Костянтин Ференбах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Костянтин Ференбах
{{{ім'я}}}
Нині на посаді
Президент Фридрих Эберт
Народився 11 січня 1852(1852-01-11)[1][2]
Бонндорф
Помер 26 березня 1926(1926-03-26)[1][2] (74 роки)
Фрайбург, Баден-Вюртемберг
Похований Фрайбург
Підпис Constantin Fehrenbach signature.svg

Костянтин Ференбах (нім. Konstantin (Constantin) Fehrenbach; 11 січня 1852, Веллендинген під Бонндорфом (Баден) — 26 березня 1926, Фрайбург) — був німецьким політиком, одним з лідерів партії Центру. З 25 червня 1920 по 4 травня 1921 року рейхсканцлер Веймарської республіки. Він подав у відставку у травні 1921 року в якості незгоди з питанням про виплату військовослужбовцям репарацій союзникам. Ференбах очолював фракцію рейхстагу Центральної партії з 1923 року до своєї смерті в 1926 році.

Студентські роки[ред. | ред. код]

Батько Костянтина Ференбаха Йоганн був сільським вчителем. Батьки хотіли, щоб Костянтин став священиком. Після закінчення школи у 1871 році Ференбах вступив у Фрайбурзький університет, де вивчав католицьку теологію. Там Ференбах швидко зрозумів, що целібат не входить в його життєві плани. Тому у 1874 році він кинув теологію і перевівся на юридичний факультет. У 1879 році він успішно здав іспит кандидата на юридичну посаду і в тому ж році одружився на дочці адвоката Марії Хоснер. У подружжя Ференбахов народилася дочка.

Адвокат і муніципальний політик[ред. | ред. код]

Здавши іспити у 1882 році, Ференбах зайнявся адвокатською діяльністю у Фрайбурзі і спеціалізувався переважно на кримінальних процесах. Незабаром він став користуватися авторитетом у середнього класу міста і зайнявся місцевою політикою. У 1884 році Ференбах був обраний в міські збори депутатів Фрайбурга від центристів. У 1885-1887 роках Ференбах обирався депутатом ландтагу великого герцогства Баден, однак через розбіжності з політикою своєї партії по церковним питанням склав свої повноваження. Повернення Ференбаха на політичну сцену земельної рівня відбулося у 1901 році, де Ференбах представляв інтереси своїх виборців до 1913 року. Здатність Ференбаха знаходити компромісні рішення в міжпартійних стосунках знадобилася й у вирішенні питання про політичний католицизм. У 1907 році більшістю голосів центристів, консерваторів і лібералів Костянтин Ференбах був обраний президентом ландтагу. Проти проголосувала лише фракція СДПН, яка вважала Ференбаха представником ідей монархічної держави.

Депутат[ред. | ред. код]

Рейхсканцлер Ференбах (у центрі, другий праворуч) і рейхспрезидент Фрідріх Еберт. 1920

У 1903 році Ференбах став депутатом рейхстагу від партії Центру по виборчому округу Лар. У 1909 році Ференбах виступив в підтримку нового рейхсканцлера Теобальда фон Бетмана-Гольвега.

3 грудня 1913 року Ференбах прославився своєю промовою на всю Німеччину. В ході розгляду так званої Савернскої справи у зв'язку зі зловживаннями владою в ельзаському місті Саверн Ференбах виступив проти генерального штабу й військових із закликом створити конституційну державу. Погляди Ференбаха знайшли широку підтримку у центристів, соціал-демократів і членів Прогресивної народної партії. Якщо з цього питання критика Ференбаха була спрямована проти канцлера Бетмана-Гольвега, то в питаннях зовнішньої політики і реформ Ференбах був повністю на боці канцлера. Під час Першої світової війни Ференбах, який займав пост голови головного комітету рейхстагу, став надійною опорою Бетмана-Гольвега в реалізації політики класового миру.

