Костянтинів (Недригайлівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Костянтинів
Constantyniv nd gerb.png
Герб
Свято-Успенський козацький храм
Свято-Успенський козацький храм
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Недригайлівський район
Рада/громада Кулішівська сільська рада
Код КОАТУУ 5923583603
Облікова картка Костянтинів 
Основні дані
Населення 58 (2010)
Поштовий індекс 42137
Телефонний код +380 5455
Географічні дані
Географічні координати 50°51′25″ пн. ш. 33°47′50″ сх. д. / 50.85694° пн. ш. 33.79722° сх. д. / 50.85694; 33.79722Координати: 50°51′25″ пн. ш. 33°47′50″ сх. д. / 50.85694° пн. ш. 33.79722° сх. д. / 50.85694; 33.79722
Середня висота
над рівнем моря
152 м
Місцева влада
Адреса ради 42110, Сумська обл., Недригайлівський р-н, с. Кулішівка, тел. 5-74-43
Сільський голова Акімов Валентин Васильович
Карта
Костянтинів. Карта розташування: Україна
Костянтинів
Костянтинів
Костянтинів. Карта розташування: Сумська область
Костянтинів
Костянтинів
Костянтинів. Карта розташування: Недригайлівський район
Костянтинів
Костянтинів

Костянти́нівсело Недригайлівського району Сумської області (Україна) на річці Сула.

Орган місцевого самоврядуванняКулішівська сільська рада. Населення - 58 осіб.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Місток через Сулу між селом Костянтинів та Курмани, відновлений німцями під час Другої світової війни після розбомблення сталінськими військами

Село Костянтинів знаходиться на правому березі річки Сула в місці впадання в неї річки Хусь, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Бродок, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Ракова Січ, на протилежному березі - села Курмани і Березняки. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера.

Історія[ред. | ред. код]

Містечко засновано Яремою Вишневецьким у першій половині 17 століття на території Речі Посполитої.

До 1648 на схід від села проходив державний кордон між Річчю Посполитою та Московським царством, а до 1781-го — кордон між Гетьманщиною та Слобідською Україною.

У 17 ст. Костянтинів був торговельним містечком на важливому Ромоданівському шляху. Його населення тоді становило 17 тисяч мешканців.

« «Містечко Костянтинів розходилося двома ярами — Попівка й Морозівка. Назви ті й досі збереглися, — розповідає колишній директор початкової школи у Костянтинові Микола Демченко. — І якраз через околиці поселення проходив кордон між Польщею та Росією. Бачили ж у Кулішівці відомий пам’ятник мамонту? На ньому написано, що тут був кордон. Тільки «Польща» — з великої літери, а «Росія» — з маленької. Чого так? Чи справді помилка, чи граф Головкін умисне «помилився», — хто зна? Далі там ще є байрак, називається Полулях — напівполяк значить. А село захищає Мазепина гора, за розповідями, на ній колись зупинявся Мазепа. Вона закривала Костянтинів від вітру. З іншого боку село обтікає річка Сула, колись судноплавна. Красиві місця...».

Після визвольних війн польську фортецю тут зруйнували, стала в селі козацька сотня. Кажуть, прославлений Максим Кривоніс тоді заїздив у Костянтинів...[1]

»

Після відокремлення України від Польщі, Костянтинів став центром нової адміністративної одиниці Гетьманщини — Костянтинівської сотні Лубенського полку. Останнім сотником тут був відомий український державний діяч Степан Полетик, особистий приятель Гетьмана Кирила Розумовського.

У ХІХ столітті містечко занепало й скоротилося до розмірів невеликого села. Його власниками були графи Головкіни, згодом — графи Хвощинські.

Церковна історія[ред. | ред. код]

Ще в середині 17 століття тут стояла дерев'яна парафіяльна Василівська церква. 1780 року за указом митрополита Київського її розібрали і коштом графа Івана Головкіна звели нову, теж дерев'яну — Успіння Богородиці з бічним вівтарем святого Василія Великого. 1826 року з невідомих причин її теж розібрали і вже коштом Юрія Головкіна та частково, як свідчить закладна дошка сільської громади, звели цегляний храм — тридільний, однобанний. Він поєднав традиції української церковної архітектури, риси загальноімперського класицизму та впливи романтизму. За свідченням фахівців, це рідкісна за цільністю образу й досконалістю пам'ятка пізнього провінційного класицизму.

Храм закрили у 1930-х рр. представники окупаційної більшовицької адміністрації — його перетворили на зерносклад. Відновлений у 2007-2009. Перша (після відновлення) служба відбулася в серпні 2007 року. 28 серпня 2009 р. в церкві Успіння Пресвятої Богородиці освятили нові хрести.

28 серпня 2018 року святкову службу правив архієпископ Сумський і Охтирський Української православної церкви владика Мефодій з кліром[2].

Джерела[ред. | ред. код]


Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Недригайлів сьогодні» (Сумська обл.): Молитва над Костянтиновом
  2. Ярмоленко Тетяна Відроджуємо традиції // Сумщина. — 2018. — № 36. — 6 вересня. — С. 1.