Косово

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Косово
алб. Republika e Kosovës
серб. Република Косово / Republika Kosovo

Прапор Герб
Гімн: Європа[1]
Розташування Косова
Столиця
(та найбільше місто)
Приштина
Офіційні мови албанська, сербська
Мови національних меншин:
турецька, ґоранська, циганська, боснійська
Етнос 92,9 % албанці, 1,6 % босняки, 1,5 % серби, 1,1 % турки, 0,6 % горанці[2]
Державний устрій парламентська республіка
 - Президент Хашим Тачі
 - Прем'єр-міністр Рамуш Харадінай
Розбудова держави  
 - Автономний регіон Кос-Мет 1945 
 - Автономна провінція Косова і Метохії 1963 
 - Соціалістична автономна провінція Косово 1974 
 - Автономна провінція Косова і Метохії 1990 
 - Адміністрація ООН 1999 
 - Декларація про незалежність 17 лютого 2008 
Площа
 - Загалом 10 908 км² ( —)
 - Води (%) 1.0[3]
Населення
 - оцінка 2014 р. 1,859,203[4] (150)
 - Густота 159/км² (77)
ВВП (ПКС) 2016 р., оцінка
 - Повний $18.840 мільярдів[5] (142)
 - На душу населення $10,134 ([[Список країн за ВВП (ПКС) на душу населення|]])
ІРЛП  (2013) 0.786[6] () ( —)
Валюта євро (EUR)
Часовий пояс CET (UTC+1)
Домен інтернету  —
Телефонний код +381

Респу́бліка Ко́сово (алб. Kosova, Kosovë, Republika e Kosovës, серб. Косово, Република Косово) — самопроголошена держава на Балканах, чию незалежність визнали 114 держав (станом на 1 грудня 2016).

Внаслідок війни 1999 року між сербами та албанцями край перейшов під контроль ООН (хоча де-юре залишався автономією у складі Сербії). 17 лютого 2008 року парламент Косова проголосив незалежність краю в односторонньому порядку. Сербія досі не визнає незалежності Косова, через що країна не має остаточного визнання у світі. У 2016 році було підписано Угоду про асоціацію між Косово та Європейським Союзом[7]. Держава є потенційним кандидатом на вступ у ЄС (який ще не подав заявку на членство).

Косово межує з Македонією, Сербією на сході та півночі, Албанією на південному заході та Чорногорією на північному заході.

Албанська більшість (92 %), що проживає в Косові, яка й вимагала незалежності, контролює всю територію краю, за винятком декількох громад, більшість в яких становлять серби.

Географія[ред.ред. код]

Поля бiля Приштини
Докладніше: Географія Косова

Косово лежить всередині континенту, за 85 км від узбережжя Адріатичного моря. За формою край нагадує ромб, кожна з діагоналей якого простягається приблизно на 145 км[8]. Основна частина території Косово являє собою піднесену рівнину, яка ділиться на дві приблизно рівні міжгірські улоговини: східну — Косово, або Косово Поле (частина велетенського Дунайського басейну), і західну — Метохію, по якій протікають притоки Дрина — річки, що несе свої води в Адріатику. По периметру краю височіють середньогірські масиви: Мокра гора, Рогізна та Копаонік — на півночі, Голяк і Црна-Гора — на сході, Шар-Планина — на півдні і Північно-Албанські Альпи — на заході.

Джеравіца

Гори визначають кордони Косова із Албанією і Македонією. Найвища точка знаходиться на горі Джеравіца (2556 м).

Територією Косова протікають річки: Білий Дрин, Ситниця, Південна Морава та Ібар[9].

Найбільші міста — Приштина з населенням близько 200 тисяч чоловік[10] і Прізрен з населенням близько 178 тисяч[11].

Сербія Сербія
Чорногорія Чорногорія Gray compass rose.svg
Албанія Албанія Республіка Македонія Македонія Сербія Сербія

Клімат[ред.ред. код]

Клімат помірний або субсередземноморський. Зима характеризується великою кількістю опадів, в той час як решта року, в основному, посушливий. Весна і осінь, як правило, з дрібними опадами. Це викликано тим, що Косово загороджене високими горами, які запобігають раптовому вторгнення холодних повітряних мас з півночі і північного заходу. Клімат характеризується теплим сухим літом. Кількість опадів становить менше 1000 мм на рік.