У червні 1918 року Ференбах був призначений президентом рейхстагу. Ференбах вірив, що реформи, запропоновані кайзером Вільгельмом II у Великодньому посланні 1917 року, дозволять здійснити перехід до парламентсько-демократичної монархії. Тому повалення монархії в листопаді 1918 року глибоко вразило переконаного прихильника прогресивної, обмеженої парламентом імператорської влади. У своїй спробі скликати старий рейхстаг в ім'я збереження монархії Ференбах натрапив на протидію Ради народних уповноважених. Разом з тим Веймарскі національні збори обрали Ференбаха своїм головою, оскільки за винятком питання реформ він виступав за демократичну правову державу. Спочатку на цей пост був обраний Едуард Давид, але він був змушений подати у відставку в зв'язку з протестом фракції центристів, які не бажали змиритися з тим, що всі три головних державних поста (рейхспрезидент, імперський прем'єр-міністр і президент Національного зборів) опинилися в руках соціал-демократів.

Рейхсканцлер[ред. | ред. код]

Костянтин Ференбах. 1921

Велика коаліція в рейхстазі Веймарської республіки стала жертвою виборів 1920 року, коли значна кількість виборців СДПН віддали свої голоси за НСДПН. Таким чином центристи, НДП і ННП сформували кабінет меншості, яка з будь-якого значимого питання залежав від позиції СДПН. Для цієї коаліції була необхідна людина, що вміє знаходити компроміси, і посада рейхсканцлера була запропонований 68-річному президентові парламенту Костянтину Ференбаху. Після тривалих роздумів він погодився.

Головним завданням Ференбаха на посаді рейхсканцлера було забезпечити виконання Версальського договору, який встановлював лише рамкові умови для роботи численних конференцій з питання репарацій. На що відбулася 5-16 липня 1920 року конференції у Спа, до участі в якій вперше були допущені представники Німеччини, делегацію очолив рейхсканцлер Ференбах. У своїй промові, зверненій до представників Антанти, він зажадав збільшити допустиму чисельність збройних сил Німеччини за Версальським договором як мінімум удвічі. На референдумі з питання Західної Пруссії і Верхньої Сілезії у складі Німеччини переважна більшість населення висловилося за збереження існуючої ситуації.

На конференціях у Парижі і Лондоні на початку 1921 року обговорювалися загальний розмір і процедури репараційних виплат. Ференбах і міністр закордонних справ Вальтер Сімонс виступили з протестом проти політики держав-переможниць, що призвело до окупації плацдармів на правому березі Рейну. Тим не менш очолював делегацію Німеччини Ференбах зумів домогтися зниження розміру репараційних виплат, встановлених Версальським договором. Щоб змусити Німеччину виконувати умови виплати репарацій, Антанта висунула так званий Лондонський ультиматум. При вирішенні питання про прийняття умов вперше чітко відобразила протиріччя всередині коаліції політичного центру. Ференбаху не вдалося подолати їх, і 4 травня 1921 року він разом зі своїм кабінетом подав у відставку.

Після відставки з посади рейхсканцлера Німеччини Костянтин Ференбах продовжив активну політичну діяльність. Глибоко вражений вбивством Вальтера Ратенау, в 1923 році Ференбах зайняв пост заступника голови Союзу боротьби з антисемітизмом. Переконаний демократ, Ференбах підтримав у 1924 році створення Рейхсбаннера, надпартійного об'єднання, що поставив своєю метою захист республіки від радикалізму. До своєї смерті Ференбах очолював фракцію центристів у рейхстазі. 26 березня 1926 року Костянтин Ференбах помер у Фрайбурзі у віці 74 років. Почесний громадянин міста Фрайбурга був похований з державними почестями на головному цвинтарі Фрайбурга.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Astrid Luise Mannes. Reichskanzler Constantin Fehrenbach: eine Biographie. — Berlin : dissertation.de, 2006. — 453 с. — ISBN 3-86624-083-X. (нім.)