Костел святих Петра і Павла (Олика)
| Костел святих Петра і Павла | |
|---|---|
 Західний фасад храму | |
| 50°43′18″ пн. ш. 25°48′41″ сх. д. / 50.721889° пн. ш. 25.811472° сх. д.Координати: 50°43′18″ пн. ш. 25°48′41″ сх. д. / 50.721889° пн. ш. 25.811472° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Олика |
| Засновник | Білий Петро Янович |
| Початок будівництва | 1450[1][2][3] рік |
| Кінець будівництва | 1612 рік |
| Стиль | готика, ренесанс, бароко |
| Належність | Римо-Католицька церква |
| Адреса | вул. Шевченка, 1 |
  Костел святих Петра і Павла (Олика) (Україна) | |
 | |
Костел святих Петра і Павла — парафіяльний римо-католицький храм у селищі Олика, належить до Луцького деканату Луцької дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні. Костел є постійно діючим храмом олицької римо-католицької парафії, а в колегіальному костелі Святої Трійці меси та богослужіння відбуваються лише з нагоди великих релігійних свят. Католицька громада селища нараховує близько 200 осіб[4].
Храм є пам'яткою архітектури національного значення, охоронний номер № 118. Збудований на давньому цвинтарі костел є найдавнішою архітектурною пам'яткою Олики. Правдоподібно, що храм був збудований на місці давнішої церковиці[5].
Історія храму[ред. | ред. код]
Костел Святих Петра і Павла побудований, за офіційними даними, у 1450[1][2][3] році за сприяння литовського гетьмана Петра Івановича «Білого» Монтигеродовича — воєводи троцького, старости луцького.
У багатьох джерелах фігурують і інші дати спорудження храму: 1415[6], 1445[7] та 1460[8][5] рік. Також існує версія, що храм, який зберігся до наших днів, був споруджений у ренесансовому стилі у 1550 році, а 1450 рік, яким датують цей костел, ймовірно, стосується попереднього храму, можливо дерев'яного.
У 1565 році Микола Христофор Радзивілл «Чорний» перейшов у кальвінізм — костел став кальвінським збором (протестантським храмом)[8].
У 1612 році костел перебудували. Пізніше він використовувався як каплиця[2].
Храм в деяких джерелах[8][2] вважається найбільш ранньою із збережених до нашого часу памяткою латинського культового зодчества Волині, але костел Святої Трійці в Любомлі є давнішим, бо споруджений ще у 1412 році[9].
Архітектура[ред. | ред. код]
Екстер'єр[ред. | ред. код]
Костел споруджений у 1450 році. Був перебудований в 1612 році. Згодом використовувався як капличка. Кам'яний, однонавовий, хрестовий в плані (виражений трансепт), з подовженим прямокутним презбітерієм. Перекритий зімкнутими і хрестовими склепіннями. Нерозчленовані площині стін прорізані арочними вікнами. Головний фасад наслідує форми архітектури раннього бароко[2].
Інтер'єр[ред. | ред. код]
Інтер'єр костелу прикрашений вкрай стримано. У вівтарній частині п'яти розпалубок спираються на різні білокам'яні кронштейни, а п'яти арки між вівтарем і західним простором позначені профільованими імпостами. На східній стіні вівтарної частини зберігся темперний розпис, що зображує кіот, витриманий в архітектурних формах бароко. Крім того, у західну стіну південного трансепту вмурована білокам'яна надгробкова плита з гербом в центрі, що має дату, — 1607 рік[10].
Малюнок[ред. | ред. код]
Невідомий художник. Олика. Костел св. Петра і Павла XVI ст. 1936 р. Папір, туш, «сухий пензлик»; 17,3х24,6 см. Фонди Волинського краєзнавчого музею. Інв. № Г-285.
За кам'яною огорожею, яка має два входи — центральний і боковий, серед дерев зображена церква з дзвіницею.
