Костилівка
| село Костилівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Рахівський район |
| Громада | Рахівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA21060050050013559 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1605 |
| Населення | 4049 |
| Площа | 6,850 км² |
| Густота населення | 280 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 90623 |
| Телефонний код | +380 3132 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°59′34″ пн. ш. 24°12′14″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
419 м |
| Водойми | Тиса, Великий |
| Найближча залізнична станція | Берлибаш |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 90623, с. Костилівка, вул. Миру, 64 |
| Карта | |
  Костилівка | |
 Костилівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Костилі́вка — село в Україні, у Рахівській міській громаді Рахівського району Закарпатської області.
Географія[ред. | ред. код]
У селі струмок Великий впадає у Тису.
Історія[ред. | ред. код]
За легендою, це поселення було оточене валом і частоколом. Його мешканці стерегли так званий Солоний шлях (шлях, яким возили сіль із села Солотвино), і коли з'явився загін татар, що прямував з-за Карпат в Угорщину, чи навпаки, поселенці вступили в нерівний бій і всі загинули. Коли тут знову з'явилися люди, то побачили купи людських кісток, що і дало другу назву селу — Костилівка.
Дослідники вважають датою заснування села — 1605 рік, що найбільш наближений до збережених історичних джерел[1].
Назва села в різних історичних джералах за роками: 1770/72 — Berlebas (Motzel), 1780-1 — Barlabás, Birlabás (MTH. 102), 1789 — Berlebas, Berlebás (uo.), 1796-9 — Barlabás, Berlatás, Barlabas (uo.), 1804 — Berlábás, Berlebas (Korabinszky), 1808 — Berlebás, Barlabas, Birlabas (Lipszky: Rep. 53), 1828 — Berlebas (Nagy 200), 1838 — Berlebás (Schem. 55), 1851 — Berlebás (Fényes 1: 124), 1898 —Berlebás (Hnt.), 1907 — Barnabás (Hnt.), 1913 — Barnabás (Hnt.), 1944 — Barnabás, Берлебашъ (Hnt.), 1983 — Костилівка, Костылевка (ZO).
Село Костилівка, а до 1945 р. — Берлибаш, притулилося до підніжжя гори Берлибашка, вздовж Тиси, за 9 км від Рахова. Берлибаш відомий з XVII ст. Перша літописна згадка про село збереглася від 1605 року.
У XVIII-ХХ ст. у Костилівці проводились активні лісорозробки. З кінця XVIII ст. і до 1866 р. на горі Берлибашка добували залізну руду для металообробного заводу в Кобилецькій Поляні.
Село Костилівку з обох сторін ніби охороняють дві скелі, на яких встановлено хрести. З ними пов'язано чимало легенд.
На хресті, який височить на скелі у західному кінці села, викарбувано рік — 1863. Саме в цей час італійці та австро-угорці прокладали залізницю через село. Люди працювали і жили в дуже важких умовах, а це спричинило виникнення епідемії чуми. Щоб зупинити поширення епідемії, в одній зі стін тунелю викопали невеликий отвір і всіх хворих людей замурували там. У пам'ять про це тут і встановлено хрест.
Присілки[ред. | ред. код]
Колишні селища були об'єднані з Костилівкою 15 квітня 1967 року рішенням облвиконкому Закарпатської області.
- Міжгір — перша згадка у ХІХ столітті;
- Сурупи — перша згадка у ХІХ столітті.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1630 осіб, з яких 750 чоловіків та 880 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1858 осіб.[3]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,21 % |
| російська | 0,37 % |
| угорська | 0,11 % |
| білоруська | 0,05 % |
| румунська | 0,05 % |
| словацька | 0,05 % |
Географічні пам'ятки[ред. | ред. код]
- У селі розташована геологічна пам'ятка природи — «Скеля Закоханих». «Скеля кохання» розташована на південно-західній околиці села у підніжжі гори Скуруш (в урочищі «Підклифа») і є частиною скельного комплексу – «Довбушеві скелі». За легендою, на початку ХХ ст. в цьому селі розгорнулася любовна драма. Дівчина Марічка з багатої родини покохала хлопця Івана з бідної сім’ї, пастуха, який працював у її батька. Одруженню противилися Марійчині батьки. Вони неодноразово підстерігали закоханих і погрожували хлопцю, як не як, а традиції соціальної нерівності, особливо, у сільській місцевості пильно оберігалися. Та не так сталося, як гадалося. Однієї місячної ночі дівчина разом з хлопцем піднялися на вершину скелі, міцно обнялись і стрибнули. Так їх знайшли вранці місцеві жителі. Відтоді гору називають скелею Кохання. Люди поставили великий хрест, який би нагадував про нездоланність любові двох вірних сердець.
