Костел святого Антонія (Рівне)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костел Св. Антонія в м. Рівне
Рівне, Костел (нині Зал камерної та органної музики) DSC 0571.jpg
Рівне, Костел (нині Зал камерної та органної музики) DSC 0571

50°37′11″ пн. ш. 26°14′26″ сх. д. / 50.619833° пн. ш. 26.240722° сх. д. / 50.619833; 26.240722Координати: 50°37′11″ пн. ш. 26°14′26″ сх. д. / 50.619833° пн. ш. 26.240722° сх. д. / 50.619833; 26.240722
Тип церква
Статус спадщини пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна  Україна
Розташування Рівне вул. Соборна, 137
Архітектор К.Войцеховський
Будівництво 1858 р. — 1899 р.
Встановлено 19 ст.
Ідентифікатори й посилання
Костел святого Антонія (Рівне). Карта розташування: Україна
Костел святого Антонія (Рівне)
Костел святого Антонія (Рівне) (Україна)

CMNS: Костел святого Антонія у Вікісховищі

Костел Св. Антонія — пам'ятка архітектури місцевого значення. В кінці 19 ст. — 1940 рр. — діючий римо-католицький костел, в 1940—1980 хх рр. — кінотеатр. з 1987 р. зал камерної та органної музики Рівненської обласної філармонії.

Історичні дані[ред. | ред. код]

Будівля костелу св. Антонія зведена на місці трьох попередніх римо-католицьких святинь. Будівництво розпочате у 1858 (1868?), а закінчене у 1899 за участі архітектора К.Войцеховського. 1927 р. здійснено ремонтно-реставраційні роботи, інтер'єри оздоблені вітражами та поліхромними розписами Політинського К. Після ІІ Світової війни були демонтовані шпилі завершення і верхній ярус кутових веж. Внаслідок чого костел перестав бути найвищою спорудою міста. У 1987 році, після передання будівлі обласній філармонії, відбувся капітальний ремонт котелу під зал органної та камерної музики.

Опис об'єкта[ред. | ред. код]

Тринефний костел зального типу, хрестоподібний в плані з однонефним вівтарем. Габаритні розміри в плані 25,63 м х 42,05 м (з контрфорсами). Висота — 22,10 м. Під нефом та вівтарною частиною будівлі знаходяться підвальні приміщення. Головний фасад костелу розчленований по вертикалі на три поля за допомогою контрфорсів, симетричний відносно головної осі. Нижня частина фасаду відділена від верхнього ярусу за допомогою профільованого карнизу. Над головним входом центральної частини знаходиться кругле вікно, а на вінчаючому ярусі вікно-трифорій стрілчастої форми. Об'єми башт завершені невеликими аркадами та аттиковими стінками, площини яких оздоблені квадратними нішами. Декор інтер'єрів стриманий. Внутрішній простір храму розділений на нефи за допомогою двох рядів колон. Будівля костелу є зразком стилю історизм, зокрема одного з його проявів «надвіслянсько-балтійської неоготики».

Перебудови та втрати[ред. | ред. код]

Над кутовими вежами головного фасаду втрачено шпилі та верхні яруси цих веж. Замуровано два входи у бічні нефи зі сторони головного фасаду, а поверхня фасадів облицьована плиткою, що імітує цегляну кладку «під розшивку швів».

Примітки[ред. | ред. код]

Пам'ятку архітектури взято на державний облік та під державну охорону рішенням Рівненського облвиконкому від 28.07.1990 р. № 140.

Література[ред. | ред. код]

1. Orlowicz M. Ilustrowany przewodnik po Wolyniu. — Luck,1929.-S.208;

2. Рычков П. Дорогами южной Ровенщины. — Москва: Исскуство,1989. — С.56;

3. Михайлишин О. До історії будівництва парафіяльного костьолу в м. Рівне./Історія релігій в Україні: Праці ХІ міжнародної конференції. — Кн. ІІ.-Львів: Логос, 2001. — Сс.317-325;

4. Прищепа О. Вулицями Рівного. — Рівне,2006. — Сс. 103—105.