Сонячний період триває 2079 годин на рік або 5,7 годин в день, що складає 47 % від потенціалу сонячної енергії. Середня температура у січні -0,9 °С), в липні і серпні 20,9 °C). Середня температура взимку становить близько 1 °С, навесні і восени близько 10,8 °С, та 20,8 °C в літній час. Максимальне значення температури в Косово становить +37…+39 °C, в той час мінімальні значення зафіксовані до -32.5 ° С. Негативні екстремальні значення температури в Косово дуже рідкісні, в іншому випадку вони завдають великої шкоди сільському господарству, особливо винограду і фруктовим деревам[12][13].

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Косова
До складу Великої Албанії, створеної в серпні 1941, входили Метохія та центральне Косово

У 1918-45 Косово було частиною Королівства Югославія (в 1918—29 Королівства сербів, хорватів і словенців) у складі різних провінцій. У цей час тодішніми королями королівства Югославії, які були сербами за національністю, здійснювався курс на всебічну державну підтримку заселення Косова сербами, водночас косовські албанці були позбавлені права на освіту рідною мовою, та зазнавали утиску в правах. Земельна реформа 1919 позбавила албанських землевласників належних їм земель. Албанці, та інші мусульмани були змушені тікати з Косова та емігрувати. Ба більше, у 1935 та 1938 роках між Югославією та Туреччиною було підписано дві угоди, відповідно до яких планувалося виселити з Косова 240 тисяч албанців до Туреччини, проте вони не були здійснені через початок II-ої світової війни.

У 19411944 більшість території Косова було приєднано до Албанії, що перебувала під контролем Італії Муссоліні. Після виходу фашистської Італії з війни, територія була під прямим контролем Німеччини.

Після закінчення Другої світової війни на території Косова був створений Автономний край Косово і Метохії (серб. Аутономна Косовско-метохијска област), як частина Демократичної Федеральної Югославії, з 1946 — частина НР Сербії в складі Федеративної Народної Республіки Югославія.

У 1963, за новою конституцією створено Соціалістичний автономний край Косово (серб. Социјалистичка Аутономна Покрајина Косово), як частину Соціалістичної Республіки Сербія в складі СФРЮ. У післявоєнний період, аж до 1974 року, албанське населення Косова зазнало численних утисків і репресій від органів державної безпеки Югославії, переважну більшість яких становили серби. У 1974 було розширено автономні права краю Косова та зрівняно за цими правами до інших республік Югославії.

У 1980 році косовські албанці розпочинають рух за визнання Косова окремою республікою СФРЮ, а далі і за повну незалежність. Але в 1990 (під час розпаду СФРЮ) автономія була зменшена заснуванням Автономного Краю Косова (серб. Аутономна Покрајина Косово и Метохија) та «деградацією» головного статуту з Конституції Краю до Статуту Краю. У відповідь група албанських політиків створює «Конституцію Республіки Косова» і проголошує незалежність провінції. Владою СРЮ було оголошено надзвичайний стан і в липні був розпущений парламент Косова.

Косово (темно-червоне) у складі Югославії (1946—1992)

Починаються негаразди з югославським та сербським керівництвом та заворушення на етнічному ґрунті. Більша частина албанців у Косові бойкотує перепис населення 1991, як і всі вибори. Пізніше вони обрали тимчасовий уряд, очолюваний Буджаром Букоші, який був визнаний Албанією в жовтні 1991. На неконституційному референдумі 1992 року більшість каже «так» незалежності Косова.

У 1992 Косово стало частиною Республіки Сербія (Союзної Республіки Югославія).

Ситуація загострюється 1996 року і переходить у відкриту громадянську війну між Армією визволення Косова (алб. Ushtria Çlirimtare e Kosovës) й албанських військових частин з одного боку та сербсько-югославських з іншого.

Це призводить до виїзду з Косова близько 500 тис. албанців та 12 тис. загиблих.

У 1999 році НАТО примушує вийти з Косова сербсько-югославські війська і ставить край під контроль ООН. Це призводить до повернення албанців до Косова та приходу нових 100 тис. з самої Албанії, кордону з якою Косово фактично не мало.