Внизу зліва напис «Ołyka», справа монограма художника і дата «KN-36»[11].
Усипальниця[ред. | ред. код]
Була похована дружина Станіслава Радзивілла Марина — донька волинського каштеляна Михайла Мишки.[12]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Вигляд із східного боку. Фото першої половини 20 століття -
-
-
-
-
-
Вигляд із північного боку. Фото першої половини 20 століття
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Офіційний сайт Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації. Пам'ятки містобудування і архітектури Волинської області. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 2 грудня 2011.
- ↑ а б в г д Справочник «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (том 2 ст.83) [Архівовано 20 березня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Петро Боярчук. Про що мовчить стара Олика // Волинь.—29.05.2008—№ 795. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 грудня 2011.
- ↑ Замки та храми України. Олика-2. Архів оригіналу за 17 жовтня 2011. Процитовано 2 грудня 2011.
- ↑ а б Ковальчук Є. Пам'ятки православ'я Олики. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 2 грудня 2011.
- ↑ Дмитро і Оксана Клочко. Відлуння. З фотопроекту «НЕЗНАНА УКРАЇНА». Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 2 грудня 2011.
- ↑ Розділ «смт Олика» на порталі мерій України «MERIA online». Історія Олики. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 грудня 2011.
- ↑ а б в Ірина Магдиш. Олика // Ірина Магдиш. Шлях до князів Острозьких. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 2 грудня 2011.
- ↑ Ірина Магдиш. Любомль і околиці // Ірина Магдиш. Шляхами Волині. Архів оригіналу за 5 вересня 2016. Процитовано 2 грудня 2011.
- ↑ Л. М. Крощенко «Петропавлівський костьол в Олиці на Волині (1450–1612 рр.): історико-архітектурний нарис» // Ucrainica Polonica. Т.1 — Київ-Житомир, 2007. — 444 с. ISBN966-638-162-1[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Ілона Несторук «Замок Радзивілів в Олиці в графіці кін. XIX — поч. ХХ ст. Каталог з фондів Волинського краєзнавчого музею» // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивілли в історії Волині та України. Матеріали XVIII Волинської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції: Наук. зб.—Луцьк, 2006.—305 с., іл.
- ↑ Henryk Lulewicz. Radziwiłł Stanisław h. Trąby (1559—1599) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987.— — Tom XXX/2, zeszyt 125.— Tom XXX/2, zeszyt 125.— S. 366. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Справочник «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Офіційний сайт Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації
- Петро Боярчук. Про що мовчить стара Олика // Волинь.—29.05.2008—№ 795 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Замки та храми України. Олика-2 [Архівовано 17 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Ковальчук Є. Пам'ятки православ'я Олики [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- Дмитро і Оксана Клочко. ВІДЛУННЯ. З фотопроекту «НЕЗНАНА УКРАЇНА» [Архівовано 13 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Розділ «смт Олика» на порталі мерій України «MERIA online». Історія Олики
- Ірина Магдиш. Олика // Ірина Магдиш. Шлях до князів Острозьких [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Л. М. Крощенко «Петропавлівський костьол в Олиці на Волині (1450–1612 рр.): історико-архітектурний нарис» // Ucrainica Polonica. Т.1 — Київ-Житомир, 2007. — 444 с. ISBN966-638-162-1[недоступне посилання з липня 2019]
- Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивілли в історії Волині та України. Матеріали XVIII Волинської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції: Наук. зб.—Луцьк, 2006.—305 с., іл.
Посилання[ред. | ред. код]
- Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Wołyniu: Ł uck, 1929. (пол., електронна версія)
- Стаття Ołyka [Архівовано 4 жовтня 2011 у Wayback Machine.] у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, ст.1;
- Стаття Ołyka [Архівовано 23 травня 2011 у Wayback Machine.] у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, ст.2.
- Стаття Ołyka [Архівовано 24 травня 2011 у Wayback Machine.] у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, ст.3.
| |||||||||||||||||
