Космічне сміття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розподіл сміття в навколоземному просторі

Космічне сміття або орбітальне сміття — некеровані об'єкти антропогенного походження, які більше не виконують свої функції та літають навколо Землі або в меншій мірі навколо інших планет. Ці об'єкти різноманітного походження становлять загрозу космічним апаратам[1]. Є ризик, що сміття почне подрібнюватися у геометричній прогресії внаслідок взаємних зіткнень. На навколоземній орбіті обертається близько 19 000 об'єктів. [2]

Походження[ред. | ред. код]

Є кілька джерел утворення космічного сміття:

  • «Мертві супутники». Штучні супутники, які припинили своє функціонування і з певних причин не були знищені (це не передбачалося проектом запуску, супутник передчасно вийшов з ладу тощо).
  • Останні ступені ракет. Після відділення власне корабля чи супутника від ракети-носія, деякі фрагменти ракети-носія залишаються на орбіті.
  • Невеликі шматки. Незначні об'єкти — фрагменти обшивки, інструменти, що випали з рук космонавтів (астронавтів), тощо.
  • Фрагменти знищених супутників. Особливо потенційно шкідливі наслідки військових навчань. Подібні тренування по знищенню своїх відпрацьованих супутників проводили: Китай, США, СРСР

Масштаби засмічення[ред. | ред. код]

Кількість некерованих об'єктів (оц.2012-07-06) [3]
Держава Кількість Частка
Росія Росія 4667 34.7 %
США США 3723 27.7 %
КНР КНР 3518 26.2 %
Франція Франція 484 3.6 %
Японія Японія 183 1.4 %
Індія Індія 174 1.3 %
Інші 688 5.1 %

Станом на 2012 рік на навколоземній орбіті обертається близько 19 000 об'єктів. [2] Майже 90 % сміття припадає на продукцію трьох держав: Росії (СРСР), США, КНР.[3]

За даними дослідників, на 2021 рік навколо Землі оберталося 130 млн невеликих об'єктів розміром до 1 см, які перетворилися на сміття[4].

Небезпека вибухів[ред. | ред. код]

Причиною вибухів можуть бути електрохімічні реакції, що протікають в акумуляторах супутників. Місце, де стався вибух, огортають цілі хмари уламків. Поступово вони обволікають всю земну кулю. Більшість цих об'єктів знаходиться на орбітах з високим нахилом, площини яких перетинаються, тому середня відносна швидкість їх взаємного прольоту становить близько 10 км / с.

У 1983 році маленька піщинка (менше 1 мм в діаметрі) залишила серйозну тріщину на ілюмінаторі шаттла.

У липні 1996 року на висоті близько 660 км французький супутник зіткнувся з фрагментом третього ступеня французької ж ракети Arian.

10 лютого 2009 комерційний супутник американської компанії супутникового зв'язку Iridium, виведений на орбіту в 1997 році, зіткнувся з військовим російським супутником зв'язку « Космос-2251», запущеним в 1993 році і виведеним з експлуатації в 1995 році

Зони космічного сміття[ред. | ред. код]

Виділяють дві зони ущільнення космічного сміття:

  1. Низько-орбітальна зона на висотах 500-1.200 км над поверхнею Землі;
  2. Геостаціонарна зона на висоті приблизно 38.000 км.

Шляхи вирішення проблеми[ред. | ред. код]

Кількість сміття за межами Землі стала настільки великою, що уже може завадити космічним місіям. Також, якщо не почнеться процес «прибирання», існує імовірність того, що в процесі накопичення сміття почне падати на Землю, а це уже становить небезпеку. Саме тому британські вчені з університету Суррея запропонували технологію для спалення сміття в атмосфері. Сміттєзбиральний апарат RemoveDebris оснастили гарпуном, сіткою та вітрилом для того, щоб збирати сміття різного розміру і, по закінченню місії, також утилізувати апарат в шарах атмосфери. Раніше подібні засоби не використовувались в космосі, тож апарат проходить тест на ефективність роботи в умовах невагомості. На початку 2018 року апарат відправився на міжнародну космічну станцію, де астронавти готують його до початку роботи.[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Японський телескоп Hitomi — загублений у космосі?. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 2 квітня 2016. 
  2. а б Вчені підрахували кількість космічного сміття на орбіті: близько 19 тисяч об’єктів. Дзеркало Тижня. 28 вересня 2012. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 16 грудня 2012. 
  3. а б Більше за всіх у космосі «насмітила» Росія, — НАСА. Дзеркало Тижня. 20 липня 2011. Процитовано 16 грудня 2012. [недоступне посилання з липня 2019]
  4. Навколо Землі обертаються мільйони об'єктів, які перетворилися на космічне сміття. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 24 грудня 2021. 
  5. Британські вчені спалюватимуть космічне сміття у атмосфері. Tokar.ua (uk-UA). 18 грудня 2017. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 28 вересня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]