Перейти до вмісту

Костобобрів

Координати: 52°14′23″ пн. ш. 32°56′14″ сх. д. / 52.23972° пн. ш. 32.93722° сх. д. / 52.23972; 32.93722
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Костобобрів
Герб Прапор
Свято-Данилівська церква, побудована Президентом України Кучмою Л. Д., замість згорілої - дерев'яної
Свято-Данилівська церква, побудована Президентом України Кучмою Л. Д., замість згорілої - дерев'яної
Свято-Данилівська церква, побудована Президентом України Кучмою Л. Д., замість згорілої - дерев'яної
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Новгород-Сіверський район
Тер. громада Семенівська міська громада
Код КАТОТТГ UA74060070270043018 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Костобобрів 
Основні дані
Засноване 1200
Населення 251 [1]
Площа 2,63 км²
Густота населення 311,79 осіб/км²
Поштовий індекс 15443
Телефонний код +380 4659
Географічні дані
Географічні координати 52°14′23″ пн. ш. 32°56′14″ сх. д. / 52.23972° пн. ш. 32.93722° сх. д. / 52.23972; 32.93722
Середня висота
над рівнем моря 		165 м
Водойми р. Гаркавка
Найближча залізнична станція Угли
Відстань до
залізничної станції 		6 км
Місцева влада
Адреса ради 15400, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, м. Семенівка, вул. Героїв України, буд. 6
Карта
Костобобрів. Карта розташування: Україна
Костобобрів
Костобобрів
Костобобрів. Карта розташування: Чернігівська область
Костобобрів
Костобобрів
Мапа
Мапа

CMNS: Костобобрів у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Костобобрів, Костобобр[1] — село в Україні, у Семенівській міській громаді Новгород-Сіверського району Чернігівської області. До 2017 року органом місцевого самоврядування була Костобобрівська сільська рада.

Населення становить 251 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Гаркавка, ліва притока Ревни.

Розташування

[ред. | ред. код]
Природа біля села Костобобрів

Розташоване за 5 км від кордону з Російською Федерацією, над річкою Коста.

За переказами назва походить від річки Коста, у якій водилася велика кількість бобрів[2].

Історія

[ред. | ред. код]

Засноване в XVIII столітті українськими козаками Стародубського полку Гетьманщини. У XIX — на початку XX століття село було волосним центром Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії, з двома церквами. За часів Радянського Союзу одна з церков (дерев'яна) була спалена, а в іншій розміщувалася Костобобрівська середня школа.

Костобобрів як волосний центр

[ред. | ред. код]
Дерев'яна Вознесенська церква, спалена комуністами за часів Радянського союзу

За даними на 1859 рік у власницькому селі Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії мешкало 1413 осіб (688 чоловіків та 725 жінок), налічувалося 197 дворових господарств, існували православна церква й бурякоцукровий завод[3], що був збудований 1857 року, яким володіла княгиня Аглаїда Павлівна Голіцина.

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі, центрі Костобобрівської волості, мешкало Шаблон:Formatnum :1606 осіб, налічувалося 316 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок, лавка, 3 вітряні млини, цегельний завод[4].

До складу Костобобрівської волості входили такі поселення (станом на 1892 рік):

  • Село Олександрівка (мала 33 двори, у яких мешкало 109 чоловіків і 141 жінка).
  • Село Архипівка (153 двори, у яких мешкало 429 чоловіків і 469 жінок),
  • Село Будо-Вороб'ївська (152 двори, у яких мешкало 456 чоловіків і 458 жінок).
  • Село Вороб'ївка (316 дворів, у яких мешкали 932 чоловіки і 959 жінок).
  • Село Галаганівка (84 двори, у яких мешкали 292 чоловіки і 275 жінок).
  • Село Грем'ячка (26 дворів, у яких мешкало 87 чоловіків і 89 жінок).
  • Село Залізний Міст (167 дворів, у яких мешкали 532 чоловіки і 518 жінок).
  • Село Костобобрів (394 двори, у яких мешкало 1226 чоловіків і 1254 жінки)[5].
  • Село Леонівка (89 дворів, у яких мешкало 245 чоловіків і 244 жінки).
  • Чайкині хутори (21 двір, у яких мешкало 30 чоловіків і 39 жінки)[6].

