Костобобрів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Костобобрів
Gerb Kostobobriv.jpg Flag Kostobobriv.jpg
Герб Прапор
Свято-Данилівська церква, побудована Президентом України Кучмою Л. Д., замість згорілої - дерев'яної
Свято-Данилівська церква, побудована Президентом України Кучмою Л. Д., замість згорілої - дерев'яної
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Семенівський
Рада/громада Костобобрівська сільська рада
Код КОАТУУ 7424783001
Облікова картка Костобобрів 
Основні дані
Засноване 1200
Населення 820
Площа 2,63 км²
Густота населення 311,79 осіб/км²
Поштовий індекс 15443
Телефонний код +380 4659
Географічні дані
Географічні координати 52°14′23″ пн. ш. 32°56′14″ сх. д. / 52.23972° пн. ш. 32.93722° сх. д. / 52.23972; 32.93722Координати: 52°14′23″ пн. ш. 32°56′14″ сх. д. / 52.23972° пн. ш. 32.93722° сх. д. / 52.23972; 32.93722
Середня висота
над рівнем моря
165 м
Водойми р. Гаркавка
Найближча залізнична станція Угли
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада
Адреса ради 15443, с. Костобобрів, вул. Заложок, 2; тел. 2-55-49
Карта
Костобобрів. Карта розташування: Україна
Костобобрів
Костобобрів
Костобобрів. Карта розташування: Чернігівська область
Костобобрів
Костобобрів
Мапа

Костобобрів у Вікісховищі?

Костобобрів, Костобобр[1] — село в Україні, в Семенівському районі Чернігівської області. Орган місцевого самоврядування — Костобобрівська сільська рада.

Населення становить 820 осіб.

Гаографія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Гаркавка, ліва притока Ревни.

Розташування[ред. | ред. код]

Природа біля села Костобобрів

Розташоване за 5 км від кордону з Російською Федерацією, над річкою Костою.

За переказами назва походить від річки Коста, в якій водилося велика кількість бобрів.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Засноване в XVIII столітті українськими козаками Стародубського полку Гетьманщини. У XIX — початку XX століття село було волосним центром Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії, з двома церквами. За часів Радянського Союзу одна з церков (дерев'яна) була спалена, а в іншій була розміщена Костобобрівська середня школа.

Костобобрів як волосний центр[ред. | ред. код]

Дерев'яна Вознесенська церква, спалена комуністами за часів Радянського союзу

За даними на 1859 рік у власницькому селі Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії мешкало 1413 осіб (688 чоловічої статі та 725 — жіночої), налічувалось 197 дворових господарств, існували православна церква й бурякоцукровий завод[3].

Станом на 1886 у колишньому власницькому селі, центрі Костобобрівської волості мешкало 1606 осіб, налічувалось 316 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок, лавка, 3 вітряних млини, цегельний завод[4].

До складу Костобобрівської волості входили такі поселення:

  • село Олександрівка (мала 33 двора, в яких мешкало 109 чоловіків і 141 жінка)
  • село Архипівка (153 двори, в яких мешкало 429 чоловіків і 469 жінок), село Будка Вороб'ївська(152 двори, в яких мешкало 456 чоловіків і 458 жінок)
  • село Вороб'ївка (316 дворів, в яких мешкали 932 чоловіки і 959 жінок)
  • село Галаганівка (84 двори, в яких мешкали 292 чоловіки і 275 жінок)
  • село Гремячка (26 дворів, в яких мешкало 87 чоловіків і 89 жінок)
  • село Залізний Міст (167 дворів, в яких мешкали 532 чоловіки і 518 жінок)
  • село Костобобрів (394 двори, в яких мешкало 1226 чоловіків і 1254 жінки)[5]
  • село Леонівка (89 дворів, в яких мешкало 245 чоловіків і 244 жінки)
  • Чайкині хутори (21 двір, в яких мешкало 30 чоловіків і 39 жінки)[6]

За станом на 1889 рік, в Костобобрівській волості мешкали 9233 жителі, з них 9021 — православного віросповідання, 202 — єврея, 10 — римо-католиков. Волость складалася з 11 сільських громад, відносилася до 2-го відділення поліції й була підпорядкована земському начальникові 5-ої ділянки.

Пам'ятний знак про будівництво церкви Президентом України Леонідом Кучмою

У 18971901 роках біля села було прокладено залізничну колію Новозибків-Пирогівка. Тоді ж було побудовано залізничну станцію «Костобобр».

