Костел святого Миколая та монастир домініканців (Кам'янець-Подільський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костел святого Миколая та монастир домініканців (Кам'янець-Подільський)
Kamyanets Podilsky Old Town 2011 01.jpg
Панорама старого міста. Праворуч — дзвіниця костелу св. Миколая
48°40′26″ пн. ш. 26°34′21″ сх. д. / 48.67388889002777574° пн. ш. 26.57250000002778023° сх. д. / 48.67388889002777574; 26.57250000002778023Координати: 48°40′26″ пн. ш. 26°34′21″ сх. д. / 48.67388889002777574° пн. ш. 26.57250000002778023° сх. д. / 48.67388889002777574; 26.57250000002778023
Тип споруди костел
Розташування Flag of Ukraine.svg УкраїнаКам'янець-Подільський
Стиль бароко
Костел святого Миколая та монастир домініканців (Кам'янець-Подільський). Карта розташування: Україна
Костел святого Миколая та монастир домініканців (Кам'янець-Подільський)
Костел святого Миколая та монастир домініканців (Кам'янець-Подільський) (Україна)
CMNS: Костел святого Миколая та монастир домініканців у Вікісховищі
Фундаційна таблиця над входом.

Костел Святого Миколая і монастир домініканців (якийсь час мечеть дружини султана Рабії Гюльнуш[1]) — зразок пам'ятки архітектури 15—18 століть в місті Кам'янець-Подільський (нині Хмельницька область, Україна), архітектурний образ якої складався впродовж століть з нашаруваннями різних стилістичних систем.

Історія побудови[ред. | ред. код]

Найдавніші частини монастирського комплексу належать до 15 століття. Бурхлива історія Кам'янця-Подільського не сприяла збереженню первісного вигляду ще готичної в основі споруди. Комплекс зазнав руйнацій і перебудов у 16—18 століттях. Так, у 1596, 1618, 1628 рр. до центральної нави костьолу прибудували каплиці.

Войцех Гумецький записав фундуш та забезпечив «упосаженням» костел.[2]

Перебудови середини 18 століття[ред. | ред. код]

Перші ремонтні роботи після звільнення міста від турків розпочали в 1737 р. за ініціативи пріора монастиря о. Міхала Спендовського.[3] Суттєві перебудови комплексу провели під керівництвом військового інженера й архітектора, кам'янчанина Яна де Вітте в 17371755 рр. на замовлення та кошти вельможі, теребовельського старости Міхала Францішека[4] Потоцького.[3] Архітектор надбудував другий поверх над розрізненими келіями монастиря, поєднавши їх з костелом і утворивши внутрішній дворик (клуатр), притаманний бароковим монастирським ансамблям Західної Європи та Речі Посполитої. Була перебудована в стилі бароко і дзвіниця, що стала однією з висотних домінант історичної частини міста.

Костел[ред. | ред. код]

Домініканський костел, поштівка, 1902 рік.
Домініканський костел, каплиця В. Гумецького, фото, 2012 рік.

Костел зберіг три нави і барокову вежу на головному фасаді донині. Належить до типу базилік. Центральна нава тієї ж довжини і висоти, що і вівтарна, ще готична частина, до якої і прибудовані каплиці (склепінчасті, північна та південна). Силует храму збагачують заокруглені куполи південної та північної каплиць доби Відродження. В інтер'єрах каплиць (в куполах) — залишки стукової ренесансової ліпнини. Каплиці — найяскравіші зразки Ренесансу у Кам'янці-Подільському[3] (одна з них - мавзолей Войцеха Гумецького[5]).

Три нави костелу мають хрещаті склепіння з підпружними арками. Всередині центральна нава поєднана з бічними навами високими арками; нині не має природного освітлення, бо колишні круглі вікна закладені каменем. Оздоби інтер'єру належать 18 століттю — це картуші, пілястри з каннелюрами, ліплення доби рококо та еклектики. Вхідні арки до каплиць створені у вигляді «глухих» двоколонних портиків з розірваними трикутними фронтонами в стилі бароко.

Мури костелу — з каменю на вапняковому розчині, потиньковані. Сучасні дахи двосхилі із заломом, покриття сучасним залізом. Освітлення — через люкарни, купол відсутній, створена сиґнатурка. Вівтарна частина ззовні — гранчаста з контрфорсами і готичними вікнами.

Костел всередині

Дзвіниця[ред. | ред. код]

Барокова; має три яруси. Нижній ярус оздоблено пілястрами доричного ордеру і розірваним фронтоном, середній — іонічним ордером, верхній — композитним ордером. Дзвіницю вінчає дах-шатро з балюстрадою і шпилем. Фасад другого ярусу зберіг скульптури.

Келії монастиря[ред. | ред. код]

План костелу
Мінбар, що залишився з часів мечеті кам'янецького паші

Сучасні келії з колишньою трапезною приєднані до південного фасаду костелу — П-подібні за поземним планом, двоповерхові після перебудови Яна де Вітте. Розпланування коридорного типу з однобічним розташуванням келій. Склепіння — хрещаті і напівциркульні. Дворик має відкриті галереї першого поверху. Вхід з західного фасаду до галерей першого поверху виділено пілястрами і трикутним фронтоном. В тимпані фронтону — залишки герба. За історичними описами фронтон колись мав ще й оздоби скульптурами, які зараз відсутні, що збідніло архітектуру ансамблю. На протилежному боці костелу — кам'яний будинок Міхала Францішека Потоцького.

За часів навали і захоплення турками-османами міста (16721699 рр.) костел перетворений на мечеть кам'янецьких пашів. Від цього часу залишилась гарно різьблена проповідницька кафедра (зроблена з двох мармурових блоків, покинута османами).

За мирною угодою між османами і королем Польщі місто повернуто Речі Посполитій. Відремонтовано і перебудовано кляштор в 17371755 рр. на кошти Міхала Ф. Потоцького. В люстрації 22 березня 1734 р. згадано будинок оо. домініканців, що знаходився у кварталі посередині центральної площі міста[6]. Кляштор закрито 1842 року, костел перетворено у парафіяльний.

Протягом радянського періоду стояв закритим, поступово руйнуючись. В окремих приміщеннях було сховище місцевого архіву. В 1980-х монастирський комплекс реставрували державним коштом з наміром розмістити мистецьку школу. 1994 р. перед ухваленням рішення про передачу комплексу монастиря Римо-Католицькій Церкві (ордену оо. Паулінів) монастирський костел підпалили (згорів).[3]

Усипальниця[ред. | ред. код]

Був похований Войцех Гумецький, Станіслав[7] та Ян (мечник кам'янецький)[8] Хмелецькі

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нагнибіда Р. Оборонні укріплення Подільського воєводства у часи польсько-турецької війни 1672–1699 років // Праці Центру пам'яткознавста. — Вип. 27. — К., 2015. — С. 222. — ISSN 2078-0133.
  2. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — S. 382. (пол.)
  3. а б в г Вечерський В. Українські монастирі… — С. 369.
  4. Potoccy (03) Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  5. Kurzej M. Uwagi o badaniach nad twórczością Jana Pfistera // Betlej A., Brzezina-Scheuerer K., Oszczanowski P. Między Wrocławiem a Lwowem. Sztuka na Śląsku, w Małopolsce i na Rusi Koronnej w czasach nowożytnych. — Wrocław, 2011. — S. 77—78. (Acta Universitatis Wratislaviensis; 3291).
  6. [КЛКП… С. 244]
  7. Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków / opracowali Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. — Kórnik, 1998. — S. 135. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8.
  8. Там само. — С. 78.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]