Дуже часто трапляються міжетнічні зіткнення між сербами і албанцями, що досягли кульмінації в 2004 року, коли після вбивства албанського хлопця сербами, албанці відплатили руйнуванням сербських церков та державних інституцій.

Сербські і албанські претензії[ред.ред. код]

Зазіхання сербів на Косово ґрунтуються на посиланнях на принципи Гельсінського заключного акту 1975 року, що узгоджує непорушність кордонів Європи. Албанці, натомість, наполягають на перевазі етнічного права, а також на міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 19 грудня 1966 року, що твердить про право націй на самовизначення, водночас підводячи під свої вимоги історичну основу (розвиваючи теорію про іллірійське походження сучасного албанського етносу).

Косово у складі Сербії

На території нинішнього Косова ще здавна мешкало іллірійське плем'я дарданців, від яких веде свій родовід нинішнє албанське населення Косова. У 6 році н. е. Дарданію було захоплено римлянами, та приєднано до складу Римської Імперії. 284 року н. е. імператор Діоклетіан виділив Косово в окрему провінцію Дарданію зі столицею в Ніссусі (сучасний Ниш). Під час візантійської адміністрації Дарданія зберігала свій статус окремої провінції.

У середньовіччі внаслідок загарбницьких походів сербського царя Стефана Душана нинішню територію Косова було приєднано до сербської держави, а починаючи з XIV століття і аж до 1767 року тут же розташовувався престол сербського патріарха (поряд із містом Печ). Сьогодні край рясніє пам'ятниками православної архітектури як середніх століть, так і нового часу. Зокрема, тут наявні шановані православними вірянами монастирі Високі Дечани і Печська патріархія. Крім того, саме звідси після поразки на Косовому Полі в 1389 році почалося завоювання Сербії турками і саме сюди внаслідок перемоги в Першій Балканській війні у 1912 році повернулася сербська армія. Проте, центром новітньої сербської держави є північна частина сучасної Сербії з центром в Белграді, під егідою якого почалося звільнення країни від влади Османської імперії на початку XIX століття.

Незалежність[ред.ред. код]

Незалежність проголошена парламентом краю Косова 17 лютого 2008 року о 17:20 за місцевим часом (18:20 — за київським)[14]. Того ж дня презентовано офіційні символи Косова. Прапором Косова є жовте зображення обрисів краю на синьому полотнищі з шістьма білими зірками вгорі. З 1999 року Косово перебуває під контролем адміністрації ООН зі столицею в Приштині. 18 лютого парламент Сербії прийняв рішення про анулювання рішення парламенту краю Косова.

Незалежність проголошена парламентом краю Косова 17 лютого 2008 року

Країна не є членом ООН, проте її незалежність визнали понад сто чотирнадцять країн з усього світу, серед яких: Афганістан, США, Бельгія, Німеччина, Франція, Велика Британія і Польща[15]. Натомість країни, як-от Іспанія, Росія, Грузія, Молдова, сама Сербія і т. д. досі не готові визнати Косово, найбільше через те, що побоюються виходу окремих територій зі свого складу схожим чином, як це відбулося з Косовом. Воїслав Коштуниця, тодішній прем'єр Сербії, заявив, що його країна ніколи не визнає незалежність Косова й боротиметься мирним шляхом за існування Косова на правах автономії лише в складі Сербії. Питання визнання Косова Сербією ставиться міжнародними організаціями (ЄС, НАТО) на шляху просування до членства, якого прагне Сербія. При цьому вже досягнуто певного поступу і розуміння з її боку щодо Косова.

Офіційно Україна проводить консультації з міжнародними партнерами (2008)[16] та займає позицію вичікування (2008) і невизнання (2010[17]-дотепер), юридично не приймаючи жодного рішення стосовно визнання Косова (2008).

У вересні 2014 року Уряд Республіки Косово ухвалив рішення про запровадження санкцій щодо Росії. За словами голови МЗС Косова Енвера Ходжая, таке рішення прийнято на знак солідарності з країнами ЄС, США та іншими державами, які у зв'язку з ситуацією в Україні запровадили санкції стосовно РФ. «Ми маємо намір підтримати міжнародний порядок, суверенітет та незалежність України. Таким чином Косово прагне показати, що є надійним союзником для євроатлантичних партнерів», — заявив Енвер Ходжай.[18]

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Фізична мапа Косовa

Республіка Косово ділиться на 7 округів, що складаються з 30 муніципалітетів[19].

