Костюченко Юрій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Миколайович Костюченко
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження 17 серпня 1977(1977-08-17)
Займище
Смерть 4 жовтня 2014(2014-10-04) (37 років)
Донецьк
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Танкові війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Ю́рій Микола́йович Костюче́нко (17 серпня 1977(19770817) — 4 жовтня 2014) — молодший сержант Збройних сил України, загинув в ході російсько-української війни. Один із «кіборгів».

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

1992-го закінчив Щорську ЗОШ № 1, 1994 року — Щорське ПТУ № 7, здобув спеціальність столяра-теслі. Працював у ПСП «Промінь», ВАТ «Обрій», що в Щорському районі.

Призваний за мобілізацією 20 червня 2014-го, з вересня перебував у зоні бойових дій, танкіст 1-ї окремої гвардійської танкової бригади, в/ч А1815.

Загинув в районі аеропорту Донецька — російськими терористами було підбито танк, який їхав в колоні приблизно за 2 кілометри від будівель Донецького аеропорту. Більше тижня до танка не могли підійти, щоб вивезти останки. Тоді ж полягли Станіслав Кривонос та Володимир Кунденко. Коли врешті змогли оглянути танк, екіпажу там не виявилося. Згодом українським військовикам вдалося домовитися з терористами про передачу тіла.

Похований 31 жовтня 2014-го у Займищі з військовими почестями.

Без Юрія лишились мама, дві сестри, дружина.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. На сесії обласної ради вшанували пам'ять Анатолія Мельника та земляків, які удостоєні Почесної відзнаки «За мужність і вірність Україні» (посмертно). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 30 листопада 2021. 

Джерела[ред. | ред. код]