Костицький Михайло Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костицький Михайло Васильович
Народився 11 листопада 1948(1948-11-11) (70 років)
Заріччя, Надвірнянський район, Івано-Франківська область
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність суддя, політик
Alma mater Львівський державний університет ім. І.Франка
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Посада Народний депутат України[1]
Науковий ступінь доктор юридичних наук
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений юрист України

Костицький Михайло Васильович 11 листопада 1947(19471111) — український правник, доктор юридичних наук (1990), професор (1994), академік НАПрНУ (Відділ теорії та історії держави і права, 07.1993), член-кореспондент НАПНУ (Відділ психології, вікової фізіології та дефектології, 11.1992); Національна академія внутрішніх справ, професор кафедри філософії права і юридичної логіки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 11 листопада 1947 року у селі Заріччя, Надвірнянський район, Івано-Франківська область); українець; батько Василь (1919–2005); мати Софія (1925–1992); дружина Наталія (1966) — старший науковий співробітник; дочки Марія (1979), Анна (2003).

Юридична освіта[ред. | ред. код]

Освіта Львівський державний університет ім. І.Франка, юридичний факультет (1971); Москов. держ. ун-т ім. М.Ломоносова, психол. відд. ф-ту підвищення кваліфікації (1982); канд. дис. «Інформаційне забезпечення профілактики злочинів (за матеріалами Української РСР)» (1978); док. дис. «Використання спеціальних психологічних знань в радянському кримінальному процесі» (1990).

Державно-політична діяльність[ред. | ред. код]

Народний депутат України 2-го склик. з 04.1994 (2-й тур) до 10.1996, Надвірнянський виб. окр. № 201, Івано-Фр. обл. Член групи «Державність». Голова підкомісії з правової політики і законодавчих передбачень Комісії з питань правової політики та судово-правової політики (з 04.1994), член Комісії з питань науки та народної освіти. На час виборів: Львів. держ. ун-т, декан юрид. ф-ту.

Трудова біографія[ред. | ред. код]

  • З 1965 — робітник будівельної бригади радгоспу «Надвірнянський»; лаборант Зарічанської 8-річної школи Надвірнянського району.
  • 1971–1973 — консультант із судової роботи відділу юстиції Львівського облвиконкому.
  • 1973–1994 — асистент, старший викладач, доцент кафедри кримінального права і процесу, професор кафедри теорії та історії держави і права, завідувач катедри психології філософського факультету, декан юридичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка.
  • 1995–1997 — проректор з наукової роботи Української академії внутрішніх справ.
  • 18 жовтня 1996-20жовтня 2005 — суддя (від Верховної Ради України, 3 жовтня 1996) Конституційного Суду України.

Державно-громадська діяльність[ред. | ред. код]

Віце-президент Асоціації психологів України (1989–2005).

Член Конституційної Комісії від ВР України (11.1994-1996).

Нагороди та почесні звання[ред. | ред. код]

Військові звання[ред. | ред. код]

  • Генерал-майор (08.1997).
  • Генерал-лейтенант (08.1999).

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Автор (співав.) понад 150 наук. праць, зокрема 16 монографій, підручників:

  • «Судебно-психологическая экспертиза» (1987),
  • «Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы» (1990),
  • «Використання спеціальних психологічних знань в кримінальному процесі» (1990),
  • «Екологічна етика і психологія людини» (1992, співав.),
  • «Основи держави і права» (1992, 1993, співав.),
  • «Політологія» (1993, 1994, співав.),
  • «Правознавство» (1994, співав.),
  • «Правоведение» (1995, співав.),
  • «Історія політико-правових вчень» (1995),
  • «Юридична психологія» (1999, співав.),
  • «Воєнно-юридична психологія» (1999, співав.),
  • «Філософія права» (2000, відповід. ред.) та ін.

Володіє польською, німецькою мовами.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]