Економіка[ред.ред. код]

Вид на Приштину
Докладніше: Економіка Косова

На території Косова містяться великі поклади корисних копалин: свинцю, цинку, нікелю, кобальту, бокситів та магнезиту. Є поклади рідких мінералів: індій, кадмій, германій, талій та зеоліт. Родовище бурого вугілля оцінюють більш як в 15 млрд. т, що дає можливість вести їхню експлуатацію впродовж 150—200 років[20].
У Косові найбільше виробляють вино, видобувають нікель, свинець і цинк.

Найбільший ринок експорту і імпорту — це Македонія (€220 млн і €9 млн), за нею йде Сербія (€111 млн та €5 млн)[21], Німеччина і Туреччина.

Євро — основна валюта у Косово, вона використовується UNMIK та державними органами. У 1999 році Косово прийняло німецьку марку, аби не користати сербський динар і, отже перейшло на євро, слідом за Німеччиною. Нині Сербський динар використовується лише серед сербської частини населення на півночі країни.

У липні 2009 року Косово стало членом Світового банку і Міжнародного валютного фонду.

Політика[ред.ред. код]

Державний устрій[ред.ред. код]

Країни (позначено зеленим), які визнали Косово як незалежну країну

Республіка Косово є демократичною республікою, заснована на принципі поділу влади і стримувань і противаг між гілками. Республіка Косово має три гілки влади: законодавча, яка очолюється Асамблеєю, виконавча гілка влади на чолі з президентом і прем'єр-міністром і судова — на чолі з Верховним судом.

Президент є главою держави і являє собою єдність народу Республіки Косово.

Асамблея Республіки Косово є вищим представницьким і законодавчим органом Республіки Косово обирається безпосередньо народом. Асамблея складається із 120 депутатів, що обираються шляхом таємного голосування.

Визнання незалежності і міжнародний статус[ред.ред. код]

Проголошення незалежності Косова відбулося в неділю 17 лютого 2008 року, шляхом одностайного кворуму Асамблеї Косова, при 109 голосах «за» та жодного «проти», за винятком 11 представників сербської меншини, які бойкотували процедуру голосування.

За станом на 1 грудня 2016 незалежність Косова визнали 114 держав із 193 (59 %), країн-членів ООН. Також, 23 з 28 (82 %) країн-членів Європейського Союзу та 24 з 28 (86 %) країн-членів НАТО, 34 з 57 (60 %) країн-членів ОІС визнають державу Косово.

Україна, на відміну від переважної більшості європейських країн і світу, не визнає державу Косово. Позиція з приводу визнання Косова залишається незмінною, а саме: базуючись на основоположних міжнародно-правових документах, Україна дотримується принципу безумовної поваги до суверенітету і територіальної цілісності всіх держав у міжнародно-визнаних кордонах. Україна вважає Косово невід'ємною частиною Сербії[22][23][24]. Серед інших, п'ять країн-членів ЄС, які не визнають край як державу: Кіпр[25][26], Греція[27], Румунія[28], Словаччина[29][30] та Іспанія[31][32].

Збройні сили[ред.ред. код]

Збройні сили Республіки Косово

Після війни в Косові в 1999 року, відповідно до резолюції Ради Безпеки ООН № 1244 і Кумановською військово-технічною угодою були створені колективні міжнародні сили безпеки KFOR, які вступили до Косова 12 липня 1999 року. До сили KFOR входять 30 країн (23 — члени НАТО).

З 21 січня 2009 року Сили безпеки Косова змінив Корпус захисту Косова.

5 березня 2014 року, прем'єр-міністр Хашим Тачі заявив, що правління Косово створить міністерство безпеки, і до 2019 року офіційно перетворить Сили безпеки Косово в армію, яка відповідатиме всім стандартам НАТО. Нова армія матиме річний бюджет в € 98 млн і 15000 солдат та 8000 резервістів[33]. Міністр Аґім Чеку заявив, що метою Сил безпеки Косово буде захист суверенітету і територіальної цілісності Косово, його людей та їхньої власності, а також захисту інтересів Республіки Косово[34][35][36].

