Коцурів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Коцурів
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Львівський район
Громада Давидівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA46060090140059759
Основні дані
Населення 171
Площа 0,919 км²
Густота населення 186,07 осіб/км²
Поштовий індекс 81156[1]
Телефонний код +380 3230
Географічні дані
Географічні координати 49°42′48″ пн. ш. 24°17′37″ сх. д. / 49.71333° пн. ш. 24.29361° сх. д. / 49.71333; 24.29361Координати: 49°42′48″ пн. ш. 24°17′37″ сх. д. / 49.71333° пн. ш. 24.29361° сх. д. / 49.71333; 24.29361
Середня висота
над рівнем моря
259 м
Водойми потік Коцурівський
Місцева влада
Адреса ради 81156, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с.Звенигород
Карта
Коцурів. Карта розташування: Україна
Коцурів
Коцурів
Коцурів. Карта розташування: Львівська область
Коцурів
Коцурів
Мапа
Мапа

CMNS: Коцурів у Вікісховищі

Ко́цурів — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення становить 171 особу. Орган місцевого самоврядування - Давидівська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Селом тече потік Коцурівський.

Населення[ред. | ред. код]

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, у селі мешкала 171 особа. Мовний склад села був таким:

Мова Число ос. Відсоток
українська 170 99,42
молдовська 1 0,58

Перші згадки про Коцурів датувалися приблизно в останній чверті XI ст. Середній з Ростиславичів Володар утвердився в Звенигородському князівстві, до якого згодом належало с. Коцурів. Згодом правління передалось сину Володаря — Володимирку. За його правління місто пережило найбільшого розквіту. На початку 1140-х рр. становлення міцного західно-руського князівства завершилось і після перенесення Володимирком столиці до Галича (1141 або 1144) було створено єдине Галицьке князівство. Після цього ролі Звенигорода зменшились. У 1223 р. верховний правитель Монголії Чингізхан направив свої війська на Русь-Україну. Новий князь Звенигорода, який переніс столицю до Перемишлю став набирати війська проти монголо-татарської навали. Протягом 1241 р. Звенигород зруйнували, проте було чимало захисників і активістів, які не здавались. Одним з воїнів був Коцур, якому за вірну службу і відданість рідному краю дали землю. Він там оселився і збудував село, на окраїні Пустомитівського району, яке згодом назвали в його честь — Коцурів.

В 1729 році в селі збудували дерев'яний храм св. Симеона Стовпника. На даний час цей храм внесений до реєстру пам'яток архітектури національного значення. Можна виділити патріота України Гулу Василя Івановича, він допомагав при церкві, без нього не відбувалась жодна п'єса в Народному домі. Комусь він перешкодив, і через це був вбитий в кінці 40-х двадцятого століття разом з сім'єю у власному домі. Видатною пам'яткою архітектури є дерев'яний постамент Іоана Хрестителя, який знаходиться на території церкви. Подейкують, в часи воювання Б.Хмельницького проїжджав через Коцурів один князь, якому сподобалась місцевість села. В честь цього він поставив фігуру Іоана. Проїжджаючи ще кількома селами, він поставив ще декілька пам'ятників в с. Відники і с. Романів. Проте, на жаль, в часи загарбницької війни фашисти зруйнували ці пам'ятки архітектури. Та все ж, в Коцурові вона залишилась, хоча і без руки.

Народний дім в с. Коцурів збудований майже століття тому за кошти односельців, які раніше поїхали в США, де і залишились. Будівлю зводили дружно, охочими мешканцями. Вже ціле століття в Народному домі проводяться різні масові заходи.

Коли Україна здобула незалежність звели могилу, присвячену героям УПА (1991 р.)

Церква[ред. | ред. код]

Церква св. Симеона Стовпника

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Пустомитівський район. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 12 лютого 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]