Кот-д'Івуар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Кот-д'Івуар
République de Côte d'Ivoire

Прапор Герб
Девіз: "Єдність, дисципліна і праця"(переклад)
Гімн: L'Abidjanaise
Розташування Кот-д'Івуару
Столиця Ямусукро (офіційно)
Абіджан (де факто)
6°51′ пн. ш. 5°18′ зх. д. / 6.850° пн. ш. 5.300° зх. д. / 6.850; -5.300
Найбільше місто Абіджан
Офіційні мови Французька
Державний устрій Республіка
 - Президент Алассан Уаттара
 - Прем'єр-міністр Даніель Каблан Дункан
Незалежність від Франції 
 - Дата 7 серпня 1960 
Площа
 - Загалом 322 460 км² (68)
 - Води (%) 1.4
Населення
 - оцінка 2006 р. 17,654,843 (57)
 - перепис 1988 р. 10,815,694
 - Густота 56/км² (141)
ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка
 - Повний $28.47 млрд (98)
 - На душу населення 1,600 (157)
ІРЛП  (2006) 0.421 (низька) (164)
Валюта КФА франк BCEAO (XOF)
Часовий пояс GMT (UTC+0)
 - Літній час не спостерігається (UTC+0)
Домен інтернету .ci
Телефонний код +225

Респу́бліка Кот-д'Івуа́р (фр. Côte d'Ivoire, [ʁepyˈblik də kot diˈvwaʀ]; до 1986 року назва країни офіційно перекладалася на різні мови у значенні Респу́бліка Бе́рег Слоно́вої Кі́стки), держава в західній Африці, що межує на півночі з Малі і Буркіна-Фасо, на сході з Ганою, на заході з Ліберією і Гвінеєю, на півдні омивається Гвінейською затокою.

Географія[ред.ред. код]

Площа 322,5 тис. км². Південна частина Кот-д'Івуара — низовина, що підвищується на півночі, переходячи у нагір'я висотою 400—1800 м. Клімат тропічний. Опадів 820 — 4000 мм на рік. Головні ріки — Бандама та Комое. На узбережжі — тропічні ліси, на плоскогір'ї — савани.

Історія[ред.ред. код]

Див. основну статтю Історія Кот-д'Івуару

недавня історія: незалежність від Франції отримано в 1960. Назва офіційно змінена на Кот-д'Івуар в 1986. Президент Уфує-Буан'ї помер в 1993 після 33 років правління.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Райони Кот-д'Івуара
Мапа Кот-д'Івуара

Кот-д'Івуар поділяється на 14 районів (фр. district), з них 2 автономні райони:

  1. Абіджан
  2. Ямусукро

Та 12 районів:

  1. Валле-дю-Бандама (Буаке)
  2. Вороба (Сеґела)
  3. Ґо-Джибуа (Ґаньоа)
  4. Денґеле (Одіенне)
  5. Занзан (Бондуку)
  6. Комое (Абенгуру)
  7. Лак (Дімбокро)
  8. Лаґюн (Дабу)
  9. Монтань (Ман)
  10. Нижня Сасандра (Сан-Педро)
  11. Сасандра-Марауе (Далоа)
  12. Саван (Короґо)

Райони поділяються на 30 регіоні (фр. régions), 95 департаментів (фр. département) та 497 субпрефектури (фр. sous-préfectures).

Економіка[ред.ред. код]

Молодий ткаль

Кот-д'Івуар — слаборозвинута аграрна країна. С. г. спеціалізоване на експортних культурах: кава (збір 101 тис. т, 1957), какао-боби (67 тис. т, 1957), банани (35 тис. т, 1957). Плантації цих культур належать колонізаторам. Для внутрішніх потреб вирощуються кукурудза, земляний горіх, рис, просо. Тваринництво розвинуте слабо. Видобування алмазів (108 тис. каратів, 1955), золота, марганцевих руд. Невеликі підприємства лісової, деревооброб., харч. промисловості. Залізниця АбіджанУагадугу (Буркіна-Фасо). Головний порт — Абіджан. В школах навчається лише 73 тис. учнів (1956).

Культура[ред.ред. код]

Маска з Кот-д'Івуара

Населення[ред.ред. код]

Населення Республіки Кот-Д'Івуар у 2010 р. становило 21,4 млн осіб. Середньорічний приріст населення — 2,11 %. Рівень народжуваності — 39,64 на 1000 чол., смертність — 18,48 на 1000 чол. Дитяча смертність — 97,1 на 1000 новонароджених. 45,1 % населення — діти віком до 14 років. Жителі, які досягли 65-річного віку, становлять 2,2 %. Очікувана тривалість життя — 42,48 року (40,27 у чоловіків і 44,76 року у жінок). Громадян Кот-д'Івуара називають івуарійцями.