7 березня 2017 року, президент частково визнаної Республіки Косово Хашим Тачі запропонував парламенту перетворити сили безпеки на регулярну армію.

Демографія[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

Чисельність населення за підсумками перепису 2011 склала 1 733 872 осіб. З них приблизно 874 тис. чоловіків і 860 тис. жінок.[37]

Етнічна мапа Косова
Етнічний склад Косова та Метохії по роках, у %
Рік Албанці Серби Решта
1871 32 64 4
1899 48 44 8
1921 66 26 8
1931 69 ?? ?
1939 60 34 5
1948 68 27 5
1953 67 27 6
1961 67 27 6
1971 74 21 5
1981 77 15 8
1991 82 11 7
2000 88 7 5
2007 92 5 3
Релігійна мапа Косова

У сучасному стані, населення Республіки Косово складають переважно албанці (понад 92 %). Згідно з офіційною інформацією, кількість білих зірок на прапорі Республіки Косово відповідає числу етнічних груп, що населяють Косово — це албанці, серби, цигани, боснійці (бошняки, босняки, босанці), турки та ряд албанізованих меншин (ашкалі, горанці та ін.).

Мова[ред.ред. код]

Докладніше: Мови Косова

Офіційні мови: албанська — володіє 94,5 % населення країни, сербська — 1,6 %. Інші поширені мови: боснійська — 1,7 %, турецька — 1,1 %, інші мови — 0,9 % (дані на 2011 рік). Згідно із законом 2006 року, в муніципалітетах компактного проживання етнічних менших, їхні національні мови повинні отримати статус офіційних.

Релігія[ред.ред. код]

Докладніше: Релігія в Косово

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 95,6 % (1,7 млн осіб), римо-католицтво — 2,2 % (38,4 тис. осіб), православ'я — 1,5 % (25,8 тис. осіб), інші — 0,07 %, не сповідують жодної — 0,07 %, не визначились — 0,6 % (станом на 2011 рік).

Міста[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Косова
Прізрен
Качанік
Місто Міська територія Муніципальний округ
2011 2011
Приштина 145 149
1
198 897
1
Прізрен 85 119
2
177 781
2
Гнілане 54 239
3
90 178
6
Печ 48 962
4
96 450
4
Косовська Мітровіца 46 230
5
84 235
7
Урошевац 42 628
6
108 610
3
Джяковіца 40 827
7
94 556
5
Вучітрн 26 964
8
69 870
9
Подуєво 23 453
9
88 499
8
Rahovec / Orahovac 15 892
10
56 208
13
Косово Поле 12 919
11
33 997
22
Suharekë / Suva Reka 10 422
12
59 722
10
Качанік 10 393
13
33 409
23

Культура[ред.ред. код]

Косово приваблює туристів своєю мальовничою природою та кухнею. Після проголошення незалежності у 2008 країна почала потрапляти до підбірок туристичних пунктів призначеннь[38][39][40][41].

Докладніше: Культура Косова

Архітектура[ред.ред. код]

Косово є краєм багатьох монастирів та церков 13-го і 14-го століття, які представляють сербську православну спадщину. У Косово розташовані близько 1300 храмів і монастирів. Під час конфлікту 1999 року в Косово численні церкви та мечеті були зруйновані або пошкоджені.

Монастир Високі Дечани був внесений до переліку об'єктів Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКОФрески монастиря були охарактеризовані як «одні з найбільш цінних експонатів палеологовского ренесансу у візантійському образотворчому мистецтві» і «цінне відображення життя XIV століття». У 2006-му році він був зарахований до переліку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою, з причини можливих атак албанських бойовиків. Через два роки, в 2006 році об'єкт спадщини був розширений і в списку були включені ще 2 православних монастиря і одна церква.

