Котяча змія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Котяча змія
Звичайна котяча змія
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Змії (Serpentes)
Родина: Вужеві (Colubridae)
Підродина: Вужі (Colubrinae)
Рід: Котяча змія (Telescopus)
Wagler, 1830
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Telescopus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Telescopus
EOL logo.svg EOL: 13760
ITIS logo.svg ITIS: 1081459
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 186606
Fossilworks: 64897

Котяча змія[1] (Telescopus) — рід отруйних змій з родини Вужеві. Має 12 видів.

Опис[ред. | ред. код]

Загальна довжина представників цього роду коливається від 80 до 180 см. Голова вкрита великими впорядкованими щитками, вона відмежована різким перехопленням від тулуба. Тулуб циліндричний, дещо сплощений. Очі середнього розміру з вертикальними зіницями. Луска гладенька, утворює 19-23 рядків навколо тулуба. Черевних щитків 174-280, підхвостових — 40-83 пар. Верхньощелепна кістка несе 10-112 зубів, які зменшуються у напрямку в глиб пащі. У задній частині кістки є декілька великих борознистих іклів, відокремлених від інших зубів беззубим простором. Передні зуби на нижньощелепній кістці довші, ніж задні.

Забарвлення сіре, жовто-коричневе з темними плямами, які утворюють шаховий малюнок.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Полюбляють гірські та і рівнинні місцини, пустелі та напівпустелі. Зустрічається на висоті до 2000 м над рівнем моря. Котячі змії - це наземні нічні змії. Харчуються ящірками, рідше дрібними птахами й ссавцями. Здобич вбивають за допомогою отрути.

Це яйцекладні змії. Самиці відкладають 5-15 яєць.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Мешкають у південній Європі, південно-західній Азії та Африці.

Види[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 190.

Джерела[ред. | ред. код]