіозавод, Євпаторійський центр дальнього космічного зв'язку, підприємство ЧЕЗАРА у Чернігові.

Україна вважається однією з 6 провідних країн у космічній галузі, яка володіє технологіями як у виробництві пускових установок і супутників, так і їх запуску та управління. Дійсно, члени Комітету, які відвідали Україну (16 — 18 жовтня 2006 року), змогли переконатися у винятковому рівні компетенції її спеціалістів і якості виробничих і дослідницьких об'єктів.

Згідно з інформацією, отриманою від українських джерел, з часу набуття незалежності, Україна здійснила 90 запусків та вивела на орбіту більш ніж 200 супутників з 9 країн. Нині вона володіє 5 системами запуску: Циклон-2 і Циклон-3, Зеніт-2 і Зеніт-3SL і Дніпро. Запуски проводяться з декількох місць за межами країни.

Система запуску Циклон спроможна запустити супутники на низькі та еліптичні орбіти. Це надійна і безпечна система, яка включає високоавтоматизовані операції запуску, що здійснюються у м. Плесецьку у Росії. Космічна система Зеніт включає 2 пускові установки Зеніт. Вона спроможна виводити корисні навантаження до 12.5 тонн на низькі циркулярні полярні орбіти; місце запуску — Байконур у Казахстані. Зеніт З SL (Морський старт) був розроблений у рамках проекту Морський старт — спільного підприємства, в якому беруть участь США, Норвегія та Україна. Він може вивести на геостаціонарну орбіту супутники вагою до 6 тонн.

Космічна система Дніпро була розроблена на основі ракети SS-18 і може використовуватися для виведення на низьку орбіту супутників зв'язку, спостереження і в наукових цілях. Дніпро LV може бути запущений в будь-який час, вдень чи вночі, за будь-яких метеоумов, і виводить на орбіту з надзвичайним рівнем надійності супутники масою у 1.7- 4.5 тонн. Місцем запуску є Байконур.

Національне космічне агентство України на цей момент здійснює діяльність відповідно Національної космічної програми України на 20082012 pp. в рамках її власної робочої програми. Головними цілями є посилення української космічної індустрії, реалізація міжнародних програм, збереження власного науково- технологічного потенціалу і нарешті, створення сприятливіших умов для гармонійного розвитку їх можливостей і більш ефективного використання в інтересахукраїнської економіки, науки, безпеки та оборони.

Українська космічна діяльність базується на складному законодавстві, яке включає два закони: Про космічну діяльність (1996) і Про державну підтримку космічної діяльності (2000). Як випливає також з чисельних президентських указів, космічна діяльність є пріоритетною для української влади.

Україна є учасником найважливіших міжнародних переговорів в космічній галузі, включаючи Договір про принципи, які регулюють діяльність держав в дослідженні і використанні космосу, включаючи Місяць та інші небесні тіла (1967), і Угоду про створення спільного наукового і технологічного простору між членами СНД (1995). З часу свого створення НКАУ підписала 38 міждержавних і міжвідомчих угод з 16 країнами. Нарешті, Україна є членом більшості міжнародних організацій у сфері космосу, таких як UNCOPUOS (Комітет ООН з мирного використання космічного простору), COSPAR (Світовий комітет з питань космічних досліджень), IADC (Координаційний міжвідомчий комітет з питань забруднення в космосі); вона також є дуже активним членом організацій з нерозповсюдження зброї масового ураження.

Що стосується пускових установок, чинні проекти співробітництва включають вищезгаданий Морський старт, Дніпро — у співробітництві з Росією, Сухопутний старт — з СІНА і Росією і проект Циклон 4 з Бразилією. Україна також брала участь в багатьох міжнародних науково-дослідницьких програмах, включаючи дослідження з питань космічної біології на станції Мир, вивчення магнітосфери з міжнародною програмою Інтербол і багато інших програм, що ще раз демонструє науковий, технологічний і промисловий рівень цієї країни.