Святкування Дня Незалежності: торт у вигляді національного прапора

Свята[ред.ред. код]

Докладніше: Свята Косова
Дата[42] Назва Місцева назва Примітки
1 січня Новий Рік Viti i Ri
2 січня Новий Рік Viti i Ri
7 січня Різдво Христове Krishtlindjet Ortodokse (Pravoslavni Božić) Православ'я
17 лютого День Незалежності Dita e Pavarësisë 2008
7 березня День працівників освіти Dita e Mësuesit Робочий день
8 березня День матері Dita e Nënës Робочий день
перша неділя після повного місяця, що настає не раніше дня умовного весняного рівнодення 21 березня Великдень Pashkët Katolike (Katolicki Uskrs) Католицтво
9 квітня День конституції Dita e Kushtetutës
1 травня День міжнародної солідарності трудящих Dita Ndërkombëtare e Punës
перша неділя після повного місяця, що настає не раніше дня умовного весняного рівнодення 21 березня Великдень (православний) Pashkët Ortodokse (Pravoslavni Uskrs) Православ'я
5 травня День святого Георгія Dita e Shën Gjergjit Робочий день
9 травня День Європи Dita e Evropës
закінченням місяця посту Рамадан Свято розговіння Bajrami i Madh (Fitër Bajrami) Іслам
після закінчення посту урази Курбан-байрам Bajrami i Vogël (Kurban Bajrami) Іслам
28 листопада День албанського прапора Dita e Flamurit
25 грудня Різдво Христове Krishtlindjet Katolike (Katolicki Božić) Католицтво
Леарт Пакярада — косовський, албанський та німецький футболіст, що грає на позиції захисника.

Спорт[ред.ред. код]

На Олімпійських іграх Республіка Косово дебютувала у 2016 році в Ріо-де-Жанейро. Нація також взяла участь у Європейських іграх 2015.

Ігри Спортсменів Золото Срібло Бронза Разом Місце
Ріо 2016 8 1 0 0 1 54
Усього 1 0 0 1 107

Найбільш популярним видом спорту в країні є футбол. Три футболісти, котрі народилися в Косово, входили до складу національної збірної Югославії, яка здобула золоту медаль на літніх Олімпійських іграх 1960 року та срібну медаль на Чемпіонаті Європи 1960 року. Збірна Косова з футболу представляє Косово в міжнародному футболі. Федерація футболу Косова входить до УЄФА та ФІФА.

Баскетбол також є одним з найулюбленіших видів спорту в Косово. Перший чемпіонат відбувся в 1991 році за участю восьми команд.

Медіа[ред.ред. код]

Індекс свободи преси 2014[43]
   Дуже серйозна ситуація
   Складна ситуація
   Помітні проблеми
   Задовільна ситуація
   Гарна ситуація
   Не класифіковано / Немає даних

Країна займала 58-е місце у звіті «Індекс свободи преси 2008», складеному журналістами «Репортери без кордонів», а у 2016 році посіла 90-е місце.

Кінематограф[ред.ред. код]

Кіноіндустрія зародилася у 1970-х роках. У 1969 році парламент Косова створив «Косоварфільм», державну установу з виробництва, розповсюдження та демонстрації фільмів.

Міжнародний фестиваль документальних та короткометражних фільмів — найбільший кінофестиваль в Косово. Фестиваль проходить у серпні в Призрені. Міжнародний кінофестиваль «Приштина» проводиться щорічно таз вертає увагу на кіноіндустрію Косова.

Акторка Арта Доброші стала першою уродженкою Косово, хто удостоївся честі пройти у Каннах по червоній доріжці[44].

Кухня[ред.ред. код]

Схожа на кухню сусідів (Албанія, Чорногорія, Греція), на її становлення вплинула турецька кухня та албанська кухня. Хліб та молочні продукти є важливими елементами.

Найбільш широко використовуваними молочними продуктами є молоко, йогурт, айран, спреди, сир і каймак. Також популярні трави, сіль та чорний перець, червоний перець і овочі. Овочі використовуються сезонно. М'ясо (яловичина, курка та баранина), квасоля, рис і перець також є основними частинами дієти.

Традиційні десерти часто роблять із шербетом, цукром або з лимонним та ванільним смаком.

