Костянтин Тішендорф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костянтин фон Тішендорф
нім. Lobegott Friedrich Konstantin von Tischendorf
Tischendorf um 1870.jpg
Псевдо Doktor Fritz[1] і Fritz[1]
Народився 18 січня 1815(1815-01-18)[2][3][…]
Ленгенфельд, Фогтланд, Німеччина[2]
Помер 7 грудня 1874(1874-12-07)[2][3][…] (59 років)
Лейпциг, Королівство Саксонія, Німецька імперія[2]
Країна Flagge Königreich Sachsen (1815-1918).svg Королівство Саксонія
Діяльність богослов, філолог, біблеїст, викладач університету
Галузь теологія, дослідження Біблії
Відомий завдяки першим виявив частини Синайського кодексу
Alma mater Лейпцизький університет
Знання мов німецька[3]
Заклад Лейпцизький університет
Конфесія лютеранство
Нагороди Ord.Franz.Joseph-CAV.png PRU Roter Adlerorden BAR.svg SAX Albert Order ribbon.svg Order of the Polar Star - Ribbon bar, pre 1975.svg
Звання професор

Костянти́н фон Тішендо́рф (нім. Lobegott Friedrich Konstantin von Tischendorf; 18 січня 1815, Ленгенфельд, — 7 грудня 1874, Лейпциг) — німецький теолог і дослідник Біблії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї лікаря. Закінчив Лейпцизький університет, де спеціалізувався по стародавніх мов і теології. Ще під час навчання задумав відновити найдавніший текст Нового Завіту.

У 1840 році відправився в Париж, де йому вдалося розібрати Єфремов кодекс (Codex Ephraemi Syri rescriptus). Потім він відвідав Англію, Голландію, Швейцарію, Італію. Потім Тішендорф вирішив не обмежуватися в своїх пошуках європейськими бібліотеками та за фінансової підтримки міністерства освіти Саксонії відправився в Єгипет, де в Каїрі дізнався про те, що монастир Святої Катерини на Синайському півострові має колекцією стародавніх пергаментів. Вчений подолав Нітрійській пустелі, проте спочатку його поява викликала підозру у насельників монастиря. Тим не менш, він зумів знайти з ними спільну мову, в результаті чого був допущений в монастир. Там практично випадково в кошику для старих рукописів він знайшов кілька листів зі списком Септуаґінти, які монахи дозволили йому взяти для дослідження. У підсумку він повернувся з цінних зборами грецьких, сирійських, коптських, арабських та інших рукописів. Найважливішим серед них виявився пергамент стародавнього грецького євангельського кодексу (Codex Friderico-Augüstanus), який виявився згодом частиною Синайського кодексу (Codex Sinaiticus). З 1844 року було професором в Лейпцигу, з 1859 року - на кафедрі біблійної палеографії, яка була створена для нього.

У 1853 році Тішендорф зробив другу подорож на Схід, в тому числі в Єгипет і на Синай. У цій поїздці він спробував придбати решту частини кодексу, але отримав відмову. Тоді вчений звернувся за допомогою до російського уряду і приїхав в монастир вже як представник російського імператора, покровительствовавшего обителі. У підсумку він знайшов майже повний кодекс, який містив велику частину Старого Завіту, повний Новий Завіт, послання Варнави і Пастир Герми.

У 1859 році він привіз рукопис, відому нині як Синайський кодекс, в Петербург. Вона була видана восени 1862 року до ювілею 1000 -річчя російської держави. Два видання Нового Завіту пішли за нею в (1863 і 1864) роках. Піднесення кодексу імператору Олександру II відбулося в 1869 році. Тоді ж Тішендорф отримав спадкове російське дворянство. Крім цього Тішендорф отримав привітання від багатьох європейських монархів і римського папи.


Факсиміле Тішендорф (1862)

Синайський кодекс і по теперішній час є одним з найцінніших документів для вивчення Біблії.

Праці[ред. | ред. код]

У богослов'ї Тішендорф відрізнявся крайнім консерватизмом при обговоренні біблійних питань. Наприклад, його перу належить полемічна робота, перекладена на багато мов.

  • «Коли були написані наші Євангелія?» (Лейпціг, 1865)

Велика частина наукових робіт Тішендорф відноситься до текстології грецького Нового і Старого Завіту. Сюди належать входять до складу бібліотеки християнських рукописів видання

Герб фон Тішендорф

Грецький Новий Завіт Тішендорфа 3 рази видавався в Парижі (1842), 22 рази в Лейпцигу (1841—1875). Найбільш критично оброблене видання («editio VIII, critica major») з'явилося в 1872 році. У «Novum Testamentum triglottum» він двічі звірив з грецьким текстом латинський текст Ієроніма і німецький текст Лютера за оригінальними виданням (Лейпциг, 1 854, 2 видання 1 865 ). Німецький і латинський тексти з'явилися окремо у пресі. До цих видань Нового Завіту приєдналася критична

  • «Synopsis evangelica» (5 видання, Лейпциг, тисячі вісімсот вісімдесят чотири ). Результатом праць Тішендорф над Септуагінтою стало його видання даного тексту (Лейпциг, 1850, 7 видання, 1887 ), забезпечене великим критичним апаратом. Велике значення мають також дослідження Тішендорф в області апокрифів :
  • «De evangeliorum apocryphorum origini et usu» (Лейден, 1851), «Acta apostolorum apocrypha» (Лейпциг, 1851),
  • «Evangelia apocrypha» (Лейден, 1853, 2е видання, 1876),
  • «Apocalypses apocryphae» (Лейден, 1866).

Цікавими є й описи двох подорожей Тішендорф:

Найвищим Його Імператорської Величності повелінням, запропонованим міністром юстиції Урядового Сенату 27 травня 1869 року ординарний професор Лейпцизького університету Костянтин Тішендорф, Всемилостивий наданий 25 квітня 1869 в Російське спадкове дворянство, в ознаменування високих його заслуг на ниві науки і в вираз особливого монаршого Його Величності благовоління, по виданню в світло Синайській біблійної рукописи. Герб фон Тішендорф внесений до Частина 13 Загальних гербовника дворянських родів Всеросійської імперії, стор. 52.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Костянтин фон Тішендорф