Костянтин ап Кадор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костянтин ап Кадор
Constantine ap Cador
король
Початок правління: 530
Кінець правління: 560

Попередник: Кадор ап Герайнт
Наступник: Геррен ап Костянтин

Дата народження: до 520?
Країна: Думнонії
Дата смерті: 576/588
Діти: Геррен, Бледрик, Домуель
Батько: Кадор ап Герайнт

Костянтин (корн. Constantine) (520576 [1] або 588[2]) — король і мученик Шотландський, пам'ять в Корнуолі та Уельсі 22 березня, в Шотландії 24 березня, в Ірландії 31 березня.

Біографія[ред. | ред. код]

Святий Костянтин, якого деякі історики ідентифікують з однойменним королем Думноніі, був, за переказами, небожом короля Артура. Святий Костянтин був одружений з дочкою короля Бретані і вів життя, повне пороку і пожадливості до тих пір, поки його не звернув до Господа святий Петрок[en] (Petroc, пам'ять 4 червня). Костянтин був слабким правителем. У 550-х роках Кіндруін Синій захопив у нього північно-східні території, на яких він створив державу Гластенінг. Після кончини своєї дружини він, як повідомляється, поступився своїм троном синові Геррену, щоб відправитися на покаяння в монастир св. Мохуди[en] (Mochuda) в Рахані (Rahan), що в Ірландії. Окрім Геррена, Костянтин мав Бледрика і Домуеля, а також доньку, яка вийшла заміж за короля Ергінга в Південному Уельсі.

У монастирі, зберігаючи в таємниці своє походження, він виконував чорну роботу, сім років носив зерно до млина. Однак його походження було викрито, і ігумен відправив його вчитися на священика, після чого він був висвячений. Костянтин став місіонером серед піктів в Шотландії спочатку при св. Колумбі, потім - при Кентігерні[3], єпископі Глазго. Він проповідував в Голоуеї[en], а також заснував монастир в Говане поблизу річки Клайді і став його настоятелем. У літньому віці, будучи на шляху в Кінтайр, він зазнав нападу піратів, які відрізали йому праву руку, і він стік кров'ю. Святий Костянтин вважається першим мучеником шотландським.

У Корнуолі є два місця, названих на його честь: одне - на річці Хелфорд[en] (Helford), інше - біля Падстоу[en] (Padstow). У першому з них храм був більше і проіснував при монастирі до XI століття. Він був також покровителем церков в Мілтон Еббот, що в Девоні.

Житіє святого Костянтина міститься в Абердинському Бревіарії під 11 березня[4]. За цією легендою, Костянтин був королем бритів, в юності він вів аморальний спосіб життя; згодом розкаявся і відправився проповідувати серед піктів, які піддали його жорстоким катуванням і вбили. Неясно, чи має він відношення до короля Костянтина, про якого пише Гільда[5], звинувачуючи його у розпусті і легковажності (в «Анналах Камбрії» під 589 роком значиться «звернення Костянтина до Господа»).

В ірландських мартирологіях згадується шотландський король Костянтин, син Фергуса: він жив в VI-VII століттях і був пов'язаний зі святим Мохудою, засновником монастиря в Кул Ратін. «Мартирологія Кашеля» іменує його «аббатом Кул Ратін». Вже в «Мартирології Таллахта» (IX ст.) Висловлюється сумнів з приводу того, пам'ять якого Костянтина святкується 11 березня («або Костянтин Брітт, або Костянтин, син Фергуса»)[6]. В будь-якому випадку, Костянтин, пам'ять якого відзначається 11 березня, не має відношення до вбитого у 875 році короля піктів Костянтина, сина Кінаєда.

Література[ред. | ред. код]

  • Jeffrey Gantz (translator), The Dream of Rhonabwy, from The Mabinogion, Penguin, November 18, 1976. ISBN 0-14-044322-3

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Згідно з шотландською традицією.
  2. Згідно ірландської традиції.
  3. Кентигерн[недоступне посилання з квітня 2019]
  4. De S. Constantino rege, monacho et martyre in Scotia, commentarius historicus // AA SS T. 2 Martii, dies XI Martii. P. 62-63.
  5. Гильда. «О погибели Британии»
  6. The Martyrology of Tallaght from the Book of Leinster and MS. 5100-4 in The Royal Library, Brussels / Ed. with introd., transl. and notes by R.I. Best and H.J. Lawlor. London, 1931

Посилання[ред. | ред. код]