Див. також[ред.ред. код]

Wikinews
Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею:

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Assembly approves Kosovo anthem», b92.net, 11 June 2008. Link accessed 11 June 2008.
  2. CIA (19 June 2014). World Factbook. CIA. 
  3. Water percentage in Kosovo (Facts about Kosovo; 2011 Agriculture Statistics). Kosovo Agency of Statistics, KAS. 
  4. CIA World Factbook population estimate, see footnote a in infobox. Retrieved 24 August 2014.
  5. Kosovo. International Monetary Fund. Процитовано 21 May 2016. 
  6. Kosovo Human Development Report 2014 (PDF). Swiss Cooperation Office Kosovo. 2014. Процитовано 4 July 2015. 
  7. EUR-Lex - 22016X0324(01) - EN - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (en). Процитовано 2017-09-24. 
  8. The World Factbook. www.cia.gov. Процитовано 2016-07-31. 
  9. One river flowing into two seas. Процитовано 2016-07-31. 
  10. Ballina. ask.rks-gov.net. Процитовано 2016-07-31. 
  11. Page not found | OSCE. www.osce.org. Процитовано 2016-07-31. 
  12. Çavolli, Riza (1993). Gjeografia e Kosovës. p. 23.
  13. Climatic Conditions. www.kosovo-mining.org. Процитовано 2016-07-31. 
  14. Kosovo MPs proclaim independence. BBC. 2008-02-17. Процитовано 2016-07-31. 
  15. Serbia's neighbours accept Kosovo. BBC. 2008-03-19. Процитовано 2016-07-31. 
  16. Україна визначиться щодо Косова після консультацій із США, Росією та ЄС // ua.korrespondent.net. — 19.02.2008.
  17. Міжнародне визнання Республіки Косово
  18. Косово ввело санкції проти Росії
  19. Ueb sajtet e komunave te Republikes Kosoves. kk.rks-gov.net. Процитовано 2016-07-31. 
  20. Косово получит статус «кладовки» // www.utro.ru
  21. The World Bank (April 2006). Kosovo Monthly Economic Briefing: Preparing for next winter (PDF). Архів оригіналу за 2013-06-23. 
  22. Петріт Селімі: "Навіть Сербія почала сприймати Косово як незалежну державу". Процитовано 2016-07-31. 
  23. МЗС України не бачить підстав для визнання Косова, Абхазії і Південної Осетії. Процитовано 2016-07-31. 
  24. Україна не визнає Косово, незважаючи на рішення суду ООН. Процитовано 2016-07-31. 
  25. FM: Cyprus will never recognize unilaterally declared independence of Kosovo - People's Daily Online. english.peopledaily.com.cn. Процитовано 2016-07-31. 
  26. WebCite query result. www.webcitation.org. Процитовано 2016-07-31. 
  27. "Recognition of Kosovo condition for Greece" - daily - - on B92.net. Процитовано 2016-07-31. 
  28. President Basescu says Romania not to recognize Kosovo independence. Процитовано 2016-07-31. 
  29. kosovotimes.net - kosovotimes Resources and Information. This website is for sale!. 2012-02-23. Процитовано 2016-07-31. 
  30. Словаччина почала визнавати загальногромадянські паспорти Косово — Подорож до Європи. tourputevka.com. Процитовано 2017-02-19. 
  31. Признать или не признавать Косово?
  32. Latin American Herald Tribune - Spain Will Not Change Position Against Kosovo Independence. www.laht.com. Процитовано 2016-07-31. 
  33. Kosovo to create national army of 5,000 soldiers (en-GB). Процитовано 2016-07-31. 
  34. Косово створив армію в 5000 солдат (англ.)
  35. Армія Косово до 2019 року (англ.)
  36. Косово створює першу національну армію (англ.)
  37. Table 1-Dwellings, Households and Population by Municipality (en). ???. 2011. Архів оригіналу за 2012-10-15. 
  38. The 41 Places to Go in 2011. The New York Times. 7 January 2011. 
  39. http://www.diplomatmagazine.co.uk/index.php?option=com_content&view=article&id=510&Itemid&ed=22
  40. Kosovo improves on tourism. June 15, 2011
  41. http://www.visitkosova.org/ VisitKosova.org Portal
  42. Kosovo Public Holidays 2016 and 2017. Public Holidays Europe (en-US). Процитовано 2016-11-25. 
  43. «Press Freedom Index 2014», Reporters Without Borders, 11 May 2014
  44. Sander, Daniel (2008-09-29). Grenzgängerin: Die Grenzenlose. Spiegel Online. Процитовано 2017-09-24. 

Література[ред.ред. код]

Офіційні сайти[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]