Котов Анатолій Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Романович Котов
Народження 25 вересня 1925(1925-09-25)
Толмачівка, Цебриківський район, Одеська округа, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть 19 травня 1993(1993-05-19) (67 років)
Цибулівка, Великомихайлівський район, Одеська область, Україна
Національність українець
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1944—1968
Звання  Старший лейтенант
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеняОрден Слави I ступеняОрден Слави II ступеняОрден Слави III ступеня
Медаль «За відвагу»Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Анато́лій Рома́нович Ко́тов (25 вересня 192519 травня 1993) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — снайпер 9-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону 1052-го стрілецького полку 301-ї стрілецької дивізії, молодший сержант[1]. Повний кавалер ордена Слави.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Толмачівка (нині — село Поліно-Осипенкове) Великомихайлівського району Одеської області в селянській родині. Українець. Здобув початкову освіту. Працював трактористом.

З початком німецько-радянської війни і окупацією села, перебував на тимчасово окупованій території. До лав РСЧА призваний Цебриковським РВК у березні 1944 року. У чинній армії — з 4 квітня того ж року. Воював на 3-му Українському і 1-му Білоруському фронтах.

17 липня 1944 року під час контратаки супротивника на позиції 3-го стрілецького батальйону в районі села Варниця (Молдова) рядовий А. Р. Котов влучним вогнем з особистої зброї знищив 4 ворожих солдатів, довівши свій особовий рахунок до 14, у тому числі 2 снайпери.

14 січня 1945 року при прориві сильно укріпленої глибоко ешелонованої оборони супротивника південніше міста Варка (Польща) єфрейтор А. Р. Котов зі своєї особистої зброї знищив 12 солдатів ворога. У бою за розширення плацдарму на лівому березі річки Пілиця підповз до ворожого кулемету і гранатами знищив його разом з обслугою.

16 квітня 1945 року у бою за місто Гольцов (Німеччина) молодший сержант А. Р. Котов, будучи пораненим, гранатою підірвав кулемет супротивника разом з обслугою. На залізничній станції Вербіг, що південніше населеного пункту Нойлангзов (Німеччина) підірвав ворожий ДОТ і знищив бронетранспортер.

Після закінчення війни продовжив військову службу. У 1950 році завершив Об'єднані курси удосконалення офіцерського складу. У 1968 році старший лейтенант А. Р. Котов вийшов у запас.

Мешкав у селі Цибулівка Великомихайлівського району Одеської області, працював трактористом у колгоспі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Слави 1-го (15.05.1946), 2-го (22.02.1945) та 3-го (29.07.1944) ступенів, медалями, у тому числі «За відвагу» (11.06.1944).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Військове звання вказане на момент представлення до нагородження орденом Слави 1-го ступеня.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Котов Анатолій Романович. // Сайт «Герои страны» (рос.).