Костянтин Даніл
| Костянтин Даніл | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Народження |
1793 або 1798[1] Луґож, Szörény Countyd, Угорське королівство | |||
| Смерть | 25 травня 1873[2] | |||
| Зренянин, Сербія | ||||
| Жанр | портрет | |||
| Діяльність | художник | |||
| Роботи в колекції | Братиславська міська галереяd | |||
|
| ||||
 Костянтин Даніл у Вікісховищі | ||||
.jpg)
Костянтин Даніл (серб. кир. Константин Данил,1798-1873) — сербський живописець XIX століття. Він найбільш відомий своїми портретами та релігійним живописом.[3] Даніл вважається найважливішим сербським художником бідермейєра .[4]
Біографія[ред. | ред. код]
Костянтин Даніл народився в сербській родині як Данило Петрович[5] в Лугожі, або в Ечці .[6] У тринадцять років він залишив Лугож. Костянтин Даніл навчався кілька років і створив, серед інших робіт, фігуру святого Сави, яка привернула велику увагу. Тоді художники вже почали називати Костянтина,[7] який постійно робив замальовки всіляких предметів в мистецтві та в природі, по імені свого батька Данілом.
У віці сімнадцяти років він пішов в ательє одного з трьох віденських академіків, який тоді працював у Темінварі. Даніл також брав уроки у мандрівних портретистів, а потім вступив студентом до Академії мистецтв у Відні та Мюнхені. На нього вплинули роботи класицистичних німецьких живописців Асмуса Якова Карстенса, Йоахіма Крістіана Рейнхарта, Пітера Фенді, Йозефа Антона Коха, Готліба Шика та Бонавентури Дженеллі. Він також витратив час на подорожі та малювання по Банату та Ерделю (Трансільванія). Даніл випробував свою майстерність у будь-якому жанрі, включаючи портрети, пейзаж, живопис квітів, сцени сучасного життя та сюжети фігури. З Мюнхена Даніл повернувся до Великого Бецкерека (сучасний Зренянін), де відновив стиль Теодоровича, а незабаром Великий Бецкерек став його постійним місцем проживання.
Він одружився з німецькою дворянкою Софією Делі в 1827 р.[8]
Провівши багато часу на військовому кордоні та перебуваючи з австрійськими військами в реальній війні, він створив серію проектів, що ілюструють історію Старого Завіту.
З 1834 по 1873 р Данило кинувся в бидермейер і сакральну живопис на основі Віденської школи[9] назарейци, і став одним з його лідерів. Він працював у власному ательє на вулиці царя Душана, 37[10] у Великому Бецкереку, де сербські художники піддавались навчанню,[11] зокрема поет-художник Джура Якшич та художник Лазар Ніколіч, який написав біографію свого вчителя.[12]
Даніл був сербським православним християнином. У 1872 році померла його дружина Софія Делі, а через рік (1873) Даніл помер у Великому Бецкереку 13 травня.
Твори[ред. | ред. код]
Його головні фотографії — Мадонна, Чоловічий портрет, Натюрморт, Станчі Делі (його тесть), Архангел Габріель, пані Вайглінг, пані Тетесі та, найвідоміший з усіх, генерал Стеван Кнічанін та Портрет Марії (1872). Портрети його дружини Софії Делі (1840), Петра Ягодича та Дами з хрестом є одними з найкращих його досягнень у цьому класі.[13]
Портрет капітана Клюновича та його дружини вразив сербського православного священика на ім'я Арсенович, який обрав Данила для прикраси стін, купола та іконостасу нової сербської православної церкви в Панчеві фігурами святих. По завершенні доручення (іконостасу) в 1833 році Даніл отримав гонорар у 4000 флоринів срібла.