- геологічна пам’ятка «Скеля стрімчак» — розташована в с. Костилівка (вул. Підгірна) і височіє на фоні урочища Аршиця та більш відома, як «Скеля пам’яті». На хресті, який височить на скелі у західному кінці села, викарбувано рік — 1863 (1840). За однією з версій, наприкінці XIX століття італійці та австро-угорці прокладали залізницю через село. Люди працювали і жили в дуже важких умовах, а це спричинило виникнення епідемії чуми від якої загинуло багато людей. У пам'ять про них тут і встановлено хрест. Скеля отримала символічну назву «Скеля пам’яті».
- В межах селах розташований водоспад Та́рничин на однойменному струмку. А на південний захід від села, у межах Карпатського біосферного заповідника, є маловідомий водоспад Лихий.
- У селі розташовані Джерело № 1 і Джерело № 2 — гідрологічні пам'ятки природи місцевого значення.
-
Водоспад Лихий -
Водоспад Та́рничин
Релігійні споруди[ред. | ред. код]
Церква Вознесіння Господнього (1776 року)[ред. | ред. код]
Дерев’яна церква за стилем була близькою до середньогуцульських церков. Двосхилий дах на головному фасаді утворював маленький фронтон, а нижче нього – широкий винос. Вхід було акцентовано дашком на рівні опасання. Невелику вежу увінчувало традиційне для околиці конічне шатро. У шематизмі Мукачівської єпархії 1915 р. йдеться про оновлення церкви в 1886 р. Навпроти західного фасаду спорудили каркасну дерев’яну дзвіницю, вкриту шатровим верхом.
У 1991 р. довкола старої церкви вимурувано нову цегляну церкву, а дерев’яну розібрано і частинами винесено.
Церква св. Івана Предтечі (1991 року)[ред. | ред. код]
Дерев’яну церкву св. Івана Предтечі спорудила православна громада в 1926 р., але після перебрання православними колишньої греко-католицької дерев’яної церкви 1 жовтня 1960 р. споруду зняли з реєстрації діючих церков і розібрали.
Від 1988 р. в селі служить о. Василь Липей. За його ініціативою у 1990 р. розпочали спорудження нової цегляної церкви.
У 1991 р. довкола стародавньої церкви, що до кінця 1940-х років була греко-католицькою, виросли мури нової, а стару розібрали.
У 1995 р. будівництво завершили й Іван Андрішко розмалював інтер’єр церкви. Окремі доробки і позолочення іконостаса тривали до 1997 р.
Під час зведення церкви особливо відзначилися голова церковної громади Михайло Ґаврюк та Петро Тодер.
Традиції[ред. | ред. код]
У селі традиційно розвинуте вівчарство. У липні на полонині Берлибашка, що за 12 км від Костилівки, проходить Свято Полонини, що вшановує традиції і працю вівчарів.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Єфрем Ярінко — єпископ Бердянський та Приморський УПЦ.
- Гаврюк Іван Дмитрович — поет.
- Павло Марінець — художник
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Костилівка. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 19 вересня 2013.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- https://web.archive.org/web/20101014221026/http://www.woodenchurches.com.ua/ukr/rakh/kostyliv.htm
- Погода в селі [Архівовано 6 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- https://web.archive.org/web/20160915123734/http://zakarpattyachko.com.ua/naseleni-punkty/rahivskyj-rajon/2011-11-24-13-48-35
- Водоспад Лихий [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.]-відео
- Водоспад Та́рничин [Архівовано 7 червня 2021 у Wayback Machine.]-відео
- Струмок Та́рничин [Архівовано 9 червня 2021 у Wayback Machine.]-відео
| ||||||||
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |