Космічне сміття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Розподіл сміття в навколоземному просторі

Космічне сміття або орбітальне сміття — некеровані об'єкти антропогенного походження, які більше не виконують своїх функції та літають навколо Землі або в меншій мірі навколо інших \я]]. Ці об'єкти різноманітного походження становлять загрозу космічним апаратам[1]. Є ризик, що сміття почне подрібнюватися у геометричній прогресії внаслідок взаємних зіткнень. На навколоземній орбіті обертається близько 19 000 об'єктів. [2]

Походження[ред. • ред. код]

Є кілька джерел утворення космічного сміття:

  • «Мертві супутники». Штучні супутники, які припинили своє функціонування і з певних причин не були знищені (це не передбачалося проектом запуску, супутник передчасно вийшов з ладу тощо).
  • Останні ступені ракет. Після відділення власне корабля чи супутника від ракети-носія, деякі фрагменти ракети-носія залишаються на орбіті.
  • Невеликі шматки. Незначні об'єкти — фрагменти обшивки, всілякі викрутки, що випали з рук космонавтів (астронавтів), тощо.
  • Фрагменти знищених супутників. Особливо потенційно шкідливі наслідки військових навчань. Подібні тренування по знищенню своїх відпрацьованих супутників проводили: Китай, США, СРСР

Масштаби засмічення[ред. • ред. код]

Кількість некерованих об'єктів (оц.2012-07-06) [3]
Держава Кількість Частка
Росія Росія 4667 34.7%
Flag of the United States.svg США 3723 27.7%
Flag of the People's Republic of China.svg КНР 3518 26.2%
Франція Франція 484 3.6%
Японія Японія 183 1.4%
Індія Індія 174 1.3%
Інші 688 5.1%

Станом на 2012 рік на навколоземній орбіті обертається близько 19 000 об'єктів. [2] Майже 90% сміття припадає на продукцію трьох держав: Росії (СРСР), США, Китаю. [3]

Небезпека вибухів[ред. • ред. код]

Причиною вибухів можуть бути електрохімічні реакції, що протікають в акумуляторах супутників.Місце , де стався вибух , огортають цілі хмари уламків. Поступово вони обволікають всю земну кулю. Більшість цих об'єктів знаходиться на орбітах з високим нахилом, площини яких перетинаються , тому середня відносна швидкість їх взаємного прольоту становить близько 10 км / с.

У 1983 році маленька піщинка (менше 1 мм в діаметрі) залишила серйозну тріщину на ілюмінаторі шаттла.

У липні 1996 року на висоті близько 660 км французький супутник зіткнувся з фрагментом третього ступеня французької ж ракети Arian.

10 лютого 2009 комерційний супутник американської компанії супутникового зв'язку Iridium, виведений на орбіту в 1997 році, зіткнувся з військовим російським супутником зв'язку " Космос-2251", запущеним в 1993 році і виведеним з експлуатації в 1995 році

Зони космічного сміття[ред. • ред. код]

Виділяють дві зони ущільнення космічного сміття:

1. низько-орбітальна зона на висотах 500-1.200 км над поверхнею Землі;

2.геостаціонарна зона на висоті приблизно 38.000 км.

[icon] Цей розділ потребує доповнення. (травень 2013)

Ланцюгова реакція[ред. • ред. код]

Головна категорія: Ланцюгова реакція

Синдром Кесслера[ред. • ред. код]

Головна категорія: Синдром Кесслера

Див. також[ред. • ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Космічне сміття

Примітки[ред. • ред. код]

  1. ↑ Японський телескоп Hitomi – загублений у космосі?
  2. ↑ а б Вчені підрахували кількість космічного сміття на орбіті: близько 19 тисяч об’єктів. Дзеркало Тижня. 2012-09-28. Архів оригіналу за 2012-10-23. Процитовано 2012-12-16. 
  3. ↑ а б Більше за всіх у космосі «насмітила» Росія, — НАСА. Дзеркало Тижня. 2011-07-20. Процитовано 2012-12-16. 


Космос Це незавершена стаття про космос або космічний політ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Космічне_сміття&oldid=19771231