Костін Неніцеску

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костін Неніцеску
рум. Costin D. Neniţescu
Costin D. Nenițescu.jpg
Народився 15 липня 1902(1902-07-15)[1]
Ferentari[d], Бухарест, Румунія
Помер 28 липня 1970(1970-07-28)[1] (68 років)
Буштень, Прахова
Поховання
Громадянство Румунія Румунія
Діяльність хімік, викладач університету
Відомий завдяки органічна хімія
Alma mater Федеральна вища технічна школа Цюриха
Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Науковий ступінь доктор хімічних наук
Науковий керівник Ганс Фішер
Заклад Політехнічний університет Бухареста
Членство Угорська академія наук, Академія наук НДР, Саксонська академія наук[d], Російська академія наук і Леопольдина
Нагороди
Звання професор

Костін Неніцеску (рум. Costin D. Neniţescu; 15 липня 1902, Бухарест — 28 липня 1970, Буштень) — румунський вчений, хімік-органік, професор Політехнічного університету Бухареста.

Біографія[ред. | ред. код]

Поштова марка Румунії, 2002

Після закінчення в 1920 Національного коледжу Георгія Лазара, вступив до Швейцарської вищої технічної школи Цюріха, потім до Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана, де був одним з улюблених учнів Ганса Фішера.

У 1926-1935 працював в Бухарестському університеті, в 1935—1970 — професор Бухарестського політехнічного інституту і одночасно в 1949—1970 був директором Інституту органічної хімії.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні дослідження в області каталізу органічних реакцій хлориду алюмінію, хімії аліциклічних і гетероциклічних сполук, хімії нафти і нафтохімічного синтезу.

Проводив дослідження реакції Фріделя-Крафтса, міграції галогену в циклах і ланцюжках, реакцій, викликаних іонами Карбонія.

Відкрив полімеризацію етилену в поліетилен під впливом натрійорганічних сполук. Розробляв теоретичні питання органічної хімії.

Розробив промисловий спосіб отримання сульфатіазолу. Отримав (1959) циклобутадієн і вивчив його властивості, пояснив хімію цієї нестабільної речовини і виділення її димери.

Визначив групу нафтенових кислот в румунській нафті. Шукав способи отримання ціклобутадіена. Автор понад 200 наукових робіт. Видав кілька підручників із загальної та органічної хімії.

Його наукова діяльність багато в чому сприяла розвитку хімічної промисловості Румунії.

Основні роботи[ред. | ред. код]

  • «Органічна хімія» (1928);
  • «Загальна хімія» (1968).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978.
  • Биографический словарь. 1998.