Коханка смерті (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Коханка смерті»
Коханка смерті.jpg
Обкладинка російського видання
Автор Борис Акунін
Назва мовою оригіналу Любовница смерти
Дизайн обкладинки Костянтин Побєдін та Макс Ернст
Країна Росія
Мова російська
Серія Пригоди Ераста Петровича Фандоріна
Жанр детектив
трилер
історичний
Видавництво Росія: Захаров
Видано 2001 рік
Видано українською немає
Перекладач(і) немає
ISBN ISBN 5-8159-0152-0
Попередній твір Коронація, або Останній з Романов
Наступний твір Коханець смерті

«Коханка смерті» (рос. «Любовница смерти») — книга Бориса Акуніна, восьма частина із серії «Пригоди Ераста Петровича Фандоріна».

Сюжет[ред. | ред. код]

1900 рік. Молода дівчина на ім'я Маша Міронова прибуває до Москви з провінційного містечка, щоб зустрітися зі своїм коханим, членом таємного клубу самогубців.

Цей клуб нещодавно відкривається в першопрестольній. Назва клубу «Коханці Смерті». Його члени добровільні самогубці, котрі вважають, що земне життя — покарання та являє собою в'язницю, з якої не можна так просто втекти або покинути її, потрібно отримати знак від Смерті. Для кожного з членів клубу це подарунок долі, якщо смерть надішле своєму «обранцеві» знак. Коли коханець, або коханка смерті отримує цей знак, то негайно покінчує з собою залишаючи на місці смерті вірш.

Маша вирішує вступити у таємний клуб, але через деякий час до компанії «коханців смерті» вступає Ераст Неймлес, якого насправді зовуть Ераст Петрович Фандорін. Фандорін вирішує раз і назавжди покінчити з самогубствами та самим клубом.

Література[ред. | ред. код]

  • «Коханка смерті» Бориса Акуніна. Видавництво «Захаров», Москва. 2005 рік. ISBN 5-8159-0214-4

Посилання[ред. | ред. код]