Костел Святого Хреста і монастир францисканців (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Костел Святого Хреста і монастир францисканців
Church of the Holy Cross in Lviv (Abraham Hogenberg).jpg

Костел Святого Хреста на передньому плані, за ним готичний Домініканський костел (обидва не збережені).
49°50′32″ пн. ш. 24°01′42″ сх. д. / 49.8422750° пн. ш. 24.0285417° сх. д. / 49.8422750; 24.0285417Координати: 49°50′32″ пн. ш. 24°01′42″ сх. д. / 49.8422750° пн. ш. 24.0285417° сх. д. / 49.8422750; 24.0285417
Тип споруди церква
Розташування Flag of Ukraine.svg Україна,Львів
Зруйновано 1848
Архітектурний стиль готичний стиль
Належність Римо-Католицька Церква
Адреса орієнтовно на місці будівлі на вул. Театральній, 15
Костел Святого Хреста і монастир францисканців (Львів) is located in Україна
Костел Святого Хреста і монастир францисканців (Львів)
Костел Святого Хреста і монастир францисканців (Львів) (Україна)

Косте́л Свято́го Хреста́ і монасти́р франциска́нців — комплекс будівель, що існували у середмісті Львова при західному оборонному мурі міста, орієнтовно на місці будинку № 15 на вул. Театральній. Початково збудовані в готичному стилі у XIVXV століттях.

Історія[ред.ред. код]

Храм був збудований, на думку Івана Крип'якевича, на місці церкви святого Хреста.[1]

Відомо, що ділянку францисканцям надано князем Владиславом Опольським у 1370[2] чи 1372 році. Мурований тринавний костел збудовано уже в XV ст., можливо на місці давнішого храму. Будівництво провадилось у 13631460 роках[3].

Про внутрішнє оздоблення майже нічого не відомо. Храм залишився неушкодженим під час пожежі 1527 року, коли згоріло практично усе місто. Однак постраждав від вогню разом із Низьким замком у 1565. Костел відомий тим, що у вересні 1648 року у ньому відбувалась нарада польської шляхти, під час якої обговорювалась потенційна небезпека нападу військ Хмельницького. На нараді князеві Яремі Вишневецькому було доручено очолити оборону міста.

1770 року монастир придбав за 4 тис. золотих друкарню в Салезія Тарновецького, який успадкував її від тестя — українського друкаря Івана Филиповича.[4]

Очевидно, в різний час монастирський комплекс зазнавав перебудов. Відомо зокрема про участь Павла Римлянина у невстановлених роботах (згадує у своєму заповіті 1618 року)[5], а також Мартина Урбаніка (близько 1750)[6]. У 17531755 роках фрескові розписи у костелі виконали брати Юзеф і Франциск Маєри з Брно[7].

Відомі особистості[ред.ред. код]

Від 1385 року настоятелем монастиря був Якуб Стрепа: з 1391 року — латинський архиєпископ Галицький, 20 жовтня 1409 року помер у Львові. 29 листопада 1619 року випадково віднайдено місце поховання Якова Стрепи у крипті костелу. 1790 року беатифікований папою Пієм IV.

Святий Ян з Дуклі вступив до монастиря францисканців приблизно у 1430-х роках. Був кустошем руської кустодії ордену. 1463 року перейшов до реформованої гілки францисканців — бернардинців. Канонізований 1995 року папою Іваном Павлом II.

Монастир після вигнання францисканців[ред.ред. код]

