Костандін IV
| Костандін IV вірм. Կոստանդին Դ | |||
 | |||
| [[Файл:|90px|]] | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1344 — 1362 | |||
| Попередник: | Костандін III | ||
| Спадкоємець: | Костандін V | ||
| Народження: | 17 квітня 1313 | ||
| Смерть: | 21 грудня 1362 (49 років) | ||
| Рід: | Лузіньяни | ||
| Батько: | Baldwin of Neghird | ||
| Мати: | Q45296805? | ||
| Шлюб: | Marie of Korikos, Queen of Armeniad | ||
| Діти: | Ошин , Левон | ||
Костандін IV (іноді Костандін III; вірм. Կոստանդին Դ; 17 квітня 1313 — 21 грудня 1362) — король Кілікійської Вірменії (1344–1362) з династії Лузіньянів. Мав родинні зв'язки з родом Хетумянів та був далеким родичем Костандіна III.
Життєпис[ред. | ред. код]
Ранні роки[ред. | ред. код]
Був сином Балдуїна, лорда Негіра, племінника царя Хетума II, та був далеким родичем свого попередника, Костандіна III. Після убивства останнього 1344 року спробував знищити всіх суперників-претендентів на престол. Він наказав убити племінників Костандіна III, Бемона й Левона, однак їм удалось врятуватись, утікши на Кіпр. Після ліквідації суперників Костандін прийняв царство як Костандін IV.
Царювання[ред. | ред. код]
Період володарювання Костандіна IV припав на важкі для Вірменії часи. Безпеці країни загрожували сусідні мусульманські держави.
1346 року Костандін, об'єднавши сили вірменських князів, вигнав з країни війська мамлюків і туркменів та звільнив стратегічно-важливу фортецю Капан. Влітку 1347 року він розгромив війська Єгипетського султанату, що напали на Кілікію, а восени того ж року за підтримки Кіпрського флоту звільнив портове місто Айас. Користуючись своїми успіхами на фронті, Костандін намагався установити мир з єгиптянами. Однак султан Єгипту відкинув пропозицію Костандіна та, заручившись підтримкою Алепського еміра й Конійського султанату, відновив війну. Під час тієї війни мамлюки захопили порт Айас, конійські туркмени — фортецю Паперон, а Алепський емір — східні регіони Кілікії.
У 1348–1349 роках, користуючись суперечками за трон у Єгипті, Костандін у союзі з лицарями ордена госпітальєрів, здобувши перемогу над військами Алеппо, дістався берегів Александреттської затоки.
Розчарувавшись у брехливих обіцянках допомоги від папства й інших західних країн, 1361 року за дорученням Костандіна IV й Католикоса Месропа I Артазеці було скликано VIII Сіський собор. Католикос відкинув унію з римською церквою та наказав прибрати з обрядів Вірменської церкви всі нововведення, що були результатом пролатинської політики кілікійських царів[1].
Костандін IV помер своєю смертю 1362 року, його наступником на вірменському престолі став його двоюрідний брат Костандін V.
Родина[ред. | ред. код]
Костандін був одружений з Марією, дочкою князя Корікосу Ошина й Жанни Анжуйської. Від шлюбу з Марією у нього було двоє синів: Ошин (помер 1356) і Левон (1338–1357), обидва померли в молодості[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Հայ Եկեղեցու պատմություն» (Եզնիկ Ծ. Վարդապետ Պետրոսյան) / «Історія Вірменської Церкви» (арх. Єзнік Петросян)
- ↑ Armenia, Medieval Lands. Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 4 травня 2013.
Джерела[ред. | ред. код]
- Boase, T. S. R. (1978). The Cilician Kingdom of Armenia. Edinburgh: Scottish Academic Press. ISBN 0-7073-0145-9.
- Rüdt-Collenberg, W. H. (1963). The Rupenides, Hethumides and Lusignans: the Structure of the Armeno-Cilician Dynasties. Paris: Imprimerie A. Pignie.
- http://www.encyclopedia.am/pages.php?bId=2&hId=1307 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Родина Лузіньян [Архівовано 1 лютого 2012 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||||||||