Костільники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Костільники
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Громада Золотопотіцька селищна громада
Облікова картка Костільники 
Основні дані
Населення 1 025
Територія 1.630 км²
Густота населення 628.83 осіб/км²
Поштовий індекс 48463
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 48°52′44″ пн. ш. 25°21′25″ сх. д. / 48.87889° пн. ш. 25.35694° сх. д. / 48.87889; 25.35694Координати: 48°52′44″ пн. ш. 25°21′25″ сх. д. / 48.87889° пн. ш. 25.35694° сх. д. / 48.87889; 25.35694
Водойми Дністер
Місцева влада
Адреса ради 48461, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Золотий Потік, вул. Данила Галицького, буд 124
Карта
Костільники. Карта розташування: Україна
Костільники
Костільники
Костільники. Карта розташування: Тернопільська область
Костільники
Костільники
Мапа
Мапа

CMNS: Костільники у Вікісховищі

Кості́льники — село в Україні, у Золотопотіцькій селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Дністер, на півдні району. До 2015 центр сільради.

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Золотопотіцької селищної громади.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Золотопотіцької селищної громади.[1]

Розташоване за 25 км від найближчої залізничної станції Бучач. Населення 1037 осіб (2003). 1420 станом на 1938-1939рр,

Станом на 1900 рік Українців (Рутенів) - 943 особи, Польського населення- 21 особа

Римо-католиків - 6 Греко-католиків -941

Назва[ред. | ред. код]

У 1990 р. назву села Костільники було змінено на одну літеру.

Історія[ред. | ред. код]

Костільники на фрагменті спеціальної мапи України Боплана, 1650

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту.

Відоме від XVI ст.

Ротмістр Анджей Потоцький спільно з братами: рідним — Яном — і зведеним — Станіславом — володів Соколовом, Уніжем, Костільниками в Руському воєводстві, Галицькій землі[2].

Йосиф Гаврило Шептицький (1806—1855), член Галицького станового сейму, син Яна Баптиста Шептицького (1770—1831, доктор прав, цісарський підкоморій)[3], стрийко графа Івана Кантія Шептицького[4], батька Митрополита УГКЦ Андрея Шептицького[5], після смерті батька спільно з братом Петром Павлом Леопольдом (1808—1843) успадкував рівними частинами маєток в селах Костільники (Станіславський округ), Прилбичі, Тулковичі, Ганьковичі (Перемиський округ)[3].

Діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», кооператива.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  2. Plewczyński M. Potocki Andrzej h. Pilawa (zm. 1575) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 768—769. (пол.)
  3. а б Stępień S. Szeptycki Józef Gabriel (1806—1855) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 238. — ISBN 978-83-86301-01-0 całość, ISBN 978-83-88909-95-5. (пол.)
  4. Nowak M. i Stępień S. Szeptycki Jan Kanty Remigiusz (1836—1912) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 236. — ISBN 978-83-86301-01-0 całość, ISBN 978-83-88909-95-5. (пол.)
  5. Nowak M. i Stępień S. Szeptycki Jan Kanty Remigiusz (1836—1912)… — S. 237.
  6. Я вже напевне цього разу додому не повернусь… Тернопільщина прощається з Василем Крижанівським - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 18 жовтня 2022.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]