Станом на 1889 рік у Костобобрівській волості мешкало 9233 жителі, з них 9021 — православного віросповідання, 202 — євреї, 10 — римо-католики. Волость складалася з 11 сільських громад, відносилася до 2-го відділення поліції й підпорядковувалася земському начальникові 5-ї ділянки.

Пам'ятний знак про будівництво церкви президентом України Леонідом Кучмою

У 1897—1901 роках біля села було прокладено залізничну колію Новозибків — Пирогівка. Тоді ж була побудована залізнична станція «Костобобр».

Ініціатором будівництва цієї гілки залізниці був Косович А. Н. — капітан 2-го рангу у відставці, земський начальник, який мешкав у своєму родовому маєтку поблизу села Галаганівка. У 1900 році приставом поліції 2-го відділення Новгород-Сіверського повіту, який мешкав у с. Костобобрів, був колезький секретар Матисик И. Г. Волосним старшиною Костобобрівської волості — відставний унтер-офіцер Завацький П. Х., а писарем при ньому — селянин Куциба П. Н. До складу Костобобрівського волосного суду входили: запасний унтер-офіцер Супроненок С. К. (голова), судді — запасний єфрейтор Бєлаш А. А., селяни Асадчий Т. Н. і Андросенок Н. С. У 1901 році начальником поштово-телеграфного відділення в селі Костобобрів був колезький секретар Пагельс П. И.[7].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2536 осіб (1184 чоловічої статі та 1352 — жіночої), з яких 2433 — православної віри[8].

1923 – село стало адміністративним центром Костобобрівського району Новгород-Сіверської округи, 568 дворів, 3014 мешканців[9].

У 1924 році секретарем Костобобрівського районного виконавчого комітету працював Василенко К. Ф.

У 1926 році район було ліквідовано і село увійшло до складу Семенівського району Глухівської округи.

Репресії комуністичної влади торкнулися і уродженців села — так у 1937 році в Сибіру був розстріляний Яким Мазепа (1890 р.н.) — кошторисник Сибпромпроекту, за нібито належність до 'кадетсько-монархічної організації'.

Незалежна Україна

[ред. | ред. код]

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Семенівської міської громади[10].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Семенівського району, село увійшло до Новгород-Сіверського району[11].

9 липня 2023 року за повідомленням Оперативного командування "Північ" зафіксовано обстріли: Костобобрів - вісім приходів, імовірно міномет 120 мм. Миколаївка - три приходи, ймовірно ствольна артилерія. Карповичі - вісім приходів, імовірно міномет 82 мм[12].

10 січня 2024 року внаслідок заходу російської диверсійно-розвідувальної групи на територію Чернігівської області загинув мешканець села[13].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1059 осіб, з яких 448 чоловіків та 611 жінок[14].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 825 осіб[15].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[16]:

Мова Відсоток
російська 57,07 %
українська 42,68 %
молдовська 0,24 %

Промисловість

[ред. | ред. код]

У 1861 чи 1857 році в селі було побудовано цукровий завод, який належав князеві Голіцину. На заводі працювало 200 осіб і вироблялося близько 1 млн пудів цукру.

У селі також працював цегельний завод.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Храми в Костобоброві

[ред. | ред. код]

На території села було побудовано дві церкви — Покровська і Свято-Вознесенська.

Так як Костобор був у числі маєтків гетьманської булави: то безсумнівно, що тут був храм принаймні з 1660 року. У нинішньому Покровському храмі є євангеліє Мазепи 1701 року з нотатками різних осіб … Цей храм покровський костобоборівський побудований потугами ієрея Іоанна костоборовскаго і ктітаря Петра Ліцарєва. Освячував ієрей Іоанн і підписав моєю рукою.

