Костел Різдва Діви Марії (Бережани)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Костел Петра і Павла
Костел Різдва Діви Марії у Бережанах.jpg

Костел Петра і Павла (Фарний костел) із дзвіницею (колишня оборонна вежа)
49°26′37″ пн. ш. 24°56′16″ сх. д. / 49.4437778° пн. ш. 24.9377778° сх. д. / 49.4437778; 24.9377778Координати: 49°26′37″ пн. ш. 24°56′16″ сх. д. / 49.4437778° пн. ш. 24.9377778° сх. д. / 49.4437778; 24.9377778
Тип споруди церква
Розташування Україна,Бережани, Тернопільська область
Засновник Адам Єронім Сенявський
Початок будівництва 1600
Кінець будівництва 1626
Архітектурний стиль готика
Належність РКЦ
Адреса вул. Братів Лепких, 1
Костел Різдва Діви Марії (Бережани) is located in Україна
Костел Різдва Діви Марії (Бережани)
Костел Різдва Діви Марії (Бережани) (Україна)

Костел Петра та Павла (Фарний костел, до 1996 року — костел Різдва Богородиці) — діючий парафіяльний костел, пам'ятка сакральної архітектури готичного стилю 1-ї половини XVII століття у місті Бережани Тернопільської області.

Хрещатий у плані пізньоготично-ренесансний храм.

Розташований у центрі міста по вулиці Братів Лепких, 1.

З історії костелу[ред.ред. код]

Будівництво фарного костелу розпочали 1600 року. У стіну храму вмуровано плиту, яка засвідчує, що його заклав тодішній господар міста Адам Єронім Сенявський. Володимир Бемко стверджував, що будівництво завершилось за сприяння Ядвіґи з Тарлів — матері фундатора.[1]

31 серпня 1626 року костел освячено як храм Різдва Діви Марії.

Біля храму — дзвіниця (1741), перебудована з оборонної вежі.

Портал храму — різьблений білокам'яний; є версія, що його автором був славетний скульптор Ян Пфістер.

Інтер'єри лаконічніі: неоготичний дерев'яний вівтар, в презбітеріумі — алебастровий надгробок Ізабелли з Сапєгів Потоцької (1880-і рр.).

До костелу прибудовано дві каплиці (фундовані родиною Скарбків і Анною Крайсер).

Комплекс мав оборонне значення і був розташований на пагорбі — на відміну від Бережанського замку, розміщеного в низині.

Храм неодноразово потерпав від нападників, відроджувався і декілька разів змінювалася конфігурація вежі.

Польський поет Юліуш Словацький писав:

В Бжежанськім храмі, сяєвом залитий
Мигтить вівтар; гримлять гучні органи
Дрижать пілястри й надмогильні плити
На лавах світлі миготять жупани.

Своє багатолітнє призначення культової споруди пам'ятка втратила d післявоєнний час, коли її використовували під складські приміщення, згодом — як приміщення спортивної школи.

1996 року костел повернуто римо-католицькій громаді міста й освячено під назвою Петра та Павла. Здійснено відповідні ремонтні роботи в інтер'єрі, перекрито дах, відновлено каплицю у південній частині подвір'я. Відновлено фрагмент цінної фрески з гербовими картушами над вхідними дверима. Нині це — повноцінно діючий парафіяльний костел.

Усипальниця[ред.ред. код]

У криптах ховали шляхту та заможних міщан.[2] Збереглися поховання гетьманів Миколая Єроніма (1645—1683) і Адама Миколая (1666—1726) Сенявських. також був похований останній дідич міста з роду Потоцьких — граф Якуб Ксаверій Александер Потоцький.[3]

Тут похований відомий сницар Йоган Пфістер.[2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Бемко В. Бережани — Бережанщина // Бережанська Земля. — Т. 1. — С. 28.
  2. а б Тихий Б. Вівтар Йогана Пфістера… — С. 33.
  3. Stanisław M. Brzozowski. Potocki Jakub Ksawery Aleksander (1863—1934) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 23. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Тихий Б. Вівтар Йогана Пфістера // Пам'ятки України. — К., 2013. — № 5 (травень). — С. 28—33.

Посилання[ред.ред. код]