Країну населяють більш як 60 африканських народів і етнічних груп: бауле, аньї, бакве, бамбара, бете, гере, дан (або якуба), куланго, малінке, мосі, лобі, сенуфо, тура, фульбе та інш. З місцевих мов найпоширеніші мови аньї і баулі. Близько 25 % населення — іммігранти, що приїхали на зарабітки з Беніна, Буркіна-Фасо, Гани, Гвінеї, Мавританії, Малі, Ліберії, Нігера, Нігерії, Того і Сенегалу. Наприкінці 1990-х уряд почав посилювати імміграційну політику. В результаті військового перевороту і громадянської війни, що почалася, велика частина іммігрантів стали біженцями і внутрішньо переміщеними особами. Близько 50 % населення живуть у містах: Абіджан (3,1 млн чол.), Агбовіль, Буаке, Корхого, Бундиалі, Ман та інш. У квітні 1983 столицю перенесено в м. Ямусукро, проте, м. Абіджан продовжує залишатися політичним, діловим і культурним центром країни.

Релігія[ред.ред. код]









Circle frame.svg

Релігія у Кот-д'Івуар)[1]

   Християни (32.8%)
   Атеїсти (16.7%)
   Африканські релігії та інші (11.9%)

Основними релігіями у Кот-д'Івуар є іслам та християнство. За останніми оцінками ЦРУ, іслам (в основному суніти) практикується — 38,6% населення, християнство — 32,8%, атеїсти — 16,7% , в той час як 11,9% населення практикує анімізм, традиційної африканської релігії або інші релігії[2][3].

Іслам та християнство практикується в різних формах по всій країні. У цілому релігійні громади мирно співіснують.

У столиці країни Ямусукро знаходиться найбільша базиліка у світі — Нотр-Дам-де-ла-Пе[4][5].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Marcel Amondji (1986), Côte-d'Ivoire. Le P.D.C.I. et la vie politique de 1945 à 1985 (in French), Paris: Harmattan, ISBN 2-85802-631-9 (фр.)
  • Kwame Anthony Appiah; Gates, Henry Louis, Jr., eds. (1999), Africana: The Encyclopedia of the African and African American Experience (in French), New York: Basic Books, ISBN 0-465-00071-1(англ.)
  • Henri Konan Bédié; Laurent, Éric (1999), Les chemins de ma vie: entretiens avec Éric Laurent (in French), Paris: Plon, ISBN 2-259-19060-X(фр.)
  • Adu A. Boahen, Histoire générale de l'Afrique: Volume 7, l'Afrique sous domination coloniale 1880–1935 (in French), Paris: Présence Africaine, UNESCO, 1989. ISBN 2-7087-0519-9(фр.)
  • Raymond Borremans (1986–2004), Le grand dictionnaire encyclopédique de la Côte d’Ivoire (in French), VI, Abidjan: Nouvelles Editions africaines, ISBN 2-7236-0733-X(фр.)
  • Paul Désalmand; Konan-Dauré, N'Guessan (2005), Histoire de l'éducation en Côte d’Ivoire: de la Conférence de Brazzaville à 1984 (in French), Abidjan: CERAP, ISBN 978-2-915352-01-6(фр.)
  • Francis Wodié, Institutions politiques et droit constitutionnel en Côte d’Ivoire (in French), Abidjan: Presses Universitaires de Côte d'Ivoire, 1996. ISBN 2-7166-0389-8(фр.)
  • Авсенев М. М. Республика Берег Слоновой Кости — М. : Знание, 1982. — 64 с.(рос.)
  • Блохин Л. Ф. Берег Слоновой Кости: Экономико-географическая характеристика. — М. : Мысль, 1967. — 324 с.(рос.)
  • Колобов О. А., Осминина М. А. Президентские выборы в Кот-д'Ивуаре // Азия и Африка сегодня. — 2011. — № 5. — С. 24-25.(рос.)
  • Пугачева Е. А. Кот-д'Ивуар, Берег Слоновой Кости // Азия и Африка сегодня. — 2011. — № 5. — С. 1-3.(рос.)
  • Токарева З. И. Кот-д'Ивуар: Справочник. — М. : Восточная литература, 2006. — 451 с.(рос.)
  • Филиппов В. Р. Кот-д'Ивуар: факторы электорального конфликта // Азия и Арика сегодня. — 2011. — № 5. — С. 26-33.(рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Уряд
Новини
Культура
Місце в Світі і Африці
Туризм
Інше


Прапор Кот-д'Івуару Це незавершена стаття про Кот-д'Івуар.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Гвінея Гвінея Малі Малі Буркіна-Фасо Буркіна-Фасо
Ліберія Ліберія Gray compass rose.svg Гана Гана
Атлантичний океан