Космічне сміття
Космічне сміття або орбітальне сміття — некеровані об'єкти антропогенного походження, які більше не виконують своїх функції та літають навколо Землі або в меншій мірі навколо інших планет. Ці об'єкти різноманітного походження становлять загрозу космічним апаратам[1]. Є ризик, що сміття почне подрібнюватися у геометричній прогресії внаслідок взаємних зіткнень. На навколоземній орбіті обертається близько 19 000 об'єктів. [2]
Зміст
Походження[ред. • ред. код]
Є кілька джерел утворення космічного сміття:
- «Мертві супутники». Штучні супутники, які припинили своє функціонування і з певних причин не були знищені (це не передбачалося проектом запуску, супутник передчасно вийшов з ладу тощо).
- Останні ступені ракет. Після відділення власне корабля чи супутника від ракети-носія, деякі фрагменти ракети-носія залишаються на орбіті.
- Невеликі шматки. Незначні об'єкти — фрагменти обшивки, всілякі викрутки, що випали з рук космонавтів (астронавтів), тощо.
- Фрагменти знищених супутників. Особливо потенційно шкідливі наслідки військових навчань. Подібні тренування по знищенню своїх відпрацьованих супутників проводили: Китай, США, СРСР
Масштаби засмічення[ред. • ред. код]
| Держава | Кількість | Частка |
|---|---|---|
 Росія |
4667 | 34.7% |
 США |
3723 | 27.7% |
 КНР |
3518 | 26.2% |
 Франція |
484 | 3.6% |
 Японія |
183 | 1.4% |
 Індія |
174 | 1.3% |
| Інші | 688 | 5.1% |
Станом на 2012 рік на навколоземній орбіті обертається близько 19 000 об'єктів. [2] Майже 90% сміття припадає на продукцію трьох держав: Росії (СРСР), США, Китаю. [3]
Небезпека вибухів[ред. • ред. код]
Причиною вибухів можуть бути електрохімічні реакції, що протікають в акумуляторах супутників.Місце , де стався вибух , огортають цілі хмари уламків. Поступово вони обволікають всю земну кулю. Більшість цих об'єктів знаходиться на орбітах з високим нахилом, площини яких перетинаються , тому середня відносна швидкість їх взаємного прольоту становить близько 10 км / с.
У 1983 році маленька піщинка (менше 1 мм в діаметрі) залишила серйозну тріщину на ілюмінаторі шаттла.
У липні 1996 року на висоті близько 660 км французький супутник зіткнувся з фрагментом третього ступеня французької ж ракети Arian.
10 лютого 2009 комерційний супутник американської компанії супутникового зв'язку Iridium, виведений на орбіту в 1997 році, зіткнувся з військовим російським супутником зв'язку " Космос-2251", запущеним в 1993 році і виведеним з експлуатації в 1995 році
Зони космічного сміття[ред. • ред. код]
Виділяють дві зони ущільнення космічного сміття:
1. низько-орбітальна зона на висотах 500-1.200 км над поверхнею Землі;
2.геостаціонарна зона на висоті приблизно 38.000 км.
![[icon]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Wiki_letter_w_cropped.svg){kind=small} |
Цей розділ потребує доповнення. (травень 2013) |
Ланцюгова реакція[ред. • ред. код]
Синдром Кесслера[ред. • ред. код]
Див. також[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Космічне сміття |
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Японський телескоп Hitomi – загублений у космосі?
- ↑ а б Вчені підрахували кількість космічного сміття на орбіті: близько 19 тисяч об’єктів. Дзеркало Тижня. 2012-09-28. Архів оригіналу за 2012-10-23. Процитовано 2012-12-16.
- ↑ а б Більше за всіх у космосі «насмітила» Росія, — НАСА. Дзеркало Тижня. 2011-07-20. Процитовано 2012-12-16.
 |
Це незавершена стаття про космос або космічний політ. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
