Костриця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Конопляна костриця

Костриця — здерев'янілі частини стебел прядильних рослин (льону, конопель, кенафу тощо), одержувані при їх первинній обробці (тіпання, чесання).

У загальній масі костриці міститься до 64% целюлози. В непрядимій групі волокон, які знаходяться в костриці, місткість чистої целюлози сягає 80%.

Кострицю використовують у хімічній та інших галузях промисловості для виготовлення будівельних плит, паперу, целюлози, віскози та інших матеріалів[1].

Лляна костриця цінна сировина для виробництва паперу, целюлози, технічного і пакувального картону, віскози, целулоїду, а також жорстких і м'яких будівних термоізоляційних плит.

З конопляної костриці виготовляють пластмасу, будівельні термоізоляційні та меблеві плити, фанеру, брикети для палива, целюлозу. До будівельних термоізоляційних матеріалів, які виготовляються з лляної костриці, належать кострицеплити та кострицеблоки для будівництва, які за міцністю не поступаються цементним.[2] За новими технологіями із конопляного волокна та костриці виготовляють оздоблювальні матеріали для офісів під дерево, мармур.

Щорічно в Радянському Союзі при обробці сировини утворювалось понад 1,5 млн тонн костриці.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Дудикова С. В. Льон-довгунець: потенційні можливості та сфера застосування / С. В. Дудикова, І. В. Овсянко, О. В. Мохер // Нові наукові дослідження у льонарстві та коноплярстві України / ІЛК УААН. — Суми: ВВП «Мрія-1», 2006. — С. 105–115.
  2. Пушкар Г. О., Семак Б. Д. Використання лляного волокна для формування асортименту інтер'єрного текстилю // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. Науковий журнал — 2012. — № 2(64) ISSN:1813-6796