У 1785 році внаслідок йозефінських реформ францисканців виселено на передмістя до монастиря скасованого в тому ж році ордену капуцинів. Монастир знаходився при Костелі Непорочного Зачаття Діви Марії на вулиці, згодом названій Францисканською (нині — вул. Короленка). На цей момент згромадження налічувало 49 ченців. 1792 року підприємець Генріх Булла викупив у міста монастир і збудував при ньому залу для укладання торгових і фінансових угод під час традиційних щорічних «львівських контрактів», а також для проведення балів, або «редут». Львівські контракти тривали три тижні після свята Трьох королів (6 січня), а з 1798 року початок перенесено на 1 лютого. Сам костел перетворено на перший в історії Львова стаціонарний театр[8]. Переобладнання костелу на театр здійснив у 1795 році архітектор Карл Мерц.[9] У приміщенні монастиря влаштовано нормальну школу. 1808 року Контракти перенесено на літню пору, після чого кількість людей, що відвідували бали, різко зменшилась. Останній бал у залі Генріха Булли відбувся 8 лютого 1842 року[10]. Під час обстрілу міста генералом Вільгельмом Гаммерштайном 1848 року храм (на той час уже театр) було сильно пошкоджено і як наслідок — остаточно розібрано. Театр перенесено до Скарбківського театру. У 1891 році, під час закладання фундаментів майбутньої школи ім. Міцкевича, на цвинтарі було вивезено велику кількість поховань із збережених крипт колишнього костелу[11].

У 1987 році Львівська міська експедиція Інституту суспільних наук АН УРСР проводила охоронне спостереження та розкопки під час земляних робіт по спорудженню підземного переходу між будівлями школи № 62 (будинок № 15 на вул. Театральній) і колишнього Палацу піонерів. Окрім давніших знахідок XVIII століть до н. е., на глибині 3 м знайдено залишки фундаменту монастиря францисканців[12].

Усипальниця[ред.ред. код]

В криптах храму були поховані Якуб Стрепа і Бартош Папроцький.[13]

Іконографія[ред.ред. код]

У різний час храм з'являється на панорамах Львова, що зображують місто із західної сторони. Зокрема і на першій відомій — Панорамі Гогенберга. Із п'яти відомих акварелей Франца Герштенбергера, зроблених у 18051807 роках, чотири так чи інакше стосуються монастиря Францисканців. Двічі він зображує храм, а також двічі — інтер'єр редутових зал, збудованих Генріхом Буллою. 1870 року львівський художник Войцех Грабовський зробив вільну копію із фрески у Природознавчому музеї Дідушицьких, на вулиці Театральній 18 у Львові[14]. На картині зображено порослі травою руїни храму. У 1920-х роках архітектор Януш Вітвіцький відтворив храмовий комплекс у своїй пластичній панорамі (нині зберігається у Вроцлаві). У Музеї найдавніших пам'яток Львова зберігається об'ємна панорама, що зображує місто станом на середину XVII ст., виготовлена інженером і реставратором Ігорем Качором.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові… — С. 67.
  2. Denys Zubryćkyj. Kronika miasta Lwowa. — Lwów: w księngarni Kajetana Jabłońskiego, 1844. — S. 42. (пол.)
  3. Готика // Енциклопедія Львова. — T. 2. — C. 566.
  4. Вуйцик В. С. З історії львівських кам'яниць. Площа Ринок, 25 // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 129.
  5. Замостяник І. В. Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина. // Український археографічний щорічник. Збірник наукових праць. — № 13, 2009. — С. 460.
  6. Вуйцик В. С. Будівельний рух у Львові другої половини XVIII ст. // Записки Наукового товариства імені Шевченка — Том 241 (CCXLI), 2001. — С. 122.
  7. Лильо О. М. Діяльність представників монументального живопису західноєвропейської традиції у Львові XVIII ст. // Бюлетень Львівського філіалу Національного науково-дослідного реставраційного центру України. — Львів, 2008. — № 1 (10). — С. 97.
  8. Булла Франц Генрих // Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 303.
  9. Архітектура Львова… — С. 190.
  10. Бали // Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 156—157.
  11. Ґранкін П. Е. Львівський танець смерті // Галицька брама. — 1998. — № 1 (37). — С. 11, 16.
  12. Мацкевий Л. Г. Археологічні пам'ятки Львова. — Львів : Логос, 2008. — С. 82. — ISBN 966-7379-47-5.
  13. Dworzaczek W. Paprocki Bartłomiej (Bartosz) herbu Jastrzębiec (ok. 1543—1614) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — t. XXV/1, zesz. 104. — S. 180. (пол.)
  14. Ґрабовський Войцех // Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 638.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]