У часи Радянського Союзу дерев'яну Вознесенську церкву спалили, а в Покровській церкві була розміщена Костобобрівська середня школа.

За інформацією уродженки села Білодід У. К. в 1979 році, напередодні Великодня, член Комуністичної партії і уродженець села Г. підпалив Свято-Вознесенський храм за наказом чернігівського керівництва, отримавши за свої послуги пляшку горілки. У цей час у селі будувався новий будинок культури, а гроші були виділені на реставрацію церкви. Керівництво області, яке приїхало в село, вирішило, що краще ці гроші використати на будівництво будинку культури і віддало таємний наказ на знищення церкви.

Відомі особистості

[ред. | ред. код]

Згідно з багатьма історичними документами, деякі уродженці села Костобоброва та їх діти зіграли важливу роль в історії Російської імперії, СРСР, Росії і України. Найбільшу міжнародну популярність здобули представники костобобрівської родини Мазеп. Серед них Мазепа І. П., прем'єр-міністр УНР і керівник уряду України у вигнанні, його дочка Мазепа Г. І., художниця-модерніст та ілюстратор.

Найвідомішою сучасною представницею родини Мазепів із Костобоброва стала донька уродженця села, секретаря комісії ООН з питань апартеїду та расової дискримінації Мазепи С. Ф. — Мазепа Г. С (Політковська), російська журналістка і правозахисниця.

У селі Костобобрів народилась Кучма П. Т., мати президента України Кучми Л. Д.,[17] там же він закінчив Костобобрівську середню школу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Мапа Шуберта // аркуш 18-11-1. Архів оригіналу за 2 серпня 2017.
  2. ↑ У давньоруському епосі «Велесова книга» згадується плем'я костобоков-союзників слов'ян у V—IX століттях. З історією цього племені можливо й пов'язане заснування села
  3. ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2033)
  4. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
  5. ↑ рос. дореф. Календарь Черниговской губерніи на 1893 годъ. Изданіе Черниговскаго Губернскаго Статистического Комитета. Годъ пятнадцатый. Черниговъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1892, (стор. 118), (код 1110)
  6. ↑ Календар Чернігівської губернії на 1894 р. — Чернігів, 1893. — С. 63.
  7. ↑ Календар Чернігівської губернії на 1902 р. — Чернігів, 1901. — С. 111, 112, 114, 119; Календар Чернігівської губернії на 1903 р. — Чернігів, 1902. — С. 113, 114, 116, 122, 169.
  8. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-264. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  9. ↑ Список населенных мест Черниговской губернии / Центральное статистическое управление УССР, Черниговское губернское статистическое бюро. – Чернигов: Госпиполитография, 1924. – 156 c. : табл.
  10. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 20 листопада 2022.
  11. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  12. ↑ Окупанти обстріляли за добу 5 сіл на півночі Чернігівської та Сумської областей. Інтерфакс-Україна (укр.). Процитовано 21 квітня 2024.
  13. ↑ На Чернігівщині російська ДРГ вбила водія шкільного автобуса ➜ ZMINA. zmina.info (укр.). 11 січня 2024. Процитовано 28 січня 2024.
  14. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  15. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  16. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Чернігівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  17. ↑ Кучма Л. Д. Украина — не Россия. — М: «Время», 2003. — С. 348

Література

[ред. | ред. код]
  • Бичков А. Ф. Наш рідний край, Семенівщина. Київ: Техніка, 2000.
  • 500 впливових особистостей. Лавреати нагород 1991—2002. Східно — Український біографічний інститут, 2002.
  • 500 впливових особистостей. Україна: 10 років незалежності. Східно — Український біографічний інститут, 2001.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Костобобрів&oldid=46374354