Стосовно Європи Україна нині віддає перевагу співробітництву з Європейською комісією та Європейською космічною агенцією в рамках першої європейської космічної програми, а також участі в програмах Аврора, Галілео (згадана вище), GMES та FLPP (майбутні пускові установки). Українські підприємства задіяні в програмі Вега (маленька пускова установка Аріанспейс) у співпраці з Фіат Авіа (Італія).

З іншого боку, повною мірою була реалізована Програма технічної підтримки Бістро-2 Європейської комісії, яка стосується забезпечення захисту права на інтелектуальну власність в рамках комерціалізації українських космічних технологій. Започатковано проект Бістро-3, який має на меті визначення механізмів маркетингу космічних технологій в цивільній сфері. НКАУ бере участь у цьому проекті, що стосується його організаційних аспектів і правової підтримки.

Щодо програми Галілео, то угода між ЄС і Україною визначає багато галузей співробітництва: радіочастотний спектр; науково-дослідницька і навчальна; промислова діяльність; розвиток торгівлі і ринку; стандартизація, сертифікація регулятивні міри; безпека, відповідальність і відшкодування витрат. Угодою також передбачено створення спільних підприємств з метою реалізації програми, використання і розвитку послуг Галілео. В предмет угоди, крім того, входить захист прав інтелектуальної, комерційної і промислової власності у всіх сферах, що мають відношення до забезпечення і обслуговування програми Галілео для поліпшення співпраці у сфері виробництва.

ЄС і Україна домовляються також про співробітництво у питаннях вивчення і реалізації архітектури наземної системи і дійшли тимчасового порозуміння щодо поширення системи EGNOS на територію України, використовуючи наземну інфраструктуру, яка складається з українських станцій контролю.

Крім того, під час Салону в Ле Бурже в 2005 р. було підписано Угоду про стратегічну співпрацю між українським урядом та компанією EADS. Ця угода покриває 5 можливих галузей співробітництва: авіація, космос, оборона, нагляд за кордонами та безпечний зв'язок. Відставка Ю.Тимошенко, яка була Прем'єр міністром на час підписання, і політична нестабільність в Україні не сприяли розвитку цієї угоди. Лише питання, пов'язані з наглядом за кордонами і безпечним зв'язком, нині перебувають на більш просунутій стадії.

У космічній галузі були проведені глибокі дослідження стосовно пускових установок і супутників. Під час візиту Комітету до провідного українського космічного бюро «Південне» Генеральний директор С.Конюхов пояснив, що Україна намагалась, однак невдало, розташувати пускову установку Циклон на Куру, європейському космічному порталі, розташованому у Французькій Гвіані. Але врешті- решт звідти було запущено російську установку Р-7. Тому, через невдачу у співробітництві з Європою, Україна почала працювати з США.

Нарешті, що стосується співробітництва між Україною і Європейською космічною агенцією (ЄКА), то слід відзначити, що створення робочої групи за ініціативою останньої відбулося дещо передчасно, позаяк для Агенції входження до неї України не виглядає наразі пріоритетним питанням.

В цей час провідні європейські аерокосмічні підприємства виявляють живий інтерес до співробітництва з Південмашем в космічних проектах майбутнього: пускові установки, супутники, космічні дослідження, гармонізація законодавства, виведення на орбіту тощо. Впродовж 20052010 років відбувалися чисельні зустрічі між представниками європейської космічної промисловості і Південмашу. Стало очевидно, що відсутність політичних угод між ЄКА і НКАУ є перешкодою для широкоформатного співробітництва у космічній галузі між Україною і Європою.

Джерела[ред.ред. код]

  • Гиммельфарб А. Д. Основы конструирования в самолетостроении. М., 1980
  • Технология самолетостроения. М., 1982
  • Гэтланд К. и др. Космическая техника: иллюстрированная энциклопедия. М., 1985
  • Глушко В. П. Развитие ракетостроения и космонавтики в СССР. М., 1987
  • Свищев Г. П. Авиация: энциклопедия. М., 1994