Ініціатором будівництва цієї гілки залізниці був Косович А. Н. — капітан 2-го рангу у відставці, земський начальник, мешкав у своєму родовому маєтку поблизу села Галаганівка. У 1900 році приставом поліції 2-го відділення Новгород-Сіверського повіту, який мешкав в с. Костобобрів, був колезький секретар Матисик И. Г. Волосним старшиною Костобобрівської волості — відставний унтер-офіцер Завацький П. Х., писарем при нім — селянин Куциба П. Н. До складу Костобобрівського волосного суду входили: запасний унтер-офіцер Супроненок С. К. (голова), судді — запасний єфрейтор Бєлаш А. А., селяни Асадчий Т. Н. і Андросенок Н. С. У 1901 році начальником поштово-телеграфного відділення в селі Костобобрів був колезький секретар Пагельс П. И.[7]

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2536 осіб (1184 чоловічої статі та 1352 — жіночої), з яких 2433 — православної віри[8].

У 1924 році секретарем Костобобрівського волосного виконавчого комітету працював Василенко К. Ф.

У 1926 році волость було ліквідовано і село увійшло до складу Семенівського району.

Промисловість і сільське господарство[ред. | ред. код]

В 1861 році в селі було побудовано цукровий завод, який належав князеві Голіцину. На заводі працювало 200 чоловік і вироблялося близько 1 млн пудів цукру.

У селі також працював цегельний завод.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Храми Костобоброва[ред. | ред. код]

На території села було побудовано дві церкви — Покровська і Свято-Вознесенська.

Так як Костобор був у числі маєтків гетьманської булави: то безсумнівно, що тут був храм принаймні з 1660 року. У нинішньому Покровському храмі є євангеліє Мазепи 1701 року з нотатками різних осіб … Цей храм покровський костобоборівський побудований потугами ієрея Іоанна костоборовскаго і ктітаря Петра Ліцарєва. Освячував ієрей Іоанн і підписав моєю рукою.

За часів Радянського Союзу дерев'яна Вознесенська церква була спалена, а в іншій — Покровській, була розміщена Костобобрівськая середня школа.

За інформацією уродженки села Білодід У. К. в 1979 році, напередодні Великодня, член Комуністичної партії і уродженець села Г. підпалив Свято-Вознесенський храм за наказом чернігівського керівництва, отримавши за свої послуги пляшку горілки. У цей час у селі будувався новий будинок культури, а гроші були виділені на реставрацію церкви. Керівництво області, яке приїхало в село, вирішило, що краще ці гроші використати на будівництво будинку культури і віддало таємний наказ на знищення церкви.

Відомі особистості[ред. | ред. код]

Згідно з багатьма історичними документами, деякі уродженці села Костобоброва та їх діти зіграли важливу роль в історії Російської імперії, СРСР, Росії і України. Найбільшу міжнародну популярність здобули представники костобобрівської родини Мазеп. Серед них Мазепа І. П., прем'єр-міністр УНР і керівник уряду України у вигнанні, його дочка Мазепа Г. І., художниця-модерніст та ілюстратор.

Найзнаменитішою сучасною представницею родини костобобрівських Мазеп стала донька уродженця села, секретаря комісії ООН із питань апартеїду та расової дискримінації Мазепи С. Ф. — Мазепа Г. С., російська журналістка і правозахисниця.

Також відомий в Україні її двоюрідний брат[9][10] Мазепи Г. С. — Мазепа М. М., керівник Харківського НДІ козацтва.

В селі Костобобрів народилась Кучма П. Т., мати Президента України Кучми Л. Д. ,[11] тут же він закінчив Костобобрівську середню школу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мапа Шуберта // аркуш 18-11-1. 
  2. У давньоруському епосі «Велесова книга» згадується плем'я костобоков-союзників слов'ян у V—IX століттях. З історією цього племені можливо й пов'язане заснування села
  3. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2033)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Календарь Черниговской губерніи на 1893 годъ. Изданіе Черниговскаго Губернскаго Статистического Комитета. Годъ пятнадцатый. Черниговъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1892, (стор. 118), (код 1110)
  6. Календар Чернігівської губернії на 1894 р. — Чернігів, 1893. — С. 63.
  7. Календар Чернігівської губернії на 1902 р. — Чернігів, 1901. — С. 111, 112, 114, 119; Календар Чернігівської губернії на 1903 р. — Чернігів, 1902. — С. 113, 114, 116, 122, 169.
  8. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-264)
  9. Ілля Політковський: «Світ втратив журналіста, а я — маму»
  10. В небе тысячи белых страниц…Родные люди вспоминают Анну Политковскую. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 23 серпень 2012. 
  11. Кучма Л. Д. Украина — не Россия. — М: «Время», 2003. — С. 348

Література[ред. | ред. код]

  • Бичков А. Ф. Наш рідний край, Семенівщина: Київ, "Техніка, 2000.
  • 500 впливових особистостей. Лавреати нагород 1991—2002. Східно — Український біографічний інститут, 2002.
  • 500 впливових особистостей. Україна: 10 років незалежності. Східно — Український біографічний інститут, 2001.

Посилання[ред. | ред. код]