Костел Святого Антонія (Великі Межирічі)
| Костел Святого Антонія | |
 | |
| Країна |
 Україна |
|---|---|
| Адміністративна одиниця | Великі Межирічі |
| Місце розташування | Великі Межирічі |
| Статус спадщини | Пам'ятка архітектури національного значення України |
 | |
 Костел Святого Антонія у Вікісховищі | |
Координати: 50°37′03″ пн. ш. 27°09′02″ сх. д. / 50.617721000027778189° пн. ш. 27.15075800002777839° сх. д.
Костел Святого Антонія — культова споруда в колишньому містечку Великих Межирічах (нині село в Корецькому районі Рівненської области, Україна). Пам'ятка архітектури України національного значення. Збудований в індивідуальному стилі Войцеха Ленартовича з грою різновеликих об'ємів, кожний з яких має свій, бароковий за характером фронтон.
Історія[ред. | ред. код]
Побудований упродовж 1702–1725 рр. коштом тодішнього володаря села, краківського старости, князя Єжи Домініка Любомирського. Побудований за проєктом архітектора Войцеха Лєнартовича (майстер любомирського[джерело?] цеху каменярів і каменотесів, автор проєктів костелів Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (Угнів), Святого Марка (Варяж) та Новоукраїнки).
Консекрацію храму 1725 року провів єпископ Стефан Богуслав Рупньовський.
У наші дні — покинутий, стоїть пусткою та потребує реставрації, ніяк не використовується.
У листопаді 2014 року поблизу храму були перепоховані знайдені всередині на нижньому поверсі людські останки[1].
Архітектура[ред. | ред. код]
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (травень 2017) |
Побудований за проєктом архітектора Войцеха Ленартовича, в індивідуальному стилі митця, з грою різновеликих об'ємів, кожний з яких має свій, бароковий за характером фронтон. Будівля цегляна, тринавна, чотиристороння, зального типу з хорами. Склепіння хрещаті. Середня нава виділена у просторову структуру інтер'єру; він значно ширше бічних, відрізняється глибинним розкриття внутрішнього простору. Цьому сприяє трьох-пролітна аркада, яка об'єднує з ним середнє членування нартекса і розкритий в інтер'єрі апсідний обсяг. Бічні членування в нартексі з гвинтовими сходами завершуються двоярусними, квадратними в планах вежами-дзвіницями. Ззовні стіни будинку розчленовані пілястрами; на бічних фасадах розташування відповідає внутрішнім опорним стовпам. Вікна з лучковими перемичками розташовані високо. Спорудження прикрашено трьома фронтонами барочного характеру. Принципам розвиненого бароко в зовнішньому декорі відповідають розірваний сегментний фронтон головного порталу, сегментні сандрики і високий антаблемент з розкрепованим фризом і карнизом, периметрально оперізуючий будинок. Абсида прямокутна. Західний фасад у стриманих формах бароко з тонкими пілястрами і двома бічними вежами зі сходинками нагору. Вежі мають ніші для скульптур у 2 яруси.
Інтер'єр вирізнявся багатством пластичного декору. Мав орган. Інтер'єри зруйновані.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
У 2020 році в костелі пройшли зйомки сцени фільму "Максим Оса та золото Песиголовця".[2]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На Рівненщині поблизу костелу Святого Антонія перепоховали останки, які знайшли у святині (ВІДЕО)
- ↑ Нуарна атмосфера і кіно, після якого вироблятимуть бойові дрони «Оса»! Чим здивує фільм «Максим Оса»? - 20 хвилин. vn.20minut.ua (укр.). Процитовано 23 березня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Międzyrzecz 2.) M. Korecki, Meżyrycz, mko, pow. roweński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 378. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- ВЕЛИКІ МЕЖИРІЧІ [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Антонія костел, 1702—1725 гг. [Архівовано 24 квітня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- На Рівненщині поблизу костелу Святого Антонія перепоховали останки, які знайшли у святині (ВІДЕО)