Публічні колекції[ред. | ред. код]
Його роботи можна знайти в публічних колекціях:
- Національний музей Сербії
- Галерея Matica Srpska
- Художній музей Тімішоари
- Національний музей Панчева[14]
- Національний музей Зреняніна
Спадщина[ред. | ред. код]
Даніла пам'ятають як майстра техніки, і його портрети виявляють надзвичайне вивчення характерів його підданих.[15] Тим не менше, деякий час після його смерті громадськість його ім'я було майже забута.
На основі його ранніх мистецьких робіт у Теміварі на Костянтина Даніла претендують також ще три країни — Румунія, Австрія та Угорщина .[16]
Він увійшов до 100 найвидатніших сербів .
Галерея[ред. | ред. код]
-
Портрет Павла Конглеца, 1832-1834 -
Портрет мадам Тетессі, 1835-1840 -
Портрет дружини Софії Делі -
Портрет пані Вейлінг -
Даніл Ягодич, 1873 рік -
Людина в білих рукавичках, 1873 рік
Список літератури[ред. | ред. код]
- Euphrosine, Nemzeti Újság, 1840
- Pesti Hirlap, Temesvarer Wochenblatt (1841), 45, 1845. 49);
- Лазар Ніколіч, Сербські живописні, 1895
- Доктор Іштван Беркеші, Темішварські малюнки, 1909
- Sendrej-Sentivany, Leksikon ugarskih likovnih umjetnika, 1915
- Konstantin Danil.
- Адріан Негру, Константин Даніель, Лібертатея, Панчова ;, 1996
- Адріан Негру, Slikarske radionice u Banatu u XVIII i XIX veku, Viša škola za obrazovanje vaspitača, Vršac, 2003
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Web umenia
- ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ Бидермајер. www.galerijamaticesrpske.rs. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 29 січня 2020.
- ↑ Поповић, Александра; Арђелан, Золтан (2019). Војвођански мозаик, цртице из културе националних заједница Војводине (PDF). Нови Сад: Покрајински секретаријат за образовање, прописе, управу и националне мањине – националне заједнице. Архів оригіналу (PDF) за 14 липня 2019. Процитовано 5 квітня 2021.
- ↑ Kanitz, Felix Philipp (2007). Srbija : zemlja i stanovništvo od rimskog doba do kraja XIX veka (вид. 1. izd). Beograd: Logos art. ISBN 978-86-7360-062-8. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
- ↑ Pancevac Online. www.pancevac-online.rs. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 29 січня 2020.
- ↑ Znameniti srbi XIX. veka ; (1800-1900) ; Urednik Andra Gavrilović: .... Godina ( (англ.). Srpska Štamp. 1901.
- ↑ СОФИЈА, МОЈ АНЂЕО!. Политикин забавник. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 29 січня 2020.
- ↑ Mitchell, Laurence (5 вересня 2017). Serbia (англ.). Bradt Travel Guides. ISBN 978-1-78477-056-3.
- ↑ Ђукић, Ђуро. У потрази за гробом сликара. Politika Online. Архів оригіналу за 26 липня 2016. Процитовано 29 січня 2020.
- ↑ Arte - Konstantin Danil - Vesti. www.arte.rs. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 29 січня 2020.
- ↑ Nikolić, Lazar; Nikolić, Vladimir (1895). Srpski slikari: prilog kulturnoj povestnici srpskog naroda (серб.). Štamparija Jove Karamat.
- ↑ Konstantin Danil. www.artnit.net. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 29 січня 2020.
- ↑ Даниловић, Ј. Велики мајстор кичице. Politika Online. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 29 січня 2020.
- ↑ Blic. Otvaranje Narodnog muzeja na "Blic" UČITELJ ĐURE JAKŠIĆA. Blic.rs (серб.). Архів оригіналу за 5 червня 2016. Процитовано 29 січня 2020.
- ↑ Umro je slikar Konstantin Danil. MK Fondacija Srpski Legat. 25 травня 2018. Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 5 квітня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Terminartors.com
- Portrait of Maria
- Портрет Петра Ягодича
|
